Постановление суда № 133346079, 15.01.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1107/25

2/543/121/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Щерби А.В., представника позивача Чернеги А.В., представника відповідача адвоката Коби М.Г. розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №8341391 від 05.06.2025,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - Ткаченко Ю.О., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 03.11.2025 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту №8341391 від 05.06.2025 в розмірі 8074,00 грн та понесені судові витрати

Ухвалою від 18.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 15.01.2026, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача Чернега А.В. до початку судового розгляду заявила в усній формі клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування покликалась на те, що після судового засідання, яку відбулося 16.12.2025, позивачу стало відомо про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 4074,00 грн. Вважає, що на даний час у справі відсутній предмет спору, тому провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Водночас, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги внаслідок їх добровільного задоволення відповідачем після подання позову, просить суд в ухвалі про закриття провадження у справі вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 142 ЦПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, обґрунтованість яких підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача адвокат Коба М.Г. проти задоволення клопотання представника позивача Чернеги А.В. про закриття провадження у справі не заперечив. Водночас заявив, що відповідач не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача. Представник відповідача Коба М.Г. вважає розмір таких витрат явно завищеним, неспівмірним із складністю справи. Також зазначив, що в документах, наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відсутній детальний розрахунок видів правничої допомоги, не зазначено час, витрачений на надання конкретних видів юридичних послуг, що з урахуванням правових позиції Верховного Суду, взагалі є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат за рахунок відповідача. Просить суд взяти до уваги, що відповідачка перебуває у важкому фінансовому становищі, з огляду на те, що її основним джерелом доходів була допомога чоловіка, який перебуваючи на службі у ЗСУ, зник безвісти за особливих обставин.

Також представник відповідача підтримав клопотання відповідача ОСОБА_1 від 16.12.2025 про долучення до матеріалів справи доказу платіжної інструкції про повне погашення кредитної заборгованості тіла і відсотків, закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю спору після відкриття провадження на момент ухвалення судового рішення, з підстав викладених у ньому.

Вирішуючи клопотання представників позивача і відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відтак, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 провадження №61-3438сво21, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зі змісту клопотань представників позивача і відповідачаслідує, що між позивачем та відповідачем станом на час розгляду вказаної справи відсутній предмет спору.

Суд зауважує, що предметом спору між сторонами була заборгованість, однак цей предмет припинив своє існування внаслідок виконання відповідачем заявлених до нього вимог шляхом погашення заборгованості перед позивачем, тому суд, з огляду на приписи статті 13 ЦПК України, доходить переконання про відсутність предмета спору, а, відтак, наявність обґрунтованої підстави для закриття провадження у справі

З урахуванням того, що станом на 15.01.2026 предмет спору між сторонами відсутній, суд вважає за можливе закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №8341391 від 05.06.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

При зверненні з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн 00 коп. за платіжною інструкцією № 579941240.1 від 31.10.2025.

Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Ураховуючи викладене, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано копії: договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, додатків №1 і №2 до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О., ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» адвокатом Ткаченко Ю.О. серії АХ № 1287257 від 03.09.2025, платіжної інструкції № 579939289.1 від 27.10.2025 про оплату згідно акту №6ФП приймання наданої правничої допомоги від 23.10.2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 на суму 144000,00 грн, витяг з Акту №6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги, наданих адвокатом Ткаченко Ю.О. Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» щодо боржника Покровської Т.Ю., становить 4500,00 грн (а.с.18-22 та на звор.).

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, та, беручи до уваги фінансовий стан відповідача, наявність заперечень представника відповідача адвоката Коби М.Г., дійшов висновку що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20

Керуючись ст. 142, 255, 259-261, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника позивача Чернеги А.В. та представника відповідача адвоката Коби М.Г.про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №8341391 від 05.06.2025, у зв`язку з відсутністю предмета спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 16.01.2026.

Суддя Попадюк С.С.