Решение № 133751640, 02.02.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 211/12319/25

Номер провадження 2/211/1680/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гонтар А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувся 17 жовтня 2025 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 184965 від 22.09.2020 у сумі 25249,5 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором.

На підставі ухвали суду від 22 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклика) сторін.

Відповідач, 12 листопада 2025 року надав суду відзив, згідно з яким позовні вимоги визнав частково у сумі 5014 грн.50 коп. В інший частині позову просив відмовити. Він не погоджується із сумою комісії 20175 грн. Вважає, зазначений пункт договору про комісію нікчемним. У договорі зазначено, що строк повернення кредиту 21 жовтня 2020 року. Розрахунок процентів, на його думку становить 14,50 грн,, оскільки право нарахування процентів припиняється 21 жовтня 2020 року.

Представник позивача 12 листопада 2025 року надав відповідь на відзив, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно зі ст.279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд висновує таке.

Як встановив суд, 22 вересня 2020 року між Товариством зобмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 року назву було змінено на Товариство зобмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №184965 в електронній формі, за умовами якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Відповідачу ОСОБА_1 було переказано кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджує довідка ТОВ "ФК"ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ").

Кошти були переказані ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ"), яке на підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 надавало ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідач зобов`язання щодо поверненнякредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, у наслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість у сумі 25249,5 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованісь за позикою, 20249,5 грн. заборгованість по процентам за користування позикою.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

У частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивач у справі надав договір позики № 184965 від 22.09.2020 року, зазначений договір підписав відповідач ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит переказавши на картковий рахунок відповідача кошти.

Через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, утворилась заборгованість у сумі 25249,5 грн.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

У статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

За умовами договору позики № 184965 від 22.09.2020 року сторони встановили строк кредитування до 21.10.2020 .

На час закінчення строку кредитування - 21.10.2020 розмір заборгованості за договором позики № 6184965 від 22.10.2020 склав 7189,50 грн, яка складається з: 5000, 00 грн - тіла кредиту; 2175,00 грн комісійна винагорода, 14.50 грн. проценти за користування позикою.

Отже, лише зазначений розмір заборгованості може бути стягнутий з позичальника на користь ТОВ "ФК ГЕЛЕКСІ", оскільки після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2статті 1050 ЦК України, Позивач не мав правових підстав нараховувати відсотки за кредитним договором.

За таких обставин, позовну заяву ТОВ "ФК ГЕЛЕКСІ" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором потрібно частково задоволенити.

В цій частині позову позовні вимоги законні, обґрунтовані та такі, які заявлені в межах позовної давності, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 строки позовної давності були зупинені, зокрема на підставі п.п. 12, 19Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. У зв`язку з чим, суд залишає без задовлення заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.таке.

У частині другій статті 137ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 3 частини 3статті 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ "ФК ГЕЛЕКСІ" та адвокатом Рудзей Ю.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Рудзеєм Ю.В. Отже, позивачем доведено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Крім того, позивач поніс судові витрати у виді сплаченого судо1665 від 13.10.2025.

Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково на 28,47 % , то відповідно дост. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» потрібно стягнути витрати на правовничу допомогу у розмірі 3000 грн. та судовий збір у сумі 689,75 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст.12, 13, 89, 259, 263-265, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Товариства зобмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.В`ячеслава Липинського, 10/1) заборгованість за кредитним договором № 184965 від 22.09.2020 року у АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики № 67183 від 05 квітня 2016 року у розмірі 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 50 коп, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 грн, заборгованість завідсотками -14,50грн, комісія за користування позикою 2175,00 грн., судовий збір у сумі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 75 коп., витрати на правничу допомогу 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення 02 лютого 2025 року.

Суддя А.Л.Гонтар