Постановление суда № 133225866, 12.01.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 січня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/29/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., перевіривши матеріали адміністративного позову Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.12.2025 у розмірі 5100,00 грн, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні ВП № 78783683, при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/1943/22 від 21.02.2024, що видав Луганський окружний адміністративний суд.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

За вимогами пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до частини другої статті 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що у відомостях щодо відповідача зазначено його ідентифікаційний код 43316700, найменування - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та місцезнаходження: 19003, Черкаська обл., м. Канів, вул. Захисників України, буд. 2.

Водночас, суд зазначає, що вказаний ідентифікаційний код наразі належить Сумському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, яке не є учасником справи, а вказаного найменування відповідача на теперішній час не існує.

Суд звертає увагу позивача, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» від 06.05.2025 № 517 (далі - Постанова № 517) визначено перейменувати, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції на Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 згаданої вище постанови передбачено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Пунктом 5 Постанови № 517 затверджено переліки адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються повноваження відповідних міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції, згідно з додатками 1 і 2.

Згідно з додатком 1 до Постанови № 517 на Луганську область поширюються повноваження Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 26.05.2025 утворено юридичну особу - Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 45752470).

Також, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 31.12.2025 здійснено перейменування Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 43316700).

Водночас, відповідно до приписів вищезазначеної Постанови № 517 повноваження Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наразі поширюються на Полтавську, Сумську та Чернігівську області.

В свою чергу, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-ресурсі Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за посиланням https://kharkivjust.gov.ua/lugans-ka-oblast, до його структури наразі відноситься Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та, відповідно, відділ примусового виконання рішень цього Управління, за місцезнаходженням: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26.

Так, з матеріалів позовної заяви встановлено, що оспорювану постанову прийнято начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Однак, суд зазначає, що враховуючи наведене наразі вказаний відділ фактично реорганізовано (перейменовано) на відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та, відповідно, приєднано до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відтак, позивачем в порушення вимог статей 160, 161 КАС України неправильно зазначено найменування відповідача за даним позовом, його місцезнаходження та ідентифікаційний код, а також не надано доказів надіслання позову з додатками відповідачу, оскільки до позовної заяви додано доказ надіслання позову з додатками Сумському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, яке не є учасником справи.

Окрім того, у третьому пункті прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Однак, як вже мовилось, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції наразі фактично перейменоване (реорганізоване) та юридичної особи з такою назвою не існує.

До того ж, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

В прохальній частині позовної позивачем заявлено одну самостійну позовну вимогу немайнового характеру.

Відтак, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у розмірі 2662,40 грн.

Оглядом матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем документ про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн до позовної заяви не доданий.

Водночас, до позовної заяви позивачем додано заяву про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якої зазначено, що оскільки станом на дату подання до суду позовної заяви ще не затверджено план асигнувань загального та спеціального фонду бюджету у складі кошторису ТУ ССО в Луганській області на 2026 рік, то позивач не має права брати на себе бюджетне зобов`язання та здійснювати платіж на суму 2662,40 грн.

Позивач звернувся до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня - Служби судової охорони, щодо формування кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету. Після прийняття Службою судової охорони рішення про відкриття асигнувань ТУ ССО у Луганській області для здійснення відповідних видатків, виділені бюджетні кошти в обов`язковому порядку будуть спрямовані на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Статтею 8 Закону № 3674-VI визначені умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.

Суд вказує, що стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України «Про судовий збір» визначає можливість, а не обов`язок відстрочення сплати судових витрат або звільнення від їх сплати, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру.

Також слід зазначити, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

У даному випадку доступ позивача до суду обмежений Законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

До того ж слід вказати, що обмежене фінансування бюджетної установи, суб`єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже, незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Крім того, у розумінні приписів статті 8 Закону № 3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону № 3674-VI визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Як вже мовилось, не передбачення видатків у плані асигнувань установи для сплати судового збору не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Водночас, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Більше того, позивач є державним органом, а тому, на думку суду, посилання на відсутність коштів для сплати судового збору в цьому випадку є недоречним. Наведена норма, що дає право зменшити, відстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан, насамперед стосується сторін соціально вразливої верстви населення з метою вільного їх доступу до правосуддя.

З урахуванням викладених вище обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Отже, для усунення вказаних недоліків необхідно надати документ про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Суд зазначає, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, в якій правильно зазначити найменування та інші відомості щодо відповідача за позовом, та викласти третій пункт прохальної частини позовної заяви, зазначивши належну особу з якої слід стягнути витрати зі сплати судового збору, з урахуванням недоліків позовної заяви, що вказані в цій ухвалі;

- доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів;

- документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплаченого за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37991110; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - *; 101; ____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір, за позовом ____ (назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяО.М. Качанок