Постановление суда № 133344552, 13.01.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

13 січня 2026 року Справа № 903/841/25 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши заяви з грошовими вимогами ТзОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТзОВ "Мілоан"

у справі № 903/841/25

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

за участю представників-учасників справи:

заявник: н/з;

від кредитора АТ Акцент-Банк: н/з;

від кредитора АТ ПУМБ: н/з;

від кредитора АТ Універсал Банк: н/з;

від кредитора АТ Укрсиббанк: н/з;

від кредитора ТзОВ Еко Фін: н/з;

від кредитора ТзОВ Авентус Україна: н/з;

від кредитора ТзОВ Міолан: Калачик В. В., адвокат, ордер серія АА № 1093321 від 16.12.2025;

від кредитора ТзОВ ФК Ел.Ен.Груп: Калачик В. В., адвокат, ордер серія АА № 1247554 від 18.11.2025;

арбітражний керуючий: Белінська Н. О., свідоцтво № 190 від 12.02.2013.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Установив:

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 розгляд заяви було розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 27.08.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 15.09.2025, запропоновано боржнику подати додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності), явку боржника у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, заборонено боржнику ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 28.10.2025.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 16.09.2025 за № 77153 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.10.2025, постановленою за результатами попереднього засідання, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до боржника, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 та призначено засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 17.12.2025.

11.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" через систему «Електронний суд» подало заяву про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 33845,50 грн, з них 23000,70 грн заборгованість за договором позики (9750,00 грн тіло кредиту + 13250,70 грн відсотки), 6000,00 грн витрат на правничу допомогу та 4844,80 грн судового збору.

Ухвалою суду від 15.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел.Ен.Груп" від 10.12.2025 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 13.01.2026; зобов`язано ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Белінську Н. О. розглянути заяву ТзОВ "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог та надати заявнику і суду нормативно-документальні обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.

16.12.2025 арбітражний керуючий через систему Електронний суд подала повідомлення про результати розгляду вимог кредитора ТзОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в якій вказує, що частково визнає вимоги кредитора на суму 23000,70 грн (заборгованість за договором) вимоги другої черги; щодо вимог на суму 6000,00 грн (правова допомога) не визнає через недоведеність (кредитором не подано доказів на підтвердження даних витрат) та звертає увагу суду на те, що КУзПБ не містить норми, що включає компенсацію понесених кредитором витрат саме на правничу допомогу.

18.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" через систему «Електронний суд» подало заяву від 17.12.2025 про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 63775,04 грн, з них 29000,00 грн (10000,00 грн тіло кредиту + 14000,00 грн комісія + 5000,00 грн штраф) за договором про споживчий кредит № 7645653 від 11.04.2025, 29930,24 грн (9800,00 грн тіло кредиту + 7000,00 грн комісія + 8150,24 грн проценти за користування кредитом + 4980,00 грн штраф) за договором про споживчий кредит № 100155206 від 06.04.2025 та 4844,80 грн судового збору.

Ухвалою суду від 23.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міолан" від 17.12.2025 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 13.01.2026; зобов`язано ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Белінську Н. О. розглянути заяву ТзОВ "Міолан" про визнання грошових вимог та надати заявнику і суду нормативно-документальні обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.

30.12.2025 арбітражний керуючий через систему Електронний суд подала повідомлення про результати розгляду вимог кредитора ТзОВ "Мілоан" в якій вказує, що частково визнає вимоги кредитора, а саме:

- за договором про споживчий кредит №7645653 від 11.04.2025 на суму 10000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог);

- за договором про споживчий кредит №100155206 від 06.04.2025 на суму 9800,00 грн заборгованості по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог) та 7125,62 грн сума заборгованості по процентах за користування кредитом.

Щодо решти грошових вимог звертає увагу суду на положення ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України відповідно до яких нарахування по комісії за договором про споживчий кредит №7645653 від 11.04.2025 в сумі 14000,00 грн та за договором про споживчий кредит №100155206 від 06.04.2025 року в сумі 7000,00 грн не мають ніякої юридичної сили, а штраф, нарахований за договором про споживчий кредит №7645653 від 11.04.2025 року у сумі - 5000,00 грн та за договором про споживчий кредит №100155206 від 06.04.2025 року у сумі - 4980,00 грн - підлягає списанню.

Крім того, нарахування відсотків за договором про споживчий кредит №103094002 від 04.05.2025 року здійснені за період з 15.09.2025 по 14.10.2025 року, тобто без урахування положень п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ за якими будь-які нарахування (штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника) з дати відкриття провадження, а саме 15.09.2025 року, припиняються, а тому сума заборгованості за відсотками в розмірі 1024,62 грн нарахованими за договором про споживчий кредит №100155206 від 06.04.2025 року за період з 15.09.2025 по 14.10.2025 року не підлягає визнанню.

09.01.2026 кредитор ТзОВ «Мілоан» через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення в яких просить визнати в повному обсязі грошові вимоги. При цьому вказує, що комісія, передбачена кредитними договорами ТзОВ «Мілоан», є законною формою плати за користування кредитом, входить до загальних витрат споживача, не перевищує встановлених законом обмежень та не є платою за надання інформації про стан заборгованості у розумінні законодавства та практики Верховного Суду, а штрафні санкції мають договірну та забезпечувальну природу та підлягають судовій оцінці як конкурсні вимоги. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

12.01.2026 кредитор ТзОВ «Ел.Ен.Груп» через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення в яких вказує, що твердження арбітражного керуючого про те, що витрати на правничу допомогу не передбачені КУзПБ, а також те, що кредитором не подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є помилковими, оскільки правова природа таких витрат визначається нормами процесуального закону та до матеріалів заяви долучено договір про надання професійної правничої допомоги, акт виконаних робіт. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.01.2026 представник кредитора ТзОВ "Мілоан" та ТзОВ "Ел.Ен.Груп", підтримав заяви з грошовими вимогами до боржника та просив їх задовольнити повністю, арбітражний керуючий в судовому засіданні 13.01.2026 підтримала позицію викладену у повідомленнях про результати розгляду вимог ТзОВ "Мілоан" та ТзОВ "Ел.Ен.Груп", однак зауважила, що кредитор ТзОВ "Ел.Ен.Груп" дійсно має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Інші учаснику справи в судове засідання 13.01.2026 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе проводити розгляд заяв з грошовими вимогами до боржника за наявними матеріалами справи та за відсутності учасників справи, які не прибули у судове засідання.

Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ:

- грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч. 1. ст. 122 КУзПБ.

Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було здійснено 16.09.2025 за № 77153 на офіційному веб-порталі судової влади України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" заяву про грошові вимоги кредитора до боржника сформовано в «Електронному суді» 10.12.2025, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" заяву про грошові вимоги кредитора до боржника сформовано в «Електронному суді» 17.12.2025, тобто після закінчення строку, встановленого для подання вимог кредиторів.

Згідно з приписами абз.3-5 ч.6 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Щодо заяви ТзОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 23.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КІФ"" та ОСОБА_3 укладено договір №1854766 про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту (далі - договір), відповідно до якого товариство шляхом розміщення договору в онлайн системі на веб-сайті направляє (робить) пропозицію укласти договір (оферту) відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, статей 10, 11 Закону України "Про електронну комерцію" (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору особою, якій адресована пропозиція, є ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.09.2022, РНОКПП НОМЕР_2 (далі - клієнт).

Прийняти (акцептувати) пропозицію (приєднатися до договору) може лише клієнт, що подав анкету - Заявку на приєднання до договору (п. 1.4 договору).

За умовами п. п. 1.5, 1.6 договору до приєднання до договору клієнт зобов`язаний ознайомитися з умовами договору, правилами, анкетою-заявкою на приєднання до договору. Якщо клієнт не згодний з умовами договору, правилами та/або вважає умови договору, правила такими, що є явно обтяжливими для клієнта, клієнт не має права вчиняти дії, спрямовані на укладення та виконання договору. Після приєднання клієнта до договору, всі умови договору є обов`язковими для товариства і клієнта. Клієнт приєднується до запропонованого договору в цілому.

Згідно з п. 1.7.1 договору товариство розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Клієнт, який має намір укласти електронний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті товариства за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим клієнтом в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний клієнтом при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті (п. 1.7.2 договору). Клієнт в особистому кабінеті на веб-сайті товариства обирає умови, на яких бажає укласти електронний договір, формує анкету-заявку на приєднання до договору (п. 1.7.3 договору).

Пунктом 1.7.4 договору передбачено, що у випадку погодження товариства на обрані клієнтом умови товариство у особистому кабінеті на веб-сайті товариства направляє клієнту пропозицію про укладення договору (оферту). Відповідь клієнта про прийняття (акцепт) пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення товариству, підписаного у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, клієнту (іншій стороні електронного правочинну) у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний клієнтом при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Оригінал договору клієнта підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 договору за цим договором товариство надає клієнту кредит у гривні, а клієнт зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити передбачені цим договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 9750,00 гривень.

Строк пільгового кредитування 30 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором (далі за текстом "графік платежів"), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням пільгового періоду/ наступного пільгового періоду із застосуванням пільгової процентної ставки (знижки), виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Клієнт має право продовжувати строк кредитування, встановлений цим договором, на підставі звернення до товариства у паперовій або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта. Зміні підлягатимуть цифрові значення в додатку №1 до цього договору у зв`язку зі збільшенням строку кредитування (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору тип процентної ставки фіксована. За користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка (знижка) фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка (п. 3.4.1. договору); стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,59% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду; пільговий період кредитування 30 календарних днів з 23.04.2025 по 22.05.2025; пільгова процентна ставка (знижка) 1,35 %; стандартний період кредитування 60 календарних днів з 23.05.2025 по 22.07.2025; стандартна процентна ставка 1,59 %. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеного між товариством та клієнтом додаткового договору до цього договору (п. 3.4.2 договору).

За умовами п. 3.6. договору денна процентна ставка на дату укладення цього договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (8599,50 (загальні витрати) грн / 8750,00 (сума кредиту) грн) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0,98 % в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 2415,8% річних.

Відповідно до п. 3.7 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 18349,50 гривень.

У п. п. 3.8, 3.9 договору кредит надається без забезпечення. Укладення цього договору не потребує укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Цей тариф залишається незмінним протягом строку договору.

Перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації клієнта, з урахуванням вимог визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankIDідентифікаційних даних (п. 3.13 договору) .

Згідно з п. 4.1 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок клієнта за стандартом IBAN UA ____, та/або операції, за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 , реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. Дата надання кредиту 23.04.2025 року.

У п. 4.2 договору зазначено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 22.07.2025 року (далі за текстом "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно графіку платежів.

Клієнт має право достроково виконати договір, шляхом повернення кредиту, сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (п. 4.3 договору).

За умовами п. 4.4 договору сума виданого (наданого) кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за користування кредитом є заборгованістю клієнта за цим договором.

У п. 4.5 договору сторони погодили, що клієнт має здійснювати погашення заборгованості за цим договором шляхом здійснення переказу у безготівковій формі на поточний рахунок товариства у строк, передбачений цим договором.

Згідно з п. 4.6 договору при надходженні від клієнта на поточний рахунок товариства коштів для погашення заборгованості за цим договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом (п. 4.6.1 договору); у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.6.2 договору); у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до договору (п. 4.6.3 договору).

Грошовою одиницею оплати за договором, відповідно до п. 4.7 договору є гривня.

Пункт 4.8 договору встановлює, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором клієнтом, товариство має право на списання грошових коштів з картки клієнта, але в будь якому разі не більше, ніж сума заборгованості за договором. Клієнт доручає товариству ініціювати списання коштів з відповідного рахунку клієнта із використанням реквізитів платіжних карток, що були зазначені клієнтом при отриманні / поверненні кредиту (ів), сплаті процентів за його користування, та направляти їх на виконання: поточних грошових зобов`язань клієнта за цим договором, строк виконання яких наступив; прострочених грошових зобов`язань у сумі, що не перевищує фактичної заборгованості клієнта на день списання. Списання здійснюється відповідно до порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно додатку №1 до цього договору із визначеними кількістю платежів, їх розміром та періодичністю сплати. Списання коштів на користь товариства здійснюється в розмірах платежів та в строки їх сплати, встановлені цим договором згідно додатку №1 до цього договору. Товариство розпочинає дії, спрямовані на реалізацію свого права вимагати повернення кредиту, строк повернення якого настав, не пізніше дня, наступного за датою повернення кредиту, визначеною в цьому договорі. Клієнт має право в односторонньому порядку відмовитись або припинити або відновити списання коштів із його рахунку з використанням реквізитів платіжної картки на користь товариства, шляхом проставляння відповідної відмітки в особистому кабінеті.

Відповідно до п. п. 4.9, 4.10 договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 4.1 договору. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (з урахуванням послідовності погашення заборгованості, визначеної п. 4.6 цього договору).

Пункт 4.11 договору містить попередження для клієнта: 1) у випадку здійснення сплати заборгованості за договором з використанням платіжних терміналів / сервісів банків, фінансових установ або шляхом здійснення переказу з поточного рахунку, тощо: для уникнення прострочення платежу, сплату заборгованості рекомендовано здійснювати за 1 (один) робочий день до дати платежу, вказаної в додатку №1 до цього договору; у випадку здійснення платежів менше, ніж за 1 (один) робочий день до дати платежу, вказаної в додатку №1 до цього договору, в тому числі в останній день строку, у клієнта може наступити прострочення за договором; 2) допущення прострочення платежів, вказаних в додатку №1 до цього договору для клієнта може мати наступні наслідки: необхідність сплати штрафу у розмірі та порядку, що визначені п. 9.3 цього договору; вплинути на кредитну історію та ускладнити отримання споживчого кредиту надалі; якщо клієнт має намір після пільгового періоду / наступного пільгового періоду скористатися пільговою процентною ставкою (знижкою), - то він втратить таке право у випадку несвоєчасного погашення суми платежу за відповідний пільговий період / наступний пільговий період згідно графіку (що є додатком №1 до цього договору). Сторони за спільною згодою можуть у додатковому договорі визначити можливість користування клієнтом пільговою процентною ставкою (знижкою) повторно і у випадках прострочення з боку клієнта.

Згідно з умовами п. 5.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт / факт". Роз`яснення щодо процентів: економічна сутність процентів плата за користування кредитом; база для розрахунку процентів сума виданого кредиту; порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти = "база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 5.2. договору" помножити на "процентну ставку, вказану в п. 3.4., яка діє у відповідний період строку кредитування, з урахуванням умов договору". Роз`яснення щодо процентів: економічна сутність процентів плата за користування кредитом; база для розрахунку процентів залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредитування; порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули; проценти = "база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 5.2. договору" помножити на "процентну ставку, вказану в п. 3.4., яка діє у відповідний період строку кредитування, з урахуванням умов договору".

Відповідно до п. 5.2 договору нарахування процентів за кредитом провадиться за період з дня списання суми кредиту з поточного рахунку товариства до дня повернення клієнтом суми кредиту на поточний рахунок товариства (включно). Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за кредитом у випадку прострочення клієнтом повернення кредиту.

Нарахування процентів за день видачі (надання) кредиту провадиться як за повний день (п. 5.3. договору).

Згідно з п. п. 5.4, 5.5, 5.6 договору нарахування процентів за день повернення кредиту провадиться як за повний день. У разі, якщо день видачі (надання) кредиту і день повернення кредиту є одним днем, нарахування процентів за кредитом провадиться згідно пункту 5.3 цього договору. Нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня залишок фактичної заборгованості за кредитом.

У п. 5.7 договору передбачено, що при частковому (неповному) поверненні суми кредиту, проценти за кредитом продовжують нараховуватись на залишок фактичної заборгованості за кредитом.

Сторони у п. 5.8 договору погодили, що датою сплати процентів за кредитом та/або повернення суми кредиту є день зарахування відповідної суми на поточний рахунок товариства або отримання товариством інформації від платіжних систем щодо здійснення відповідного платежу.

Розмір процентної ставки, встановлений у п. 3.4 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. Клієнт погоджується, що застосування пільгової процентної ставки (знижки) є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені домовленістю сторін (п. 5.9 договору).

Згідно з п. 7.1 договору товариство, зокрема, зобов`язане: видати (надати) кредит у строк, передбачений пунктом 4.1 цього договору (за умови відсутності підстав для відмови у видачі (наданні) кредиту клієнту). Це зобов`язання товариства є відкличним, тобто товариство може відмовитися від видачі (надання) кредиту (п. 7.1.1. договору); надати клієнту інформацію згідно статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та іншу інформацію, право на отримання якої закріплено чинним законодавством України (п. 7.1.2. договору).

У свою чергу відповідно до п. 7.2 договору клієнт зобов`язаний, поміж іншого: повністю повернути кредит відповідно до пункту 4.2. цього договору згідно графіку платежів (п. 7.2.1 договору); сплачувати товариству проценти, штрафи та пені (у разі наявності), передбачені цим договором (п. 7.2.3 договору); виконувати умови правил та договору (п. 7.2.5 договору).

Сторони у п. 7.3 договору узгодили, що товариство має право, зокрема, на повернення клієнтом суми кредиту у повному обсязі (п.7.3.1 договору); на одержання від клієнта передбачених цим договором процентів за кредитом (п. 7.3.2 договору); укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договором факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів (п. 7.3.6 договору).

Клієнт має право: одержати кредит згідно умов цього договору (п. 7.4.1 договору); достроково погасити (повернути) кредит (п. 7.4.4 договору).

Відповідно до п. 7.5.1 договору товариство не має права (товариству забороняється) в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених цим договором та правилами, за винятком випадків, встановлених законом.

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору (п. 9.1 договору).

У п. 9.2 договору встановлено, що порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 22.07.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором (п. 11.1 договору).

У п. 11.3 договору встановлено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов цього договору, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 13.1, п. 13.2 договору цей договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. Цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію".

Сторони у п. 13.3 договору узгодили, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі (в т.ч. електронній), або через Особистий кабінет.

У п. 13.9 договору зазначено, що укладаючи цей договір, клієнт підтверджує, що: ознайомився та погоджується з усіма умовами правил та договору, вивчив їх суть, зміст, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі; не вважає умови цього договору несправедливими, невигідними / вкрай невигідними для себе; укладає цей договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі клієнта як сторони цього договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини; перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування"; б) вказана в статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації; йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", та він повідомлений товариством про свої права і отримав від товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законів та підзаконних актів України; підтверджує, що на момент укладення цього договору він не має підстав вважати свої права порушеними.

Згідно з п. 13.11 договору у випадку зміни реквізитів клієнта, зазначених у пункті 14 цього договору, клієнт зобов`язаний повідомити про такі зміни товариство шляхом внесення відповідних змін до даних, що містяться у системі / відображені в особистому кабінеті, приведення відомостей до актуального стану у порядку, визначеному правилами.

Як додатком №1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №1854766 від 23.04.2025 є графік платежів, який розраховується, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, а також з урахуванням пільгового (наступного пільгового) та стандартного періоду користування кредитом (застосовується, якщо клієнт скористався правом обрати наступний пільговий період користування пільговою процентною ставкою (знижкою) на умовах, визначених договором).

До заяви долучено паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено: найменування кредитора ТзОВ "Фінансова Компанія "КІФ"; сума/ліміт кредиту 9750,00 грн; строк кредитування 90 днів; процентна ставка, відсотків річних 2415,8%; тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом 8599,50 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 18349,50 гривень; реальна річна відсоткова ставка, відсотків річних 2415,8%.

Також в матеріалах заяви наявна анкета Солодухи Лілії Петрівни із зазначенням даних щодо номера телефону, електронної пошти, паспортних даних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КІФ" на виконання договору №1854766 надало боржнику грошові кошти у розмірі 9750,00 грн, шляхом перерахування коштів на карту боржника № НОМЕР_3 в "Приватбанку", про що зазначено у підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ "ПрофітГід" (в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021).

Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, відповідно наданої кредитором довідки-розрахунку за боржником станом на 14.08.2025 обліковується заборгованість в загальному розмірі 23000,70 грн, з яких: 9750,00 грн сума кредиту, 13250,70 грн сума нарахованих відсотків.

14.08.2025 між ТзОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" (фактор) та ТзОВ "ФК "КІФ" (клієнт) було укладено договір факторингу №02072025 (далі - договір факторингу), відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а актор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

У п. 2.1 договору факторингу закріплено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в наступному порядку: клієнт формує та надає фактору інформацію згідно з реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки заборгованостей боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту фактора за формою, погодженою сторонами у відповідному додатку до цього договору (п. 2.1.1 договору факторингу); у випадку погодження такої інформації, фактор формує реєстр права вимоги та надсилає клієнту скан-копію підписаного реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня надсилає два (2) примірники підписаного реєстру в паперовому вигляді (п. 2.1.2договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в дату підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу права вимоги, клієнт зобов`язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб, при цьому документи, що складені у формі електронного документу є оригіналами. Факт прийому-передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі документів за формою, погодженою сторонами у відповідному додатку до цього договору.

За умовами п. 2.3 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання прав вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за договором з боржником. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній.

У п. 3.2.1 договору факторингу зазначено, що клієнт заявляє та підтверджує, що право вимоги на момент передачі за цим договором є дійсним і чинним, що він має повне та ні чим необмежене право на відступлення права вимоги до фактора, а заборгованість не погашена, не прощена, не стягнена, не відступлена третім особам.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань (п. 10.1 договору факторингу).

Договір факторингу скріплений підписами представників та містить відтиски печаток.

До заяви долучено витяг з Реєстру прав вимоги №1 від 14.08.2025 до договору факторингу №14082025 від 14.08.2025, який містить підписи представників сторін скріплені відтисками печаток, відповідно до якого ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"" відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно договору №1854766 від 23.04.2025 із строком закінчення дії договору 22.05.2025, в загальній сумі 23000,70 грн, в тому числі 9750,00 грн основної суми заборгованості.

ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"" та ТзОВ "Фінансова компанія "Кіф" складено акт від 14.08.2025 прийому-передачі документів за договором факторингу №14082025 від 14.08.2025.

Відповідно до платіжної інструкції №662 від 15.08.2025 ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" перерахувало ТзОВ "Фінансова компанія "Кіф" 839002,52 грн згідно договору факторингу №14082025 від 14.08.2025.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.

Згідно із ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частинами 4, 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.7, абзацом 1 ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 9 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У п.1-1 Закону України "Про споживчий кредит" зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

З наявних матеріалів заяви вбачається виконання ТзОВ "Фінансова компанія "КІФ"" зобов`язань згідно договору №1854766 про надання в кредит коштів в розмір 9750,00 грн (зокрема лист - підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід").

Доказів повернення позики та заперечень щодо суми основного боргу матеріали справи не містять.

Кредитодавцем також нараховано проценти за користування кредитними коштами в сумі 13250,70 грн згідно поданих розрахунків.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 14.08.2025 наявна заборгованість перед ТзОВ "Фінансова компанія "Кіф" у сумі 23000,70 грн, з яких 9750,00 грн основного боргу, 13250,70 грн відсотків.

Щодо суми нарахованих процентів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Натомість, у договорі про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №1854766 від 23.04.2025 передбачено пільгову процентну ставку у розмірі 1,35 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду кредитування з 23.04.2025 по 22.05.2025 та стандартну процентну ставку у розмірі 1,59 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується у стандартний період кредитування з 23.05.2025 по 22.07.2025 (п. 3.4 договору).

Водночас ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відповідно до довідки-розрахунку за договором фінансового кредиту №1854766 від 23.04.2025 перші 30 днів нараховано проценти, враховуючи пільгову процентну ставку у розмірі 1,35 %, наступні 60 днів нараховано проценти, враховуючи стандартну процентну ставку у розмірі 1,59 %.

З огляду на положення п. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, умови укладеного між сторонами договору, передбачені п. 3.4 щодо встановлення пільгової процентної ставки у розмірі 1,35 % та стандартної процентної ставки 1,59 % є нікчемними, оскільки суперечать ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, обґрунтований розмір процентів за період з 23.04.2025 по 22.07.2025 буде становити 8775,00 грн, виходячи із розрахунку: 9750,00 грн (основна сума боргу) х 1 % (відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) х 90 днів (строк позики).

Крім того, суд зазначає, що 24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5ст.8 Закону України «Про споживче кредитування`та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і доЗакону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування`доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг",максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно вказаного Закону у договорах укладених до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Підпунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір №1854766 укладено 23.04.2025 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення п.1.4.1 договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5% з 21 серпня 2024 року є нікчемними в силу положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та ..., оскільки суперечать ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» .

Водночас, як зазначалось вище ТзОВ "Фінансова компанія "Кіф" відповідно до договору факторингу №14082025 від 14.08.2025 відступило ТзОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп"" право вимоги, в т. ч. до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно договору №1854766 від 23.04.2025 в загальній сумі 23000,70 грн, з яких 9750,00 грн основної суми заборгованості та 13250,70 грн відсотків.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Згідно положень ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Беручи до уваги наведене, оскільки заборгованість боржника за кредитним договором №1854766 від 23.04.2025 підтверджені матеріалами справи, кредитором у відповідних зобов`язаннях є ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"".

Отже, враховуючи зазначене вище у сукупності, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"" є обґрунтованими та підтвердженими у загальній сумі 18525,00 грн (9750,00 грн основної заборгованості, 87750,00 грн заборгованості за процентами).

У ч. 4 ст. 133 КУзПБ визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"" та визнання грошових вимог в сумі 18525,00 грн, з яких 9750,00 грн основної заборгованості, 8775,00 грн заборгованості за відсотками. Решту грошових вимог, а саме 4475,70 грн відсотків суд відхиляє через безпідставність.

Також суд зазначає, що витрати на оплату судового збору кредитором в розмірі 4844,80 грн підлягають включенню до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Щодо вимог заявника у частині витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Як зверталось увагу вище положеннями ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Судом враховуються висновки Верховного Суду, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі № 926/2987-б/20).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію укладеного між ТзОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" (клієнт) та адвокатом Калачик Володимиром Вікторовичем договору про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг протягом 10-ти днів з дня підписання відповідного акту, які є невід`ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 1.2 договору передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема: складає необхідні документи, заяви про грошові вимоги кредитора, позовних заяв, в тому числі процесуального характеру, предметом яких є врегулювання правовідносин між клієнтом та особою, яка буде виступати учасником таких правовідносин; надає консультації та роз`яснення з правових питань; представляє інтереси клієнта в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в судах загальної юрисдикції в адміністративних, цивільних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення протягом строку дії цього договору з усіма наданими правами позивача, відповідача, кредитора, представника боржника, третьої особи, потерпілого, особи, що притягується до адміністративної відповідальності; може брати участь від імені клієнта у зборах кредиторів з правом голосу та підпису процесуальних документів, у тому числі але не виключно плану реструктуризації боргів боржника.

Також згідно з п. 1.3. договору клієнт може отримати інші види правової допомоги, зазначивши їх у розрахунку суми винагороди.

За умовами п. 2.1. цей договір набирає чинності з 18.11.2025 і діє до 18.11.2026.

У п. 4.1. договору сторони досягли згоди, що за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду, розраховану у відповідному акті наданих послуг.

Сторонами складено та підписано акт про надання правничої (правової) допомоги до договору №8/2025 від 18.11.2025 від 24.11.2025, відповідно до якого сторони підтверджують, що адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , справа № 903/841/25, а саме здійснено: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; підготовку заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 47, 122 КУзПБ, на що витрачено 2,0 год, вартість 2000,00 грн; підготовку пакету документів для подання до суду в ЄСІТС, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; загальна вартість послуг 6000,00 грн.

Надання адвокатом Калачик Володимиром Вікторовичем правничої допомоги кредиторові у справі № 903/841/25 також підтверджується ордером серії АА №1247554 від 18.11.2025. Заяву про грошові вимоги до боржника у справі № 903/841/25 подано Калачиком В. В..

Водночас згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).

Так, здійснюючи оцінку витрат кредитора на професійну правничу допомогу, судом зважається, що згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025, актом про надання правничої (правової) допомоги до договору № 8/2025 від 18.11.2025 від 24.11.2025, адвокатом Калачик Володимиром Вікторовичем була надана ТОВ "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп"" правнича допомога щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника у цій справі на суму 6000,00 грн.

Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, додані до заяви про грошові вимоги матеріали, надані кредитором на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Також суд зазначає, що наведений у акті про надання правничої (правової) допомоги до договору №8/2025 від 18.11.2025 від 24.11.2025 перелік наданої правничої допомоги, а саме: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн є складовими єдиного процесу тривалістю 3 год, щодо підготовки заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 47, 122 КУзПБ, на що витрачено 2,0 год, вартість 2000,00 грн; підготовку пакету документів для подання до суду в ЄСІТС, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн.

Крім того, визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль, так як такі визначені у довідці-розрахунку за договором фінансового кредиту № 1854766 від 23.04.2025, а також у витязі з реєстру прав вимоги №1 від 14.08.2025 до договору факторингу № 14082025 від 14.08.2025.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 3000,00 грн.

У решті вимог кредитора щодо витрат на професійну правову суд відмовляє через необгрунтованість та таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Суд також звертає увагу на те, що правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а також з огляду на мету та цілі КУзПБ щодо зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, визнання заявлених витрат на оплату правничої допомоги призведе до додаткового фінансового навантаження боржника.

Окрім того, витрати на професійну правову допомогу в зв`язку із частковим визнанням грошових вимог ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника підлягають відшкодуванню пропорційно розміру визнаних грошових вимог, а саме в розмірі 2416,23 грн.

Щодо заяви ТзОВ "Мілоан" про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 06.04.2025 між ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 100155206 (далі договір-1).

Відповідно до п. 1.2 договору-1 сума кредиту становить 10000,00 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав боржниці позику у розмірі 10000,00 грн, перерахувавши грошові кошти на карту № НОМЕР_4 , що підтверджується платіжним дорученням № 102369553 від 06.04.2025 та листом ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/16760 від 21.10.2025. Боржниця зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість в загальному розмірі 29930,24 грн, з яких: 9800,00 грн - сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 8150,24 грн сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 7000,00 грн заборгованість за комісією, 4980,00 грн - штраф.

Відповідно до п. 1.1 договору-1 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.6. договору-1 тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. договору-1).

За п. 1.5 договору-1 загальні витрати позичальника за кредитом становлять 34017,45 грн. Денна процентна ставка становить: (34017,45 грн/10000,00 грн)/345 днів * 100% = 0.99%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6713,21 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 44017,45 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення. Комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20% річних від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно з Графіком платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 220,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та п. 1.5.4 договору-1 проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 16617,45 грн.

За умовами п. 2.1 договору-1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_5 .

Відповідно до підп. 3.3.2.-3.3.3 договору-1 позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору-1 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до п. 4.2 договору-1 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно з Графіком платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 1825 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору).

Відповідно до п. 6.3 договору приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) договору в цілому.

11.04.2025 між ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 7645653 (далі договір-2).

Відповідно до п. 1.2. договору-2 сума кредиту становить 10000,00 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав боржниці позику у розмірі 10000,00 грн, перерахувавши грошові кошти на карту № НОМЕР_3 , що підтверджується квитанцією № 2628678678 від 11.04.2025. Боржниця зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість в загальному розмірі 29000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 14000,00 грн заборгованість за комісією, 5000,00 грн - штраф.

Відповідно до п. 1.1. договору-2 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.6 договору-2 тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 22.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4. договору-2).

Згідно п. 1.5 договору-2 загальні витрати позичальника за кредитом становлять 33300,00 грн. Денна процентна ставка становить: (33300,00 грн/10000,00 грн)/345 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257,21 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 43300,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення. Комісія за надання кредиту: 2500,00 грн, яка нараховується за ставкою 25% річних від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно з Графіком платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та п. 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0, 00 грн.

За умовами п. 2.1 договору-2 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

Відповідно до підп. 3.3.2.-3.3.3. договору-2 позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору-2 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до п.4.2 договору-2 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів) кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно з Графіком платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору-2).

Відповідно до п. 6.3 договору-2 приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) договору в цілому.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.

Згідно із ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частинами 4, 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.7, абзацом 1 ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 9 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У п.1-1 Закону України "Про споживчий кредит" зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

З наявних матеріалів заяви вбачається виконання ТзОВ "Мілоан"" зобов`язань згідно договорів № 100155206 від 06.04.2025 та № 7645653 від 11.04.2025 про надання споживчого кредиту в розмір 20000,00 грн (зокрема квитанцією, платіжними дорученнями та листом підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ "ФК "Контрактовий дім").

