Решение № 133676691, 29.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Справа № 640/15574/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 640/15574/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЯЗЬ-КБ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТЯЗЬ-КБ" (далі позивач, ТОВ ВІТЯЗЬ-КБ) звернулось з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06152615140106 від 14.05.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» зазначило, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 212/26-15-14-01-06/37961573 від 05.04.2019 про порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 70 000, 00 грн, є безпідставними, оскільки показники податкової звітності з податку на додану вартість були визначені на підставі реально здійснених господарських операцій з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», підтверджених належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 відкрито провадження у справі № 640/15574/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ ДПС у м. Києві у відзиві зазначило за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, згідно з актом № 212/26-15-14-01-06/37961573 від 05.04.2019, встановлено порушення ТОВ «Вітязь-КБ» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» на загальну суму 70 000, 00 грн.

Відповідач зауважив на тому, що під час проведення перевірки, було з`ясовано, що відповідно до інформації, яка міститься в ІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «ЛІВЕЙБЛ», директор та засновник ОСОБА_1 реєстрацію товариства не здійснював, господарською діяльністю не займався.

З аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) податковим органом було встановлено придбання ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» оселедців атлантичних, молока, ковбаси, цукру, пива, конфет, шкарпеток, дитячого харчування, шампунів, мила тощо, а також продаж послуг за номенклатурою електромонтажні роботи, а з огляду на неподання останнім звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4), податковий орган дійшов висновку про відсутність трудових ресурсів.

Враховуючи зазначене, а також приймаючи до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2018 по справі № 761/16199/18, яким директора ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві вважає господарську операцію між ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» нереальною та такою, що не зумовлює виникнення у останнього права на формування податкового кредиту по ній.

Так само, з інформації, яка міститься в ІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», було з`ясовано, що засновник та директор ОСОБА_2 не причетна до реєстрації товариства та ведення ним господарської діяльності.

За інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено придбання ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» м`яса, автозапчастин, алкогольних виробів, ковбасних виробів, шоколаду, кави тощо, а також продаж послуг за номенклатурою послуги з охорони об`єкта замовника за березень і квітень 2017 року.

У зв`язку з неподанням ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4), податковим органом зроблено висновок про відсутність трудових ресурсів.

Отже, на переконання ГУ ДПС у м. Києві, наведені обставини свідчать про те, що фактично ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» створило штучну видимість здійснення господарських операцій з ТOB «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Відповідач наголосив на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства, зокрема в силу його реєстрації на підставну особу, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З вищезазначених підстав, ГУ ДПС у м. Києві вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, на підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863), проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України № 399 від 16.09.2024.

За результатами вказаного автоматизованого розподілу, справа № 640/15574/19 передана на розгляд Сумському окружному адміністративному суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, зазначену справу передано на розгляд судді Воловику С.В.

Так, ухвалою від 21.03.2025, справа № 640/15574/19 прийнята до провадження, розгляд справи вирішено продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, учасникам справи запропоновано подати додаткові пояснення щодо предмету спору, відповідача замінено на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код 44116011).

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» з питань дотримання податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» за березень та квітень 2017 року.

За результатами перевірки 05.04.2018 складено акт № 212/26-15-14-01-06/37961573, згідно з яким податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» на загальну суму 70 000, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 14.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 06152615140106 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 105 000, 00 грн.

Не погоджуючись з указаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» оскаржило його в адміністративному порядку, проте, рішенням ДПС України № 35960/6/99-99-11-04-0125 від 29.07.2019, в задоволенні скарги було відмовлено, оскаржуване рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (частина 1 пункту 198.3 статті 198).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (частина 2 пункту 198.3 статті 198).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200).

На виконання пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У справі що розглядається, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішень, ГУ ДПС у м. Києві зазначає про встановлення факту заниження ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» податкового зобов`язання по податку на додану вартість у зв`язку з відображенням у податковому обліку нереальних господарських операцій з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ». При цьому, висновки про нереальність господарських операцій були зроблені відповідачем у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів у контрагентів позивача, неможливість встановлення придбання цими контрагентами відповідних послуг по ланцюгу постачання, а також фіктивності їх діяльності, яка підтверджується матеріалами досудового розслідування кримінальних проваджень та вироком суду.

Втім, суд вважає, що не встановлення ГУ ДПС у м. Києві джерела походження послуг, які надавались ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», а також наявність податкової інформації стосовно відсутності у цих контрагентів матеріально-технічних умов для надання послуг, не можуть бути беззаперечними доказами нереальності господарських операцій.

Спираючись на правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 18.12.2018 по справі № 816/1118/17 і від 15.01.2019 по справі № 809/2918/13-а, суд робить висновок, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Доводи відповідача щодо відсутності у згаданих контрагентів позивача матеріально-технічних умов для надання послуг, не виключають можливість виконання господарських операцій, не спростовують обставин надання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач не обґрунтував, які саме матеріально-технічні умови необхідно мати підприємству для надання послуг з монтажу й налагоджування системи охоронно-тривожної сигналізації та послуг по охороні об`єктів та чим це підтверджується.

Також, суд відхиляє і твердження відповідача про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України та інші матеріали досудового розслідування кримінального провадження, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи матеріали за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд приймає до уваги те, що ГУ ДПС у м. Києві не заперечує наявність належним чином складених первинних документів бухгалтерського обліку, які в цілому відображають зміст проведених господарських операцій по придбанню послуг та підтверджують рух активів, зміну зобов`язань і власного капіталу позивача.

Суд вважає, що у справі, яка розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів і не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки контрагентів і злагодженості дій між ними.

За таких обставин, дослідивши письмові докази, які підтверджують надання послуг з монтажу й налагоджування системи охоронно-тривожної сигналізації та послуг по охороні об`єктів, їх оплати та зв`язку з власною господарською діяльністю, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ «ВІТЯЗЬ-КБ» права на відображення господарських операцій з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» та ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» у податковому обліку, зокрема, права на формування податкового кредиту.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність підстав для задоволення позовних вимог про його скасування.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЯЗЬ-КБ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06152615140106 від 14.05.2019.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик