Постановление суда № 133372673, 13.01.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3590/25

2/683/251/2026

У Х В А Л А

13 січня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.,

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Свистуленко Мирослави Петрівни про зупинення провадження у цивільній справі №683/3590/25, 2/683/251/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 19 квітня 2023 року сторони уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1191-1905, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 6900 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період 30 днів, стандартна процентна ставка 3,00% в день, знижена процентна ставка 2,50% в день. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 07 жовтня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 67965 грн., з яких: 6900 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 61065 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та списало частину нарахованих процентів на суму 33465 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 34500 грн. заборгованості за кредитним договором №1191-1905 від 19 квітня 2023 року, з яких: 6900 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 27600 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Свистуленко М.П. подала клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 14 травня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». ОСОБА_1 знаходиться у зоні ведення бойових дій, комунікація з ним є ускладненою, що виключає її належну взаємодію як адвоката з клієнтом і впливає на можливість надання правової допомоги в обсязі, необхідному та достатньому для захисту інтересів відповідача у даній справі.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Дідиченко Д.Г., яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить

інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила також наступні висновки: «Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року про зупинення провадження в справі такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.»

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 14 травня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №12992 від 08 грудня 2025 року, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №134/МГ від 14 травня 2025 року, копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 13 травня 2025 року.

З урахуванням наведеного та редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункти 73, 96, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).

Тобто, ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У поданому до суду клопотанні представник ОСОБА_1 адвокат Свистуленко М.П. заявила клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявні усі підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.251, п.2 ч.1 ст.253, ст.260, ст.353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Зупинити провадження у цивільній справі №683/3590/25, 2/683/251/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено 19 січня 2026 року.

Суддя: