Постановление суда № 133477612, 19.01.2026, Приморський районний суд м. Одеси

19.01.2026

Справа №522/9837/24

Провадження №1-кп/522/1654/26

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024163510000314 від 19.04.2024 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності: 04.01.2023 року Суворовським районним судом міста Одеси за ст. 190 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, в порядку ст. 75 КК України, звільнено від покарання з іспитовим строком на 1 рік,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 КК України,

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 КК України.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 21.10.2025 року, обвинуваченого було оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 , у зв`язку із систематичною неявкою у судові засідання та провадження у справі було зупинено.

Згідно протоколу затримання особи, на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання від 17.01.2026 року, оперуповноваженим СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, 17.01.2026 року о 21-й годині 45 хвилин було виявлено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Канатна 101-в о 22-й годині 10 хвилин.

У зв`язку із затриманням особи, з метою обрання запобіжного заходу, особу було вчасно доставлено 19.01.2026 року до приміщення Приморського районного суду міста Одеси, до спливання 36-и часового строку затримання особи.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , мотивуючи його тим, що стосовно обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 ч.1 п. 1, 3, 5 КПК України, а саме, ОСОБА_3 може переховуватися від суду, розуміючи реальність покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник заперечила проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 просила обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2024 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Разом з тим, ОСОБА_3 систематично не з`являвся у судові засідання та ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 21.10.2025 року, обвинуваченого було оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 , у зв`язку із систематичною неявкою у судові засідання та провадження у справі було зупинено.

Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про встановлення існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, обвинувачений може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ст.177 ч.1 п.1 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Суд не вважає слушним наявність відносно ОСОБА_3 ризику впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки у справі відсутні відомості щодо їх наявності.

Разом з тим, суд вважає, що відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_3 , може продовжувати злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд звертає увагу та те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

У силу вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, крім наявності ризиків, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має постійного місця проживання.

3 огляду на наведене, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , відсутність у нього постійного джерела доходу, зважаючи на його систематичне ухилення від явки у судові засідання, суд вважає переконливими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю, та обумовлюють обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у виді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Щодо позиції сторони захисту про зміну обвинуваченому міри запобіжного захисту, суд на теперішній час не вважає її слушною, так як ОСОБА_3 вже порушував раніше обраний йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення, суд вважає, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна його на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти встановленим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження та не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

При цьому, обрання даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Разом з тим, при визначенні розміру застави, суд керується положеннями статті 182 ч.4 КПК України та рішенням ЄСПЛ у справі «Мантурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, враховує особу обвинуваченого, характер кримінального порушення в якому він звинувачується, суд вважає можливим визначити заставу у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 182, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20 березня 2026 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого справа №522/9837/24, провадження по справі №1-кп/522/1654/26.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 строком на 2 (два) місяці, обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з м. Одеси, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі Апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Суддя Приморського

районного суду міста Одеси ОСОБА_1