Решение № 133754277, 02.02.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/16878/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі ГУ ПФУ в Луганській області) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення від 07.08.2025 №032350033009 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) зобов`язати зарахувати до страхового стажу: періоди трудової діяльності з 21.02.2003 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 12.09.2005; з 05.02.2008 по 22.01.2009 та з 16.02.2009 по 14.01.2010 на території російської федерації, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1981;

3) здійснити призначення з 30.07.2025 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 30.07.2025 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про призначення йому пенсії за віком, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав усі необхідні документи (далі- Закон №1058).

Згідно з принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Луганській області.

07.08.2025 рішенням №032350033009 ГУ ПФУ в Луганській області було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 17 днів (з 01.07.2010 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків).

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з записами трудової книжки від 15.07.1981 серії НОМЕР_2 :

- з 28.09.2002 по 14.02.2003 у ВАТ «Луцьк ФУДЗ», оскільки в Реєстрі відсутні відомості про роботу (потребує уточнення довідкою або перевірки);

- 21.02.2003 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 12.09.2005; з 05.02.2008 по 22.01.2009 та з 16.02.2009 по 14.01.2010 (російська федерація), оскільки до заяви не долучені підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 Порядку №562.

Обмін інформацією з територіальними органами Пенсійного фонду російської федерації на момент звернення за призначенням пенсії відсутній.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін. Зобов`язано позивача в 7-денний строк з моменту отримання даної ухвали подати суду належний офіційний переклад документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою.

12.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, у якому просила продовжити процесуальний строк, що визначений в ухвалі Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 в справі №140/16878/25 для подачі належного перекладу.

14.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, у якій просила доєднати до матеріалів справи копію перекладеної трудової книжки ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 обчислений за долученими до заяви від 30.07.2025 документами з урахуванням відомостей Реєстру застрахованих осіб про сплату підприємствами страхових внесків та складає 21 рік 9 місяців 17 днів (зараховано по 31.03.2023).

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи:

- з 21.02.2003 по 30.04.2004 у ЗАТ «ТОПС»;

- з 01.05.2004 по 12.09.2005, з 05.02.2008 по 22.11.2009, з 16.02.2009 по 14.01.2010 у ВАТ «Мостоотряд 17».

Оскільки, зазначені підприємства розташовані у м. Новий Уренгой Ямало Ненецького автономного округу російської федерації.

ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії 30.07.2025.

Страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 17 днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» №3674-IX від 25.04.2024 (набрання чинності 23.06.2024) Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено статтями 24-1 і 26-1.

Отже, на дату подання ОСОБА_1 заяви від 30.07.2025 до Закону №1058 внесено зміни, а саме доповнено статтями 24-1 та 26-1

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено з лютого 2022 року. Зазначене унеможливлює надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні інформації про нездійснення пенсійних виплат громадянам України на території російській федерації.

Оскільки ОСОБА_1 працював за межами України, а саме в російській федерації після 01.01.1992 то до заяви від 30.07.2025 мав долучити підтвердні документи, передбачені пунктом 3 Порядку №562.

На момент звернення позивача за призначенням пенсії обмін інформацією з територіальними органами Пенсійного фонду російської федерації відсутній.

Зарахувати періоди роботи заявника з 21.02.2003 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 12.09.2005, з 05.02.2008 по 22.11.2009, з 16.02.2009 по 14.01.2010, відповідно до статті 26-1 Закону №1058, до необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 не має підстав.

Підсумовуючи вищевикладене Головне управління зазначає, що рішенням від 07.08.2025 № 032350033009 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком правомірно.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України Луганській області на ту обставину, що Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності Позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди, а відтак, позовні вимоги повністю обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2025 звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення йому пенсії за віком, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав усі необхідні документи (далі- Закон №1058).

Згідно з принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Луганській області.

07.08.2025 рішенням №032350033009 ГУ ПФУ в Луганській області було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 17 днів (з 01.07.2010 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків).

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з записами трудової книжки від 15.07.1981 серії НОМЕР_2 :

- з 28.09.2002 по 14.02.2003 у ВАТ «Луцьк ФУДЗ», оскільки в Реєстрі відсутні відомості про роботу (потребує уточнення довідкою або перевірки);

- 21.02.2003 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 12.09.2005; з 05.02.2008 по 22.01.2009 та з 16.02.2009 по 14.01.2010 (Російська Федерація), оскільки до заяви не долучені підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 Порядку №562.

Обмін інформацією з територіальними органами Пенсійного фонду російської федерації на момент звернення за призначенням пенсії відсутній.

Таким чином, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Згідно з п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.

Згідно з Порядком за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місце знаходження та адреси, за якою

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Отже, для призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV необхідна сукупна наявність двох умов: досягнення особою пенсійного віку та наявність у неї страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.

Стаття 26 Закону №1058-IV диференціює право на призначення пенсії за віком в залежності від віку особи та наявного страхового стажу. Так, указана стаття визначає необхідність особи відповідати вимогам не тільки відносно віку, а й мати необхідний мінімальний страховий стаж при досягненні певного віку

Згідно з вимогами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особа, звертаючись із заявою про призначення пенсії за віком у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, має досягти пенсійного віку 60 років та мати страховий стаж не менше 31 року.

Оскільки позивачу виповнилось 60 років у 2024 році, йому необхідний страховий стаж не менше 31 року.

Згідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території РФ, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно частини 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

При цьому, ч. 2 ст. 13 Угоди передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.

Отже, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Як вбачається із рішення від 07.08.2025 №032350033009 ГУ ПФУ в Луганській області було відмовлено у призначенні пенсії позивачу з тих підстав, що страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 17 днів (з 01.07.2010 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків).

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з записами трудової книжки від 15.07.1981 серії НОМЕР_2 з 21.02.2003 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 12.09.2005; з 05.02.2008 по 22.01.2009 та з 16.02.2009 по 14.01.2010 (російська федерація), оскільки до заяви не долучені підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 Порядку №562.

Обмін інформацією з територіальними органами Пенсійного фонду російської федерації на момент звернення за призначенням пенсії відсутній.

Стосовно твердження відповідача про те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 в справі №577/2688/17, від 05.03.2020 в справі №227/4978/16-а та від 26.03.2020 в справі №264/2643/17.

Отже, те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19.06.2023, не стосується періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Основним документом, підтверджуючим факт роботи особи є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівними довідками, уточнюючими довідками.

Суд зазначає, що з трудової книжки від 15.07.1981 серії НОМЕР_2 вбачається, що з 21.02.2003 по 30.04.2004 у ЗАТ «ТОПС»; з 01.05.2004 по 12.09.2005, з 05.02.2008 по 22.11.2009, з 16.02.2009 по 14.01.2010 у ВАТ «Мостоотряд 17».

Зазначені підприємства розташовані у м. Новий Уренгой Ямало Ненецького автономного округу російської федерації.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до трудового стажу позивача період роботи з 21.02.2003 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 12.09.2005, з 05.02.2008 по 22.11.2009, з 16.02.2009 по 14.01.2010, та зобов`язати зарахувати до трудового стажу періоди роботи з 21.02.2003 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 12.09.2005, з 05.02.2008 по 22.11.2009, з 16.02.2009 по 14.01.2010, відповідно до трудової книжки від 15.07.1981 серії НОМЕР_2 .

Щодо позовної вимоги позивача про здійснення призначення з 30.07.2025 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин остання заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Луганській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Луганській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії та прийняв рішення про відмову.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що ГУ ПФУ в Луганській області, який при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не в повному обсязі здійснив усіх необхідних дії для підтвердження стажу позивача.

З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов`язального характеру.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат на судовий збір, питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.08.2025 №032350033009 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: періоди трудової діяльності з 21.02.2003 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 12.09.2005; з 05.02.2008 по 22.01.2009 та з 16.02.2009 по 14.01.2010 на території російської федерації, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1981, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (18003, місто Черкаси, вул. В. Чорновола, 157, код ЄДРПОУ 21782461)

Суддя В.В. Дмитрук