Приговор № 133512640, 22.01.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10772/25

Провадження №1-кп/463/261/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження №12025140000001047 від 11 вересня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, безробітного, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_5 11 вересня 2025 року приблизно о 8 годині 16 хвилин, керуючи спеціалізованим вантажним фургоном марки «Mercedes-Benz Sprinter 413 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним поблизу буд. №51 на вул. Пасічній у м. Львові, в напрямку до вул. Медової Печери, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п.2.3 підпункт 6) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; Розділу 18 п.18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», п.18.4 «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись у крайній лівій смузі руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в цей час зменшував швидкість транспортний засіб, який рухався у крайній правій смузі в попутному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: травми живота, а саме розриву селезінки, ускладненої гемоперитонеумом та гіповолемічним шоком І ст, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та вказав, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності. Крім того пояснив, що 11 вересня 2025 року приблизно о 8 годині 20 хвилин їхав автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 413 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Пасічній в напрямку вулиці Медової Печери в місті Львові, в лівій смузі. Наближаючись до нерегульованого перехрестя, в правій смузі їхав вантажний фургон, який перекривав видимість, та який різко загальмував, а в цей час на пішохідному переході виник пішохід на якого він здійснив наїзд, оскільки не встиг загальмувати. Спричинивши ДТП, вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілого, рекомендував йому не вставати, викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Зазначив, що відшкодував заподіяну шкоду потерпілому та неодноразово відвідував його в лікарні.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому інші докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно за кваліфікуючою ознакою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні зізнавальних показаннях самого обвинуваченого, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають в суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, який є тяжким злочином, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, вік обвинуваченого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Такою обставиною суд визнає також добровільне відшкодування обвинуваченим потерпілому матеріальної шкоди, що підтверджується розпискою потерпілого.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, представника потерпілого, які просили призначати покарання зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, враховуючи наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання, позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням окремих обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

З системного аналізу положень КПК у їх взаємозв`язку із положеннями КК, які регламентують правові наслідки вчинення кримінальних правопорушень, випливає, що тяжкість злочину як критерій, який має враховуватися під час призначення покарання, має первинне значення для обрання конкретного виду та розміру покарання за вчинений злочин. Саме ознака тяжкості злочину є об`єктивною детермінантою, яка повинна акумулювати в собі всі негативні наслідки, що настали через порушення кримінально-правової заборони; вона відображає ступінь суспільної небезпечності діяння та саме вона є базовою основою для визначення покарання, яке належить призначити особі для досягнення умовної співрозмірності між злочином та покаранням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З врахуванням посткримінальної поведінки обвинуваченого, враховуючи позицію прокурора та представника потерпілого, які просили позбавити обвинуваченого права керувати транспортними засобами, враховуючи наслідки вчиненого обвинуваченим злочину у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП, грубого порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, необхідності попередження вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень в майбутньому, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Стягнути з обвинуваченого в користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 200566,5 гривень.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому основне покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року в справі №461/7640/25 на спеціалізований вантажний фургон марки «Mercedes-Benz Sprinter 413 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 20056 (двадцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцятиднів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1