Решение № 133322901, 12.01.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокуСправа №160/34446/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/34446/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 сум пенсії (доплати до пенсії), що підлягали виплаті чоловіку ОСОБА_2 , але були неодержані ним у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумі 482 124,10 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі сто двадцять чотири гривні десять копійок), нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №160/13476/24 (ЄДРСР №121323499), яке набрало законної сили 03.10.2024.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправний характер дій відповідача, що полягають у відмові у виплаті позивачу як члену сім`ї померлого пенсіонера, недоотриманих сум пенсії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/34446/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/34446/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

09 січня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 160/13476/24, яке набрало законної сили 03.10.2024, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.12.2024 у сумі 482 124,10 грн. ОСОБА_2 помер. ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом. В наданому Позивачем пакету документів від 06.05.2025, щодо виплати недоотриманої доплати за рішенням суду померлого ОСОБА_2 , відсутній документ який підтверджує сумісне проживання разом з померлим за однією адресою на день його смерті. Згідно статті 61 Закону № 2262 та пункту 7 розділу ІІ Порядку № 3-1 надана Позивачем довідка від 19.06.2025 № 19\06-25 та акт від 15.07.2025, видані Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив № 188» не є документами, які підтверджують фактичне проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

У відповідності до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно свідоцтва про шлюб від 01.06.2018 року серії НОМЕР_3 позивач 01.06.2018 року уклала шлюб з ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року у справі №160/13476/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 14.02.2024 №3/346, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Рішення набрало законної сили 03.10.2024 року.

Згідно свідоцтва про смерть від 25.04.2025 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом відповідача від 09.05.2025 року №0400-010408-8/89238 відповідач на заяву позивача від 06.05.2025 року щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 повідомив, що питання стосовно виплати недоотриманої пенсії буде вирішене після надання документів, що підтверджують проживання разом з пенсіонером на день його смерті.

18 липня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою (вхідний №27570/В-0400-25), в якій додатково надала довідку від 19.06.2025 року, акт від 15.07.2025 року та копію реєстраційного посвідчення на квартиру від 17.10.1997 року.

Листом від 15.08.2025 року №36767-27570/В-01/8-0400/25 відповідач на заяву позивача від 16.07.2025 року щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 повідомив, що раніше наданий позивачем пакет документів від 06.05.2025 року не містив документа, що підтверджує сумісне проживання з померлим, про що позивача повідомлено листом від 09.05.2025 року. Наданий акт обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №188» визнано неналежним документом.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно з ч. 1-3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Додатком 4 Порядку № 3-1 затверджено форму заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.07.2025 року у справі №420/24177/21.

В даній справі чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за недоотриманими сумами пенсії позивач звернулася до відповідача 06.05.2025 року (додаткові документи надано 16.07.2025 року). Отже, звернення відбулося згідно процедури, встановленої ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а часовий критерій є дотриманим.

Вказаного не заперечував і відповідач, висловивши у листах-відповідях на заяву позивача зауваження лише до документів, що підтверджують спільне проживання з померлим.

Друге речення ст. 61 Закону №2262-ХІІ дійсно вказує, що дружина повинна проживати разом із пенсіонером на день його смерті для отримання відповідних сум.

Порядок підтвердження такої обставини визначає пп. 3 п. 9 розділу ІІ Порядку №3-1, фактично вказуючи, що ця обставина підтверджується шляхом надання «відомостей про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку)».

В листі від 15.08.2025 року відповідач посилався на п. 7 розділу ІІ Порядку №3-1, що є нерелевантним посиланням, оскільки відповідна норма права не стосується «виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера» (цьому питанню присвячено саме п. 9 розділу ІІ Порядку №3-1), натомість стосується «виплати частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні», тобто інших правовідносин.

Отже, вичерпного переліку документів, які підтверджують проживання з померлим пенсіонером законодавством не передбачено. Однак з викладу пп. 3 п. 9 розділу ІІ Порядку №3-1 однозначно вбачається, що надання судового рішення є необхідним лише «у разі неможливості надати документи», тобто передбачено не лише судовий порядок підтвердження відповідної обставини. При цьому як вже вказав суд, перелік несудових документів є невизначеним.

Більш того, навіть нерелевантна норма права, на яку посилався відповідач, теж передбачено невичерпний перелік документів.

Відповідач вказав, що ст. 61 Закону №2262-ХІІ та нерелевантна норма п. 7 розділу ІІ Порядку №3-1 не передбачають підтвердження проживання разом із пенсіонером на день його смерті. Водночас, окрім того, що вказана норма підзаконного нормативно-правового акту є нерелевантною, як ця норма, так і релевантна норма п. 9 розділу ІІ Порядку №3-1, а також сама ст. 61 Закону №2262-ХІІ взагалі не передбачають переліку документів для підтвердження відповідної обставини.

Тобто, не йдеться про те, що позивач надав документи не згідно переліку чи встановленої форми, натомість в наявності невизначене законодавством коло документів, до яких відповідач без будь-якого змістовного обґрунтування не включив документи, які надав позивач.

Передусім суд повторює, що надані документи належить перевіряти в аспекті приписів пп. 3 п. 9 розділу ІІ Порядку №3-1, а саме: чи містять вони «відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті».

Позивач надала наступні документи:

1) Довідка Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельник кооператив №188» від 19.06.2025 року №19/06-25 (далі Довідка);

2) Акт від 15.07.2025 року б/н, складений 3 мешканцями будинку, в якому проживає позивач, справжність підписів підтверджена головою правління ОК «ЖБК №188» (далі Акт);

3) Реєстраційне посвідчення від 17.10.1997 року (далі Посвідчення).

Щодо форми заяви в цілому суд звертає увагу на те, що необхідно утримуватися від надмірного формалізму, якщо позивач при зверненні до пенсійного органу із заявою, не дотримався порядку звернення, проте зміст такої заяви зрозумілий та містить всю необхідну інформацію.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі №520/4803/19.

Подібне правозастосування також здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.06.2025 року у справі №340/6726/24.

Сам відповідач також не висував окремих зауважень до форми поданої позивачем заяви.

Позивач та її загиблий чоловік мали відмінні зареєстровані адреси проживання згідно копій їх паспортів, що долучені до позовної заяви.

Водночас, відмінність зареєстрованої адреси проживання сама по собі не є підставою для відмови в застосуванні процедури згідно ст. 61 Закону №2262-ХІІ, оскільки норма права використовує категорію «проживали разом», а не «були зареєстровані за однією адресою».

Відповідно, застосуванню підлягають загальні правила доказування, в т.ч. про належність, достовірність та достатність доказів.

Так, згідно Довідки позивач та її чоловік спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 до смерті останнього.

Акт фактично повторює відповідні відомості.

Посвідчення чоловіка позивача не стосується та є нерелевантним доказом.

Зважаючи на виклад Довідки та Акту суд констатує, що позивач дійсно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 станом на день смерті останнього. Як наслідок, позивач має право на застосування до неї процедури згідно ст. 61 Закону №2262-ХІІ.

Подібне правозастосування щодо доказів аналогічного характеру здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.02.2024 року у справі №280/10338/21, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.06.2025 року у справі №440/624/25.

Судом встановлено, що померлий чоловік позивача був учасником справи №160/13476/24.

В листі від 09.05.2025 року відповідач повідомив, що на виконання рішення суду в цій справі наявна заборгованість за період з 01.04.2019 року по 31.12.2024 року у сумі 482124,10 грн.

Відомості з цього питання також витребувані у відповідача судом. У відзиві відповідач повторно вказав, що « ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.12.2024 у сумі 482 124,10 грн».

Таким чином, розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії складає 482124,10 грн. Згідно попередніх висновків суду позивач має право на ці кошти згідно процедури, передбаченої ст. 61 Закону №2262-ХІІ.

Відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії, а надано відмову на заяву позивача, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу недоотриманих її померлим чоловіком сум пенсії, викладену у листі від 15.08.2025 року №36767-27570/В-01/8-0400/25.

Враховуючи встановлену в ході розгляду цієї справи протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу недоотриманої її померлим чоловіком пенсії, з урахуванням положень п.2 та 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу суми пенсії, недоотримані її померлим чоловіком.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 24.11.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 сум пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, викладену у листі від 15.08.2025 року №36767-27570/В-01/8-0400/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, в загальному розмірі 482124,10 гривень (чотириста вісімдесят дві тисячі сто двадцять чотири гривні 10 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Боженко