Постановление суда № 133374437, 14.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8653/24

Провадження № 1-кс/461/66/26

УХВАЛА

14.01.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

заявника ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова вiд 13.05.2025 року в межах кримінального провадження за № 12023141360001585 від 06.06.2023 року. Відповідно до клопотання просить скасувати арешт на нерухоме майно: групу нежитлових приміщень 101-1 101-2 загальною площею 38,8 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір позики від 03.07.2023 року на суму 70 000 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день укладення договору позики еквівалентно 2 559 802, 00 грн. 00 копійок. Згідно з пунктом 3.1. даного договору позичальник зобов`язується повернути суму позики до 03.07.2025 року.

03.07.2023 року в забезпечення зобов`язання за договором позики від 03.07.2025 року, між ОСОБА_3 (іпотекодержателем) та ОСОБА_7 (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке належить на праві власності іпотекодавцю. Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 03.07.2023 року та зареєстрований в реєстрі за № 2477.

Згідно умов даного договору, ОСОБА_7 передала в іпотеку ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 03.07.2023 року групу нежитлових приміщень 101-1-101-2 загальною площею 38,8 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 , які належать їй на праві особистої приватної власності. Вказана сума позичальником повернута не була, тому заявник вирішив скористатись правом іпотекодержателя та звернути стягнення на іпотечне майно, в позасудовому порядку згідно до застереження, що вказане у договорі, шляхом оформлення на себе права власності в рахунок погашення неповернутої позики. Однак, при зверненні до приватного нотаріуса, заявнику стало відомо, що реалізація цієї процедури станом на сьогодні є неможливою, оскільки на іпотечне майно зареєстровані обтяження.

Заявник вказує, що обтяження у виді арешту на предмет іпотеки створює перешкоди у реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з діючим договором та в порядку Закону України «Про іпотеку».

У зв`язку з вищенаведеним, заявник просить клопотання задовольнити.

Представник заявника в судовому засіданні клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2025 року накладено арештз метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання , на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-нежитлові приміщення загальною площею 10, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2721857246060);

-групу нежитлових приміщень №101-1 - 101-2, загальною площею 38, 8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2383890546101);

-нежитлові приміщення № 501-1 - 501-2, загальною площею 120, 5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2383226046101);

-гараж (машино-місце) №7, загальною площею 13,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2063387946101);

-квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 72,1 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1956026346101);

-земельну ділянку із кадастровим номером: 4622410100:17:000:0004, площею 0,12 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1951744646224);

-квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 60, 3 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1546970446101);

-нежитлове приміщення №12 за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245988146224);

-об`єкт рухомого майна - легковий автомобіль марки «AUDIQ7» (номер та серія знака: НОМЕР_1 ), дата реєстрації 18.04.2025, категорія транспортного засобу: В, тип транспортного засобу кузова: універсал-загальний, рік випуску: 2016; VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2025 року було прийнято відмову представника ОСОБА_7 від апеляційної скарги на вищезазначену ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт на майно, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2025 року, з метою забезпечення можливого покарання у вигляді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023141360001585 від 06.06.2023 року триває. Заявником не доведено, що арешт на вказане у клопотанні нерухоме майно було накладено необґрунтовано чи з порушенням вимог КПК України. Крім того, клопотання не містить належних доказів того, що на даний момент відпали обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно.

За правилом частин п`ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).

Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, суд враховує, що в чинному законодавстві відсутня заборона щодо накладення арешту на іпотечне майно.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження не доказано необґрунтованість накладення арешту на майно, не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження та не спростовано належними та допустимими доказами доводи слідчого про існування підстав для подальшого збереження арешту майна.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що арешт на майно в рамках кримінального провадження жодним чином не скасовує іпотеку, але створює додаткове юридичне обмеження. Водночас, переважне право кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами зберігається.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час триває досудове розслідування, потреба в арешті на вказане майно не відпала, арешт на нерухоме майно, накладений з метою забезпечення можливого покарання у вигляді конфіскації майна, арешт накладено обґрунтовано, слідчий суддя не вбачає правових підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2025 на даному етапі досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 369, 376 КПК України, слідчий суддя-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19.01.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1