Постановление суда № 133672441, 11.12.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про закриття підготовчого та призначення справи до розгляду по суті

та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

11 грудня 2024 рокуСправа № 495/10699/24 Номер провадження 1-кп/495/1028/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

судді ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському Одеської області клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024160000000556 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровського, Одеської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02.12.2024 надійшов обвинувальний акт (вхід. №34280/24), у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024160000000556 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні вважав, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №22024160000000556 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, підсудний Білгород-Дністровському районному суду Одеської області, відсутні підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору, просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, викликати до суду обвинуваченого та свідків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 не заперечував проти призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника.

Заслухавши думку сторін судового провадження та встановивши відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, суд вважає можливим провести судовий розгляд обвинувального акта по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №22024160000000556 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України у відкритому судовому засіданні. Обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його повернення суд не вбачає. Суд вважає за необхідне здійснити виклик для допиту у судове засідання обвинуваченого, свідків.

Так, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його повернення суд не вбачає.

Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.

Судом роз`яснено обвинуваченому, що відповідно до ч. 3 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Разом з тим, згідно з ч.10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час. Отже справа має розглядатися судом у складі трьох професійних суддів.

10.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката ОСОБА_8 надійшов цивільний позов (вхід. №35407/24) до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, який відповідає вимогам статей 127, 128 КПК України, статей 175, 177 ЦПК України.

Згідно із частиною 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В силу дії частини 4 статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 статті 128 КПК України установлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У цивільному судочинстві вимоги до позовної заяви визначаються ст. ст. 175-177 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе прийняти цивільний позов до розгляду у даному кримінальному провадженні та визнати Акціонерне товариство «Українська залізниця» цивільними позивачами у цьому кримінальному провадженні, а обвинуваченого ОСОБА_6 цивільним відповідачем.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в порядку та строки, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, цивільний відповідач має право подати відзив на позовну заяву, цивільний позивач відповідь на відзив, цивільний відповідач заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, 11.12.2024 до суду надійшло клопотання (вхід. №35513/24) прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Згідно вказаного клопотання вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам:

переховуватися від суду в силу тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, а також часткової не контрольованості державних кордонів України у зв`язку з бойовими діями;

незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, які безпосередньо судом не допитані;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може продовжити надавати невстановленим особам будь-яку інформацію;

вчинити інше кримінальне правопорушення. Так ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його антисоціальну поведінку, останній може продовжити свою злочинну діяльність та тим самим завдати шкоду охоронюваним правам та інтересам суспільства.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки ризики не доведені, його підзахисний не має на меті переховуватися від суду, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з доводами захисника, просив відмовити у задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку сторін судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Разом з тим, чинні норми КПК України передбачаються право суду вирішувати питання в підготовчому судовому засіданні, щодо продовження заходів забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжного заходу.

Реалізація такого права судом можлива за наявності клопотання прокурора або інших учасників судового провадження, що відповідає принципу незалежності та безсторонності суду.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні,у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 27.07.2024 повідомлено про підозру та 22.11.2024 повідомлено про зміну та нову підозру про вчинення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.

Відтак ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. Санкція частини ч. 2 ст. 113 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, суд враховує те, що розгляд кримінального провадження по суті на даний ще не розпочався, всі свідки допитані лише на стадії досудового розслідування, ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його антисоціальну поведінку, може продовжити свою злочинну діяльність та тим самим завдати шкоду охоронюваним правам та інтересам суспільства, в разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перебуваючи під посиленим контролем, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка йому загрожує за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, є реальні ризики того, що останній може здійснювати спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду на території суміжних з Україною держав, а також спробам незаконного впливу на осіб, які допитані у кримінальному провадженні в якості свідків, так як їх покази мають суттєве значення як підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим до довічного позбавлення волі.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_9 у сукупності з іншими обставинами.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У зв`язку із запровадженням на території України правового режиму воєнного стану встановлено певні обмеження для перетину Державного кордону військовозобов`язаних чоловіків, які відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 поширюються на обвинуваченого.

Поряд з цим, колегія суддів не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_6 , з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у підозрюваного збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування та суду. Адже у держави наразі з об`єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.

Перевіряючи актуальність ризику та надаючи оцінку можливості обвинуваченому незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, колегія суддів доходить до таких висновків.

КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Отже, такий ризик як вплив на учасників, зокрема, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час досудового розслідування обвинуваченому очевидно стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, а тому, обвинувачений знає як їх дані, так і зміст наданих ними свідчень, що й надалі дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків.

Суд доходить висновку про достатню вірогідність такого ризику, обвинувачений ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 зникли.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, та приходить до висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним та не визначає її розмір у кримінальному провадженні, щодо злочину, передбаченого ст. 113 КК України.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання (вхід. №35513/24) прокурора Білгород-Дністровського окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, який діє до 08 лютого 2025 року включно з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Розмір застави, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №22024160000000556 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України на 18 грудня 2024 року о 11:30 годин у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, розташованого за адресою: вул. Військової слави, 27 м. Білгород-Дністровський, Одеська область.

Прийняти до розгляду цивільний позов (вхід. №35407/24) представника позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

Визнати Акціонерне товариство «Українська залізниця» цивільним позивачем у цьому кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_6 цивільним відповідачем за позовом представника позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити сторонам, що цивільний відповідач має право подати відзив на позовну заяву, цивільний позивач відповідь на відзив, цивільний відповідач заперечення на відповідь на відзив.

Здійснити виклик для допиту у судове засідання обвинуваченого, свідків.

Досудову доповідь по вказаному кримінальному провадженню не складати.

Судовий розгляд здійснювати колегію суддів у відкритому судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_10

Суддя ОСОБА_11

Суддя ОСОБА_12