Постановление суда № 133347469, 13.01.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/310/26

1-кп/308/45/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 його захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025070000000011 від 09.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

встановив:

07.01.2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12025070000000011 від 09.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року вказаний обвинувальний акт розподілений та переданий на розгляд судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року призначено підготовче судове засідання.

12.01.2026 року у підготовчому судовому засіданні прокурором подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обраний раніше запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 повідомив суд, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня донька, яка відвідує школу. ОСОБА_4 самостійно виховує дитину, інших осіб, які могли б допомагати йому немає. Мати участі у вихованні дитини не приймає. У період, коли до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, малолітня донька проживала у його знайомого. З огляду на наведене, з метою належного виконання обвинуваченим батьківських обов`язків, у тому числі матеріально забезпечувати доньку, просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, також просив не продовжувати щодо нього цілодобовий домашній арешт, оскільки у такому разі він позбавлений можливості відводити за забирати дитину зі школи, а також працювати, для забезпечення дитини всім необхідним.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід, з огляду на відсутність ризиків, зазначених прокурором, оскільки ОСОБА_6 належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки. Крім цього зазначив, що ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи, та просить врахувати це під час постановлення рішення за результатами розгляду клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Дослідивши клопотання сторони обвинувачення, заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

На стадії досудового розслідування щодо вказаних обвинувачених було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, підставою обрання запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості щодо осіб обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Нормами ч. 1, 2 ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відомості, які характеризують обвинувачених. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Однак, на думку суду, останній, діючи як суд встановлений законом для розгляду справи по суті, не має право на стадії підготовчого розгляду вирішувати такі питання - як обґрунтованість підозри чи вагомість доказів. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, щодо доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Тим більше, ці висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.

Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких (ч. 3 ст. 307 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, такий, з огляду на те, що докази у даному кримінальному провадженні вже зібрані, а обвинувальний акт переданий до суду, судом не встановлено.

З огляду на наявність ризику переховуватися від суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на строк два місяці із дотриманням умов цілодобового домашнього арешту.

Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - домашній арешт, відповідає особистості обвинуваченого, який не працює, коли востаннє був працевлаштований повідомити не може, доказів наявності у нього інвалідності та захворювань не надав, та встановленим обставинам - наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості щодо обвинуваченого та наведені прокурором у клопотанні, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ст. 315 КПК України запобіжного заходу на час розгляду справи судом.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду.

З огляду на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких (ч. 3 ст. 307 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, такий, з огляду на те, що докази у даному кримінальному провадженні вже зібрані, а обвинувальний акт переданий до суду, судом не встановлено.

Водночас вирішуючи клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу, суд, окрім наявності ризику переховуватися від суду, враховує відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 самостійно виховує малолітню доньку, яка відвідує школу. Інших родичів, які можуть допомагати відводити дитину до школи і забирати її, немає. Також ОСОБА_4 зазначив про те, що задля забезпечення дитини йому необхідно працювати. Вказану обставину суд також бере до уваги. Наведене свідчить про наявність міцних соціальних зав`язків у обвинуваченого.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що на даній стадії такий запобіжний захід як домашній арешт у певний період доби забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків, та зможе запобігти ризику переховуватися від суду, що встановлений під час розгляду клопотання, а отже, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід задовольнити частково та змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 18:00 години до 07:30 години наступної доби, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, що є достатньою мірою для запобігання встановленим ризикам.

Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 199, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

постановив:

клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 60 днів, а саме до 10 березня 2026 року, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби строком до 60 днів, а саме до 10 березня 2026 року, заборонивши обвинуваченому залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 18:00 години до 07:30 години наступної доби.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.

Попередити обвинувачених, що в разі невиконання покладених на них обов`язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1