Постановление суда № 13340315, 13.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4663/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ізмайлової Т.Л.

суддів Троян Н.М., Шостака О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Валки-Ільменіт» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області про скасування податкового повідомлення рішення від 26.06.2009 року № 0000042301/3 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 456819 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Володарсько-Волинська МДПІ Житомирської області подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Сторони в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Володарсько-Волинською МДПІ Житомирської області 21.01.2009 року було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 5/5/23-07/31280048, згідно до якого встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, а саме було реалізовано продукцію власного виробництва за ціною нижчою ніж її фактична собівартість, внаслідок чого необґрунтовано збільшено валові витрати на суму 1303234 грн. за рахунок витрат на виготовлення товарів (робіт, послуг), які не використовувались у господарській діяльнсоті.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем 28.01.2009 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 про визначення податкового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 461 474 грн., а саме, основний платіж 329251,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 132 223 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

В результаті адміністративного оскарження, Володарсько-Волинською МДПІ у Житомирській області, ДПА у Житомирській області та ДПА України своїми рішеннями скарги позивача залишили без задоволення та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042301/3 від 26.06.2009 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11. Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні основним напрямком підприємницької діяльності позивача є видобування та збагачення титанової руди. Виготовлення позивачем ільменітового концентрату безпосередньо повязане з його подальшою реалізацією, тобто використанням у власній господарській діяльності.

Зокрема, позивачем за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року було здійснено реалізацію продукції власного виробництва (ільменітового концентрату) за кордон фірмі «А.С.І. Traiding Limited»(Кіпр) за ціною 140 доларів США за одну тонну товару згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів від 08.11.2006 року № VІ0611331С та від 05.12.2007 року № 71.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно було віднесено до валових витрат суму витрат на виготовлення ільменітового концентрату тобто з урахуванням вимог п. 5.1. ст.. 5 Закону.

Що стосується заниження ціни позивачем на ільменітовий концентрат то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», встановлено право позивача самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання ціні тарифів, за вільними (договірними) цінами, в тому числі, за ціною, нижчою собівартості.

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Зокрема, згідно довідки ДП «Державний інформацйно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»середній рівень цін на ільменітовий концентрат одного з основних світових виробників такого концентрату Австралії становить 110-130 доларів США за метричну тону. При цьому, ТОВ «Валки-Ільменіт»встановлена ціна на ільменітів концентрат для фірми «А.С.І. Traiding Limited»(Кіпр) на рівні 140 доларів США за одну тону.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем визначалась ціна продажу готової продукції, виходячи із звичайних цін, а тому податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області № 0000042301/3 від 26.06.2009 року в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 325808,00 грн., а також за штрафними санкціями в сумі 131010, 00 грн. підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 197,198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 року без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя

Судді