Постановление суда № 133477885, 20.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1786/25

Номер провадження по справі 2-о/387/6/26

У Х В А Л А

20 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, у складі:

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

представник заінтересованої особи

Піщанобрідської сільської ради

Новоукраїнського району Марченко С.І.

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є законними представниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про встановлення факту батьківства

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства , в якій зазначив, що під час спільного проживання без реєстрації шлюбу у ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 народились діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відомості про батька були записані в порядку ст. 135 СК України. Мати дітей ОСОБА_7 , позбавлена батьківських прав. За життя батько дітей ОСОБА_8 , визнав своїх дітей проте через органи ДРАЦС не оформив. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новоолександрівка Покровського району Донецької області. Дітям також відомо факт про те, що покійний являється їхнім батьком. Вказані обставини і спонукали представника заявника звернутися до суду із вказаною заявою .

Від заінтересованої особи ОСОБА_9 надійшло клопотання про залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що він заперечує з приводу заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_10 вимог про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_8 відносно дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Отже, виходячи зі змісту вищезазначених норм Сімейного кодексу України, справи про встановлення факту батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. Якщо батько дитини помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі, встановлення факту визнання батьківства або факту батьківства проводиться у порядку окремого провадження. Водночас у клопотанні ОСОБА_9 зазначає суперечливі твердження із заявленими вимогами, а саме: "якщо ймовірний батько дитини живий, то встановлення батьківства розглядається у позовному провадженні. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство якого встановлюється, або оголошення його померлим. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справах № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), № 361/2653/15-ц (провадження № 61-2239св21) від 15 квітня 2021 року".

Водночас ОСОБА_9 вважає, що матеріали заяви та її вимоги, є спір про право, який має вирішуватися не в окремому, а в позовному провадженні, а відтак зазначена заява в порядку приписів ст. 294 ЦПК має бути залишена без розгляду, роз`яснивши при цьому заявникові та зацікавленим особам право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

В судове засідання, яке було призначене на 20 січня 2026 року представник заявника та заявник не з`явилися, надали до суду клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась про день, час та місце слухання справи повідомлена вчасно та належним чином.

Представник Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району в судовому засіданні щодо клопотання заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21 вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Суд також зазначає, що ухвалою Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 24.10.2025 у справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про встановлення батьківства відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, що встановлення батьківства можливе лише тоді, коли імовірний батько дитини живий. Якщо ж він помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі, вказане питання вирішується у спеціально передбачений законом спосіб - встановлення факту визнання батьківства або факту батьківства, який розглядається в порядку окремого провадження, а в разі наявності спору про право у позовному провадженні. Також суд вказав на те , що не зазначено про існування спору про право в даних правовідносинах.

Отже задоволення клопотання заявника про залишення заяви без розгляду призведе до того, що заявники будуть обмеженими в праві звернутися до суду.

Аналогічна ситуація існувала і в практиці Європейського суду з прав людини у справі у рішенні від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukrаіnе)(заява № 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурні вимоги прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

Отже суд відхиляє доводи ОСОБА_9 про наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження, через те, що факт встановлення батьківства пов`язаний із отриманням пільг, з огляду на таке.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність на даний час спору про право між заявниками та певними іншими особами, а також не встановлено осіб, які б мали право на пільги та реалізацію ймовірних спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8 .

А тому, на даний час судом не встановлено обставин наявності спору про право, оскільки сама по собі та обставина, що встановлення факту батьківства може породжувати майнові права, не дає підстав вважати наявним спір про таке право, оскільки суд не позбавлений можливості з`ясувати дані обставини під час розгляду справи.

Крім того суд зазначає, що інші спірні правовідносини, які можуть виникати у зв`язку із встановленням факту батьківства не є нерозривно пов`язані із спорами про право у майбутньому.

Керуючись ст.ст. 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_9 про залишення без розгляду заяви представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є законними представниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про встановлення факту батьківства - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.