Постановление суда № 133246480, 13.01.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8056/17

Провадження № 1-кп/947/624/26

УХВАЛА

13.01.2026 року

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у підготовчому судовому засіданні об`єднанні обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12017160500000136 від 06.01.2017 року, та за №12017160500002201 від 24.04.2017 року відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 27, п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження Київського районного суду м. Одеси надійшло вказане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурорами було заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

Прокурори, посилаючись на доводи викладені у письмовому клопотанні, в обґрунтування клопотання зазначили, що в діях ОСОБА_10 вбачаються ознаки скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України який є особливо тяжким та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. ОСОБА_10 є громадянином республіки Молдова та не має визначеного місця реєстрації, не має постійного місця мешкання на території України, також не має родини та утриманців, офіційно не працевлаштований, тому міцні соціальні зв`язки у нього відсутні, крім того, з місця скоєння кримінального правопорушення зник та переховувався від правоохоронних органів, у зв`язку з чим, він може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, а також не прибути до суду за судовим викликом, тобто встановлена наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 К1ІК України.

Крім того, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_10 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою спотворення на свою користь їх показів, про що свідчить те, іцо кримінальне правопорушення вчинене ним із застосуванням фізичного насилля відносно потерпілих. А також існує ризик, передбачений п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_10 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працевлаштований, засоби його існування не відомі.

Прокурори зазначили, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурорів.

Захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та зазначила, що під час судового розгляду обвинувального акту в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_10 визнав провину у повному обсязі, перебуває під вартою більш, ніж 8 років.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених, кожного окремо, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого,а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зважаючи на відомості про особу обвинуваченого, відсутність у суду інформації про офіційне працевлаштування, той факт, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. ОСОБА_10 є громадянином Молдови та не має визначеного місця реєстрації, не має постійного місця мешкання на території України, також останній родини та утриманців не має, офіційно не працевлаштований, колегія суддів дійшла висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою переважає над його особистими інтересами і, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам, а тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурорів щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжити відносно обвинуваченого трок запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому колегія суддів вважає необхідним при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 314, 369-372, 392-395 КПК України, колегія суддів ,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 11.03.2026 року.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" (для виконання).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3