Кредитодавцем також нараховано проценти за користування кредитними коштами в сумі 8150,24 грн за договором-1 від 06.04.2025 згідно поданого розрахунку.

Однак, кредитодавець, при здійсненні розрахунку, не врахував положень до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, відповідно до якого з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.09.2025 у справі № 903/841/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_4 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, сума заборгованості боржника повинна бути нарахована до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тобто, станом на 14.09.2025.

Згідно з розрахунками доданими до заяви з грошовими вимогами у ОСОБА_1 станом на 14.09.2025 наявна заборгованість перед ТзОВ "Мілоан" у сумі 19800,00 грн (10000,00 грн+9800,00 грн) по тілах кредиту та 7125,62 грн відсотків по договору-1, які є підставними та підтверджені матеріалами заяви. Відсотки по договору-1 в сумі 1024,62 грн, які нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягають відхиленню, як безпідставно нараховані.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо комісії в сумі 21000,00 грн (14000,00 грн+7000,00 грн), нарахованої кредитором, суд зазначає таке.

У відповідності до преамбули договорів(терміни та визначення) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Водночас ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

У кредитних договорах не зазначено іншого переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, ніж ті, які зазначені у преамбулі договору(терміни та визначення) та пов`язані саме з повідомленням споживачу інформації щодо отриманого кредиту, та за які кредитором встановлена щомісячна комісія, а тому останній не надав доказів наявності, переліку інших послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Положення кредитних договорів щодо обов`язку боржниці щомісяця сплачувати плату(винагорода, комісія) за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), а фактично повідомлення споживачу інформації по кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2024 по справі № 582/202/22, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Судом відхиляються через необгрунтованість та безпідставність заперечення представника кредитора, що нарахована у спірних договорах комісія не є платою за надання інформації як окремої дії, а є частиною плати за користування кредитними коштами, як такі що суперечать самими договорам(преамбули договорів(терміни та визначення комісії)) так і положенням ч. 1 та 2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування".

Стосовно штрафу в сумі 9980,00 грн (5000,00 грн+4980,00 грн), суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірність нарахування пені кредитор обґрунтовує посиланням на п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування».

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.

Пунктом 18 "Прикінцеві та перерхідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, Указом №478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4525-ІХ від 15.07.2025, Указом №793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України №4643-ІХ від 21.10.2025, востаннє з 05.11.2025 строком на 90 діб.

Судом прийняті до уваги лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування», в якому вказано, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX.

Водночас, у даному випадку підлягають застосовуванню безпосередньо норми Цивільного кодексу України, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитними договорами сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язків сплати на користь кредитора неустойки за таке прострочення, саме штраф, який нарахований після 24.02.2022 підлягає списанню, у зв`язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованих кредитором штрафів в розмірі 9980,00 грн.

За результатами розгляду заяви кредитора керуючим реструктуризацією визнано грошові вимоги визнано частково, на суму 26925,621 грн, у свою чергу, боржниця вказаний розмір заборгованості не спростувала, доказів його погашення (повністю чи частково) суду не надала.

Суд, розглянувши грошові вимоги ТзОВ «Мілоан», дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового визнання, а саме: за кредитним договором № 100155206 від 06.04.2025 на суму 16925,62 грн, з них 9800,00 грн - сума заборгованості (тіло кредиту), 7125,62 грн сума заборгованості по відсотках; за кредитним договором № 7645653 від 11.04.2025 в розмірі 10000,00 грн - сума заборгованості (тіло кредиту).

У ч. 4 ст. 133 КУзПБ визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та визнання грошових вимог в сумі 26925,62 грн, з яких 19800,00 грн основної заборгованості, 7125,62 грн заборгованості за відсотками. Решту грошових вимог, а саме 1024,62 грн відсотків, 21000,00 грн комісії та 9980,00 штрафу суд відхиляє через безпідставність.

Також суд зазначає, що витрати на оплату судового збору кредитором в розмірі 4844,80 грн підлягають включенню до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул.Михайла Грушевського,10, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.09.2022 органом № 8025, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 25786,03 грн, які є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 7261,03 грн - встановити що витрати пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, правова допомога) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 18525,00 грн - вимоги другої черги.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до ОСОБА_1 на суму 8059,47 грн відхилити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.

5. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (вул.Баггвутівська,17-21, м.Київ, 04107, код ЄДРПОУ 40484607) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.09.2022 органом № 8025, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 31770,42 грн, які є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 4844,80 грн - встановити що витрати пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 26925,62 грн - вимоги другої черги.

6. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" до ОСОБА_1 на суму 32004,62 грн відхилити.

7. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Белінську Н. О. включити визнані судом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 16.01.2026.

Суддя А. С. Вороняк