Решение № 133598511, 19.01.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/490/26

Справа №754/4108/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул.. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 182500 гривень.

Вимоги позову обґрунтовано наступним.

22 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» Договір про надання споживчого кредиту № 1456200 від 22 лютого 2024 року.

14.10.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14102024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаним у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників Додатку №1 до Договору факторингу №14102024 від 14.10.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 182500 грн., з яких: 25000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14500 грн. - заборгованість за відсотками, 12500 грн. - сума заборгованості за пенею.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 14.10.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №1456200 від 22.02.2024 року в розмірі 182500 грн., з яких: 25000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14500 грн. - заборгованість за відсотками, 12500 грн. - сума заборгованості за пенею.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Від відповідача 23.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами отримання відповідачем коштів за відповідним договором, розмір заборгованості та докази, коли саме виникла заборгованість за договором та в якому розмірі. Тобто позивач не надав суду доказів про порушення його прав, в зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

25 квітня 2025 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Дергунова А.В. надійшла відповідь на відзив. Відповідно до якого просять Відзив ОСОБА_2 на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення, оскільки він є безпідставним, необгрунтованим, обґрунтовуючи наданими детальними розрахунками заборгованості. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити в повному обсязі. Судове засідання проводити за відсутності представника позивача.

28 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Євтодьєва А.О. надійшли додаткові пояснення щоло окремого питання, яке виникло при розгляді справи відповідно до яких зазначили наступне.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту (25000 грн.). Щодо нарахування відсотків Розмір вимог які Позивач виставляє у своїй позовній заяві не відповідає вимогам чинного законодавства.

Кредитний договір був укладений 22 лютого 2024 року.

Відсоткова ставка згідно умов договору - 2,5% в день.

22.11.2023 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України "Про споживче кредитування". Так, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування"було доповнено частиною 5 такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%"

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а Кредитний договір було укладено 22.02.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1 % в день.

Водночас, Позивач не привів умови Договору позики до відповідності Закону України "Про споживче кредитування"в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 2,5% в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Разом з тим, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування"визначено, що: "Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним".

Таким чином, вважаємо, що умови Кредитного договору, які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними. Такими пунктами є п.п.1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, Кредитного договору, п. 2-4 Додатку №1 до кредитного договору (в частині нарахування відсотків). Дані пункти є нікчемними в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

Звертаємо увагу на те, що нормою Закону України "Про споживче кредитування" встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1%, але вважаємо, що в даному випадку її застосувати неможливо, оскільки в силу нікчемності вищезазначених пунктів про нарахування процентів проценти в кредитному договорі є неузгодженими.

З урахуванням нікчемності пунктів Кредитного договору, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України "Про споживче кредитування", вважаємо, що відповідно до положень ч.1 ст.1048, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

Згідно позовної заяви Позивач нараховував проценти з 22.02.2024 року по 14.10.2024 року.

З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року 15,0 %; з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року 14,5 %; з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року 13,5 %; з 14.06.2024 року по 12.12.2024 року 13,0 %,.

Розмір боргу розраховується за формулою = (Сума заборгованості * облікова ставка НБУ / 100) * (Кількість днів прострочення / 365)

А тому розмір боргу за нарахованими відсотками становить: - з 22.02.2024 року по 14.03.2024 року (25000 *15/100) * (22/366) = 225,41 грн. - з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року (25000 *14,5/100) * (42/366) = 415,98 грн. - з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року (25000 *13,5/100) * (49/366) = 451,84 грн. - з 14.06.2024 року по 14.10.2024 року (25000 *13/100) * (123/366) = 1092,21 грн.

У підсумку сума відсотків за обліковою ставкою НБУ становить 2185,44 грн.

Загальний розмір вимог, що визнає відповідач складається з тіла кредиту 25000 грн. (п. 1.3 договору) та 2185,44 грн. відсотків.

Щодо нарахування пені.

Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом: - у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; - всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню.

А тому стягнення пені на період військового стану є незаконним.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заяву, відповідно до змісту якої останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату та час слухання справи повідомлялися шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за їх відсутності.

За даних обставин суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» Договір про надання споживчого кредиту № 1456200 від 22 лютого 2024 року.

Відповідно до умов договору відповідачу надано: сума кредиту у розмірі 25000,00 грн.; строком на 360 днів; процентна ставка - фіксована. Стандартна процентна ставка за користування коштами становить 2,50 % в день.

На підтвердження надання кредитних коштів, позивачем надано лист ТОВ «Пейтек України» відповідно до якого, здійснено переказ коштів у розмірі 25000, 00 грн. на платіжну карту клієнта ТОВ «Слон Кредит» - НОМЕР_1 .

14.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу № 14102024 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 14102024 від 14.10.2024 в загальному розмірі 182500 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не заперечуються, не оспорюється розмір тіла кредиту. Однак з урахуванням того, що тіло кредиту складає 25000 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 145000 грн. які також є не спів мірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі та нарахування пені.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 145000 грн. значно перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 25000 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо нарахування заборгованості за пенею в розмірі 12500 грн., суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Кредитним договором №1456200 в розмірі 50000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: І.А. Галась