Постановление суда № 133350438, 15.01.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/8570/25

Провадження № 6/604/2/26

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року сел. Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сіянко В.М., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Акцент-банк» про виправлення описки по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

28.04.2025 позивач АТ «Акцент-банк» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 25835,76 грн.

Заочним рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року позов акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства"Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101717504732517 від 04.06.2024 у загальному розмірі 24877,87 ( двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 87 копійок, з яких :14887,80 ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім ) гривень 80 копійок - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9990,07 ( дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто ) гривень 07 копійок - загальний залишок заборгованості за процентами, а також суму судового збору в розмірі 2325,50 ( дві тисячі триста двадцять п`ять ) гривень 50 копійок, а всього 27203,37 (двадцять сім тисяч двісті три ) гривні 37 копійки. У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

12 січня 2026 року представник Акціонерного товариства «Акцент-банк» звернувся до суду зі заявою, в якій просить виправити допущену помилку у виконавчому документі № 1 від 31 жовтня 2025 року виданому на примусове виконання заочного рішенні суду від 22.09.2025 у справі 607/8570/25. Заява мотивована тим, що судом допущено помилку та невірно вказано прізвище боржника у виконавчому листі від 31.10.2025, у зв`язку з чим просить винести ухвалу про виправлення помилки виконавчому документі.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.01.2025 року заяву передано для розгляду судді Сіянко В.М.

Вирішуючи питання щодо призначення вказаної заяви до судового розгляду встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Частиною першою ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 4 статті 432 ЦПК України передбачено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Суд зазначає, що приписами ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Отже, з аналізу приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону випливає, що зміст виконавчого документа, який передбачає заходи примусового виконання рішень - повинен відповідати резолютивній частині рішення.

Про виправлення помилки у виконавчому документі, суд постановляє ухвалу (ч.4 ст. 432 ЦПК).

Відповідно до п.19 постанови Пленуму про виправлення описки в ухвалі суду від 16.11.2016 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду України, суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Судом встановлено, що заочним рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року частково задоволено позовні вимоги АТ «Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101717504732517 від 04.06.2024 у загальному розмірі 24877,87 грн, з яких :14887,80грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 9990,07 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, а також суму судового збору в розмірі 2325,50 грн, а всього 27203,37 грн. У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

На виконання вказаного рішення за заявою стягувача від 23.10.2025 Підволочиським районним судом Тернопільської області 31 жовтня 202 року було видано виконавчий лист №1 у справі №607/8570/25, який направлено на адресу стягувача.

09 грудня 2025 року представник Акціонерного товариства «Акцент-банк» звернувся до суду зі заявою про виправлення описки у рішенні та виконавчому документі.

За результатами розгляду поданої заяви судом постановлено ухвалу від 17 грудня 2025 року, відповідно до змісту якої, акціонерному товариству "Акцент-Банк" відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки в заочному рішенні Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року у справі №607/8570/25 та у виконавчому листі по цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Таким чином питання щодо виправлення помилки у виконавчому листі від 31.10.2025 у справі №604/ 607/8570/25 вже було предметом судового розгляду, судом досліджувались підстави для внесення відповідних виправлень у виконавчий документ, за результатами розгляду поданої заяви суд дійшов висновку про відсутність підстав для внесенні зазначених заявником виправлень як у заочне рішення суду від 22.09.2025 у справі №607/8570/25 так і у виконавчий лист від 31.10.2025. Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17.12.2025 судом було відмовлено АТ "Акцент-Банк" у задоволенні заяви про виправлення описки в заочному рішенні у даній справі та у виконавчому листі. Зазначена ухвала набрала законної сили та є обов`язковою до виконання на всій території України.

12 січня 2025 року АТ «Акцент-банк» звернувся до суду зі заявою про виправлення , помилки у виконавчому документі, а саме прізвища боржника.

Звернення заявника з повторною вимогою про виправлення тих самих описок, за якими суд вже прийняв відповідне рішення, не узгоджується з принципом правової визначеності, оскільки суд не може двічі вирішувати одне й те саме процесуальне питання між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вимога про внесення фізичних виправлень у паперові оригінали виданих виконавчих листів або їх перевидачу з метою виправлення описки суперечить імперативним приписам розділу VI ЦПК України, а також та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Оскільки положеннями ЦПК України не врегульовано питання залишення без розгляду заяви про виправлення помилки у виконавчому документі, суддя, керуючись ч. 9 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права), за аналогією закону застосовує статтю 186 ЦПК України, якою врегульовані питання відкриття провадження у справі.

Так, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

За приписами ч.3 ст. 432 ЦПК України. суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Вирішуючи питання призначення до судового розгляду поданої АТ«Акцент-банк» заяви про виправлення помилки у виконавчому листі, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду повторної заяви, оскільки зазначене питання вже вирішено Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17.12.2025, яка набрала законної сили.

З урахуванням зазначеного суд, відмовляє Акціонерному товариству «Акцент-банк» у призначенні до судового розгляду заяви про виправлення описки у виконавчому листі поданої заявником 12 січня 2026 року.

Керуючись ст. 269,432 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

ВідмовитиАТ "Акцент-Банк" у прийняті до розгляду заяви від 12.01.2026 про виправлення помилки у виконавчому листі по цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сіянко