Приговор № 133619481, 28.01.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.01.2026

Єдиний унікальний номер 497/23/26

Провадження № 1-кп/497/96/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12025162270000652 від 14.11.2025 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Табаки Болградського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не є особою з інвалідністю, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, особу якої встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1, ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 на початку листопада 2025 року, більш точної дати та часу під час судового розгляду не встановлено, з мотивів забезпечення себе психотропною речовиною для рекреаційного вживання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив здійснювати незаконну діяльність щодо незаконного виготовлення, придбання та зберігання без мети збуту психотропних речовин.

При цьому він порушував вимоги ст. ст. 7, 12, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 згідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці ІІ визначеної Постановою Кабінету міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

В зазначений період часу ОСОБА_4 , забезпечуючи реалізацію свого умислу, перебуваючи на пустирі, розташованому на південно-східній околиці с. Табаки Болградського району Одеської області, діючи незаконно, за відсутності передбаченої Законом відповідної ліцензії, зірвав одну рослину роду коноплі з корінням з наявними на неї листам та верхівками рослини з квітами, відшукану ним за зазначених обставин, придбавши таким чином речовину рослинного походження для подальшого виготовлення психотропної речовини дельта-9-тетрагідроканабінол, включеного до таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами в редакції Постанови КМУ від 24.05.2024 № 653) і внесено до списку психотропних речовин, обіг яких обмежено. Згідно до примітки до зазначеного списку рослини або їх частини, що містять будь-яку речовину, включено до цього списку, підлягають тим же заходам контролю, що і речовина.

Продовжуючи реалізацію своїх неправомірних дій, ОСОБА_4 переніс зірвану рослину роду коноплі з корінням з наявними на неї листам та верхівками рослини з квітами до місця свого мешкання, а саме до домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом відокремлення від рослини саме листя та подальшого його висушування, незаконно виготовив та придбав психотропну речовину обіг якої обмежено - дельта-9-тетрагідроканабінол, загальна маса якої становить 4,55 грамів, після чого забезпечив незаконне зберігання зазначеної психотропної речовини за місцем свого мешкання без мети збуту до її виявлення та вилучення співробітниками поліції 14.11.2025.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне придбання, виготовлення та зберігання психотропних речовини без мети збуту.

На початку листопада 2025 року, більш точної дати та часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , з мотивів забезпечення себе наркотичними засобами для рекреаційного вживання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив здійснювати незаконну діяльність щодо незаконного виготовлення, придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів.

При цьому він порушував вимоги ст. ст. 7, 12, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 згідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці II визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

В зазначений період часу ОСОБА_4 , забезпечуючи реалізацію свого умислу, перебуваючи на пустирі, розташованому на південно-східній околиці с. Табаки Болградського району Одеської області, діючи незаконно, за відсутності передбаченої Законом відповідної ліцензії, зірвав одну рослину роду коноплі з корінням з наявними на неї верхівками рослини з квітами, відшукану ним за зазначених обставин, придбавши таким чином речовину рослинного походження для подальшого виготовлення наркотичного засобу канабісу, включеного до таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами в редакції Постанови КМУ від 24.05.2024 № 653).

Продовжуючи реалізацію своїх неправомірних дій, ОСОБА_4 переніс зірвану рослину роду коноплі з корінням з наявними на ній верхівками рослини з квітами до місця свого мешкання, а саме до домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом висушування рослини з квітами, незаконно виготовив та придбав наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, із вмістом тетрагідроканабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 1101,03 грамів, після чого забезпечив незаконне зберігання зазначеного наркотичного засобу за місцем свого мешкання без мети збуту до його виявлення та вилучення співробітниками поліції 14.11.2025.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.

Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачена ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що дійсно на початку листопада 2025 року знаходячись на південно-західній околиці села Табаки зірвав одну рослину коноплі з корінням, листям та верхівками рослини, яку приніс до свого домоволодіння за місцем проживання. Вдома він висушив рослину, відділив від неї листя, подрібнив та з використанням двох частин пластикової пляшки палив, решту зберігав. Через декілька днів повертаючись з м.Болград в с.Табаки, йдучи пішки по дорозі повз сільгосптехніки відчув різкий запах коноплі, зійшов з дороги та на відстані біля трьох метрів знайшов пакет «АТБ» з листям коноплі, який переніс до дому, висипав листя тазик, залишив на веранді, мав намір зробити ліки для ніг. 14.11.2025 року прийшли поліцейські прийшли з обшуком, виявили коноплю та вилучили.

Провину визнає цілком і беззаперечно, у вчиненому щиро кається, зробив відповідні висновки, запевнив суд, що більше не буде вживати наркотичний засіб.

Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Обвинуваченим ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України (а.с.48).

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (а.с.24).

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.309 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за:

-ч.1 ст.309 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, виготовлення та зберігання психотропних речовини без мети збуту;

-ч.2 ст.309 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.91), міцність соціальних зв`язків (а.с.93), за місцем проживання характеризується опосередковано (а.с.92), до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.90), не займається суспільно корисною працею, відсутність постійного місця роботи, що призводить до важкого матеріального становища.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України не має.

Крім того, суд приймає до уваги висновок Болградського районного сектору №1 Філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області, викладений в досудовій доповіді від 26.01.2025 року (а.с.36-47), згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності скоєння повторних кримінальних правопорушень. Обвинувачений щиро кається у вчиненому, повністю визнає свою вину, має намір офіційно працевлаштуватися. Вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, за умови встановлення судом певних обов`язків (а.с.36-47).

Частиною 5 ст.314-1 КПК України «Складання досудової доповіді», визначено, що досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному проваджені, як доказ винуватості у вчинені злочину.

Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 N 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні від 15 червня 2022 N 4-р (II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 N 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 у справі N 161/7253/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.

У свою чергу у ч. 1-3 ст. 70 КК України зазначається, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

У п. 21 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 встановлюється, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, за правилами ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, однак суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням відносно нього іспитового строку та покладенням обов`язків на підставі ст.ст. 75-76 КК України.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваної.

Вирішення судом процесуальних питань.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. А відтак, суд прийшов до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвал слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 20.11.2025 року справа №497/3013/25, провадження №1-кс/497/963/25 у вигляді арешту майна.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України (а.с.54-55, 67, 75, 86), а саме:

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №WAR1550702;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP2247859;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №NPU2040607;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №NPU2067886;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №2066638;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №2247820;

- пристрій для паління, який складається з двох фрагментів пластикових пляшок, із залишками речовини невідомого походження, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP3237632

підлягають знищенню.

Відповідно до статей 118, 122, 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого ОСОБА_4 належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати:

-на залучення експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи з дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: висновок від 21.11.2025 № СЕ-19/116-25/28230-НЗПРАП (згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи: за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у розмірі 7131.20 гривень (а.с.59);

-на залучення експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи з дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: висновок від 21.11.2025 № СЕ-19/116-25/25234 - НЗПРАП (згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи: за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у розмірі 3565.60 гривень (а.с.69);

-на залучення експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи з дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: висновок від 24.11.2025 № СЕ-19/116-25/28156 - НЗПРАП (згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи: за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у розмірі 7131.20 гривень (а.с.77).

Всього: 17 827.40 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень сорок копійок).

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 не застосовувалася та відсутні наразі підстави для її застосування.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 128, 129, 368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України і на підставі санкцій цих статтей призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.309 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.2 ст.309 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 20.11.2025 року справа №497/3013/25, провадження №1-кс/497/963/25 про арешт майна.

Речові докази:

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №WAR1550702;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP2247859;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №NPU2040607;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №NPU2067886;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №2066638;

- речовину рослинного походження, яку поміщено та упаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за №2247820;

- пристрій для паління, який складається з двох фрагментів пластикових пляшок, із залишками речовини невідомого походження, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP3237632

- знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 17 827.40 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень сорок копійок).

Реквізити для оплати процесуальних витрат по кримінальному провадженню:

Болградська громада

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/21081100

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача: 899998

рахунок отримувача: UA088999980313040106000015660

код класифікації доходів бюджету 21081100

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1