Решение № 133551179, 23.01.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/1235/25

№ провадження 2-о/646/39/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.26 місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1 ,

представник заявниці ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

В обгрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті ОСОБА_4 разом із заявницею перебував за кордоном у Федеративній Республіці Німеччина, місто Меккенгайм. Заповіт ОСОБА_4 не залишив.

Оскільки мати заявниці ОСОБА_5 померла раніше - ІНФОРМАЦІЯ_3 , її брат, поточне місце перебування якого їй невідомо, не звернувся із заявою про отримання права на спадщину, ОСОБА_1 залишилась єдиною спадкоємицею після смерті батька.

На час відкриття спадщини до складу спадкового майна увійшли лише належні ОСОБА_4 гроші на банківських рахунках, будь-яким іншим майном, зокрема, таким, що підлягає додатковій реєстрації, батько заявниці не володів.

До початку збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_4 мешкав в належній заявниці на праві власності квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Власного житла ОСОБА_4 не мав.

20.03.2022 з початком збройної агресії Російської Федерації заявниця разом з батьком виїхала до Німеччини. З 20.09.2022 і до моменту смерті ОСОБА_4 заявниця, її батько та його сестра, її тітка ОСОБА_6 , мешкали втрьох за адресою: АДРЕСА_2 .

Отримати документи, які підтверджують смерть батька заявниця змогла лише в серпні 2024 року, оскільки в цей час була зайнята доглядом за тіткою, яка хвора та вимагає постійного догляду, що завадило їй раніше звернутись із заявою про прийняття спадщини.

Оскільки в Німеччині на час смерті заявниця постійно проживала разом з ним за однією адресою та здійснювала постійний догляд у зв`язку з його захворюванням, ОСОБА_1 уважала себе такою, що прийняла спадщину.

Заявниця звернулась до нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримала відмову, оскільки нотаріус не зміг встановити факт спільного проживання заявниці з батьком на час відкриття спадщини.

Встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 разом із заявницею на момент його смерті необхідно останній для оформлення спадкових прав.

Ураховуючи викладене вище та керуючись статтями 1216-1218, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, статтями 258, 259, 263-265, 268, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.07.2025 заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи заяви та просили встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

04.09.2025 засобами системи "Електронний суд" від представника заявниці надійшла заява про залучення до участі у справі у якості заінтересованої особи рідного брата заявниці ОСОБА_3 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.10.2025 залучено до участі у справі № 646/1235/25 у якості заінтересованої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.10.2025 витребувано у Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори докази, необхідні для повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи.

03.11.2025 засобами системи "Електронний суд" від представника Харківської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити з огляду на таке.

На переконання представника Харківської міської ради, для того, щоб спадкоємець уважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Заявницею не надано жодного доказу на підтвердження постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Посилання заявниці на документ від 20.09.2022 про реєстрацію її та ОСОБА_4 місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не може бути доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, оскільки не підтверджує проживання зазначених осіб станом на 30.03.2024.

Окрім того, ОСОБА_7 посилається на те, що у заяві ОСОБА_1 не зазначає, за якою саме адресою вони з ОСОБА_4 постійно мешкали на час відкриття спадщини. Оскільки заявниця була обізнана про смерть її батька, як спадкоємець першої черги за законом, мала право на оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

27.11.2025 засобами системи "Електронний суд" від представника заявниці надійшли заперечення на додаткові пояснення Харківської міської ради.

У запереченнях ОСОБА_2 зазначила, що заявниця постійно проживала разом зі спадкодавцем, що надавало їй право уважати себе особою, яка прийняла спадщину автоматично, вона керувалась цим фактом, як підставою для відсутності для неї спеціальних строків для звернення щодо оформлення права на спадщину.

Ураховуючи дату видачі Витягу з актового запису про смерть спадкодавця - 28.08.2024, тобто п`ять місяців після дати смерті, можливість встигнути із зверненням до уповноважених осіб із заявою про прийняття спадщини також не є очевидною.

За наданими заявницею довідками підтверджений факт одночасної реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за однією адресою: АДРЕСА_2 . Надані довідки містять інформацію про дату зняття з реєстрації, що свідчить про те, що реєстрація є чинною на час отримання довідки - грудень 2024 року. Оскільки стан здоров`я спадкодавця не передбачав можливості окремого проживання, він перебував під постійним доглядом доньки до останніх днів свого життя за місцем реєстрації.

08.12.2025 до суду від Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.10.2025 надійшли докази, що витребовувались.

У судове засідання 14.01.2026 заявниця та її представник не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. До канцелярії суду від представника заявниці надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини справи; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18 серпня 1982 року Відділом запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Червонозаводської районної Ради депутатів трудящих м. Харкова.

Як убачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12 червня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із офіційними підтвердженнями місця реєстрації для повідомлення про переїзд ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 20.09.2022 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , Німеччина.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у місті Меккенгайм, Німеччина, про що Відділом запису актів цивільного стану м. Меккенгайм складено актовий запис про смерть № S 98/2024.

Постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори № 806/02-31 від 24.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмова обгрунтована тим, що постійне проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами.

Згідно з інформацією, наданою Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою по спадковій справі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , в матеріалах спадкової справи № 501/2024 наявна заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом доньки спадкодавця ОСОБА_4 . Заяв від інших спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. Інших свідоцтв на спадщину не видавалось.

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Меккенгайм, Федеративна Республіка Німеччина.

Згідно із частинами першою, другою та сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як виснує Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23, провадження № 61-9113св 23, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі № 688/2822/22, провадження № 61-13659св23, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як зазначено у частинах другій та третій статті 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 Цивільного кодексу України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_1 за життя не розпорядився належним йому майном на випадок смерті, у зв`язку із чим спадкування здійснюється за законом. Спадкоємицею першої черги за законом після його смерті є донька - ОСОБА_1 . До Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори заяв від інших спадкоємців про прийняття або відмову від спадщини не надходило.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 у період з 20.09.2022 по 30.03.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , на переконання суду, підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.

За таких обставин, ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги за законом, уважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем та протягом строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, не заявила про відмову від прийняття спадщини.

Суд зауважує, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження ним виникає після оформлення успадкованого права у встановленому законом порядку.

Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Заслухавши пояснення заявниці, її представника, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні надані докази по справі, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, урахувавши правову позицію заінтересованої особи по справі Харківської міської ради, суд дійшов висновку, що відповідними доказами підтвержується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 20.09.2022 по 30.03.2024 разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Керуючись статтями 293, 294, 315 та 319 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23 січня 2026 року.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

Представник заявниці: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ; номер телефона: НОМЕР_6 , email: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

Заінтересовані особи: Харківська міська рада, ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: майдан Конституції, будинок 7, місто Харків Харківської області, 61003; номер телефона: НОМЕР_7 , email: law@city.kharkiv.ua;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя О. В. Іщенко