Постановление суда № 133465008, 12.01.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/787/26

Провадження №1-кс/127/375/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020160000451 від 17.09.2025, за підозрою ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020160000451 від 17.09.2025, за підозрою ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) та ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), маючи умисел спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що 05 листопада 2025 року Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні подовжено на 90 діб, у зв`язку з чим, діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за грошову винагороду, домовились про сприяння незаконному переправленню через державний кордон України громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов`язаним, тобто, особою в якої обмежено право на виїзд за межі України, шляхом надання засобів та усуненням перешкод для цього.

Так, вказані особи, близько 03:43 години 12.11.2025 на автомобілі марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , прибули до будинку № 17 по вулиці Шкільна у м. Вінниця, де на них очікував ОСОБА_13 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України.

Під час руху ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 надавали вказівки та поради ОСОБА_13 щодо уникнення ним пересувних постів та піших патрулів правоохоронних органів і продемонстрували на карті маршрут його руху, з зазначенням місця зустрічі з невстановленими слідством співучасниками вчинення злочину на території Республіки Молдови. В свою чергу, ОСОБА_13 на вимогу невстановленої слідством особи, передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США вказаним особам, які в свою чергу поділили їх між собою.

Рух до державного кордону України здійснювали в об`їзд стаціонарних блок-постів, розміщених на шляху їх руху, а саме: при виїзді з м. Вінниці, у селищі Летичів Хмельницької області та при під`їзді до м. Хотин Чернівецької області, однак 12.11.2025 о 11:30 годині на автодорозі Р-63 зі сполученням «Сокиряни - Данківці» на відстані 950 м. від АЗС «Євро Нафта» біля повороту на с. Данківці Дністровського району Чернівецької області на відстані 15 км до кордону з Республікою Молдови біля прикордонного знаку № 918 зазначений вище автомобіль був зупинений працівниками поліції, які припинили їхні незаконні дії.

У зв`язку із викладеним, 13.11.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

14.11.2025 ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

26.11.2025 ухвалою колегії суддів Вінницького апеляційного суду вказане рішення скасоване та до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242240 грн.), і покладанням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Після внесення застави, підозрювана ОСОБА_7 була звільнена з-під варти, та відповідно до покладених на неї ухвалою Вінницького апеляційного суду обов`язків, зобов`язана була не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду з м. Вінниці, про що вона ознайомлена працівниками Вінницького СІЗО під розпис.

Разом з тим, згідно з інформуванням військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, 09.12.2025 близько 14 год. 20 хв., в пункті пропуску міжнародного сполучення «Старокозаче» (Україна) «Тудора» (Республіка Молдова) відбулось спрацювання бази даних «Доручення уповноважених державних органів» за індексом «В» (додаткове вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетину державного кордону) відносно підозрюваної у вищевказаному кримінальному провадженні, а саме: громадянки Республіки Румунії ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка документована свідоцтвом на повернення (Emergency travel document) № НОМЕР_3 , виданим 09.12.2025.

Під час перевірки наявності законних підстав для перетину державного кордону встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюючи спробу перетину державного кордону з України до Республіки Молдова, без дозволу та повідомлення відповідних посадових осіб слідчих органів та прокуратури, порушила виконання обов`язків, які покладаються на особу у разі внесення застави, які визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 8-10 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Враховуючи умисне порушення підозрюваною ОСОБА_7 обов`язків, покладених на неї ухвалою Вінницького апеляційного суду, орган досудового розслідування вважає доведеними наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність вказаних ризиків свідчать викладені вище обставини, а також те, що усвідомлюючи санкцію інкримінованих їй діянь, та той факт що їй загрожує реальна міра покарання, підозрювана може незаконно здійснювати вплив на свідків чи інших учасників у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, а також те, що визначена застава виявилася не дієвою, наявні підстави для застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Беручи до уваги тяжкість злочинів, значну суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та дію воєнного стану на всій території України, на думку сторони обвинувачення жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 13 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому слідчий просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки не було забезпечено переклад обов`язків румунською мовою, а також відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, підозрювана вину визнала та співпрацює зі слідством. За вказаних обставин, адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання або визначити розмір застави в межах 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрювана ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала думку адвоката.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.

Слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202502003000513 від 06.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

В рамках вказаного провадження, 13.11.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

14.11.2025 ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В подальшому 26.11.2025 ухвалою колегії суддів Вінницького апеляційного суду вказане рішення скасоване та до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242240 грн.), і покладанням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

12.01.2026 Вінницьким міським судом прийнято рішення про звернення застави в дохід держави, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 порушила обов`язки встановлені ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.11.2025.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_7 порушила обов`язки встановлені ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.11.2025.

Зокрема встановлено, що підозрювана ОСОБА_7 була звільнена з-під варти, та відповідно до покладених на неї ухвалою Вінницького апеляційного суду обов`язків, зобов`язана була не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду з м. Вінниці, про що вона ознайомлена працівниками Вінницького СІЗО під розпис. Крім того, остання повинна була здати на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 без дозволу та попереднього повідомлення слідчого або прокурора намагалась перетнути кордон на підставі свідоцтва на повернення (Emergency travel document) № MD0298535, виданим 09.12.2025, тобто після здачі паспортів на зберігання.

Також суд звертає увагу на те, що в ухвалі Вінницького апеляційного суду, крім покладених обов`язків також роз`яснено відповідальність за порушення таких обов`язків. Зокрема зазначено: «Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) положення ч. 8 ст.182 КПК України про те, що якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.»

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_7 була присутня разом з адвокатом та перекладачем, що свідчить про те, що підозрюваній було відомо про покладені обов`язки.

Також в матеріалах справи наявна копія розписки, написаної власноручно ОСОБА_7 , російською мовою, про те, що вона ознайомлена з обов`язками, покладеними вищевказаною ухвалою суду при звільненні з ДУ «ВУВП № 1».

За викладених обставин, суд приходить до переконання, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, санкцією ч. 3 статті 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні інші особи. Зокрема у вказаному провадженні повідомлено про підозру ще двом особам, однак наразі не встановлені усі особи, причетні до вчинення незаконної діяльності. Враховуючи, що підозрюваній відомі усі учасники правопорушення, остання може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи, що підозрюваній відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що остання може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваної, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше не судима, на утриманні перебуває двоє дітей. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Крім того, вказані обставини взято до уваги судами першої та апеляційної інстанції.

На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров`я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи.

Щодо розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання щодо розміру застави, суд бере до уваги обставини справи, а саме порушення підозрюваною встановлених обов`язків, звернення попередньо внесеної застави в дохід держави, а також матеріальний стан ОСОБА_7 , наявність дітей на утриманні та співпрацю зі слідством.

Також суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 підозрюється, вагомість наявних доказів вчинення нею інкримінованих правопорушень, в умовах воєнного стану, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваної та її роль у вказаному правопорушенні, суд приходить до переконання, що такий запобіжний захід як тримання під вартою з альтернативою внесення застави в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. зможе забезпечити належну поведінку підозрюваної та виконання нею покладених обов`язків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з дня винесення ухвали суду, тобто з 12.01.2026 по 12.03.2026 року.

Одночасно визначити заставу в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), наступні обов`язки:

?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя