Решение № 133206995, 09.01.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/5899/25

Провадження № 2/210/306/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 січня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі позивача 1 Національна служба здоров`я України, позивача 2 Криворізька міська рада до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину), -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває справа за позовною заявою керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі позивача 1 Національна служба здоров`я України, позивача 2 Криворізька міська рада до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину).

Позов обґрунтовано тим, що Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 24.06.2024 у справі 210/2096/24 ОСОБА_1 , визнано винниму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України тапризначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням правакерувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком у 1 рік.

Вирок не оскаржувався, набрав законної сили 27.07.2024.

Вищевказаним вироком суду встановлено, зокрема, наступне.

Обвинувачений ОСОБА_1 , 15.02.2024 року в 06 годин 20 хвилин, в темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в Металургійному районі м. Кривого Рогу по мокрому не освітленому асфальтному покриттю проїжджій частині дороги без назви в районі Криворізької виправної колонії №80, з боку вул. Шиферна в напрямку вул. Цимлянська.

В цей час, по проїжджій частині дороги без назви з боку вул. Шиферна в напрямку вул. Цимлянська, у попутному напрямку руху автомобіля «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямолінійно не змінюючи напрямок та швидкість свого руху.

Також, у по попутному йому напрямку, по проїзній частини дороги без назви біля лівого краю дороги вздовж проїзної частини, рухався пішохід ОСОБА_3 , який рухався прямолінійно, не змінюючи напрямок та темп свого руху.

В ході подальшого руху водій автомобіля «ВАЗ 2109» ОСОБА_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав в даних дорожніх умовах безпечної швидкості руху, маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, вчасно мір для зменшення швидкості руху аж до зупинки або безпечного об`їзду перешкоди не прийняв, перевищуючи максимальну допустиму швидкість руху транспортних засобів у населених пунктах з послідуючим виїздом автомобіля на смугу зустрічного руху для обгону автомобіля «Опель Омега», чим порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 2.3 б), 2.3 д), 12.4 та 12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі»;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- «12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год»;

- «12.9. Водієві забороняється: ...б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену

в пунктах 12.4-12.7...».

Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, по проїзній частині дороги без назви в районі Криворізької виправної колонії вул. Цимлянська, водій ОСОБА_1 , діючи з кримінальною протиправною недбалістю, допустив наїзд керованого ним автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_3 , який рухався по зазначеній проїзній частині дороги у попутному йому напрямку, біля лівого краю дороги прямолінійно, не змінюючи напрямок та темп свого руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 , був травмований. Відповідно до висновку експерта № 535/23 від 05.04.2024 потерпілому ОСОБА_3 , заподіяні наступні тілесні ушкодження: тупа поєднана травма тіла, закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійні рани голови, закрита травма грудної клітини забій грудної клітини закритий перелом лівої лопатки, розрив ключично-акроміального зчленування, розрив пахової артерії та вени, променевого та серединного нервів ліворуч, перелом 1 ребра праворуч, лівобічний гемоторакс, забій лівої легені закритий перелом обох кісток лівої гомілки, травматичний шок 1-2 ступеня, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожнього руху України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР з 15.02.2024 по 05.03.2024.

Згідно з довідкою-калькуляцією відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого №4/1 та 4/2 від 12.05.2025 та розрахунків вартості 1 ліжко/дня на утримання лікарні, складених відповідно до Постанови КМУ від 16.07.1993 №545, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету м. Кривий Ріг та коштів державного бюджету (коштів Національної служби здоров`я України (НСЗУ) та становили:

- за лютий 2024 року (місцевий бюджет) -15 ліжко-днів на суму 5637,00 грн;

- за березень 2024 року (місцевий бюджет) - 4 ліжко-дні на суму 1369,84 грн;

Всього за рахунок місцевого бюджету - 7006,84 грн.

- за лютий 2024 року (кошти НСЗУ(державний бюджет) -15 ліжко-днів на суму 23 756,10 грн.;

- за березень 2024 року (кошти НСЗУ(державний бюджет) - 4 ліжко-дні на суму 6310,56 грн.;

Всього за рахунок коштів НСЗУ - 30066,66 грн.

Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Позивача - Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілого в сумі 30066,66 грн., які зарахувати до Державного бюджету України, на користь Криворізької міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину з місцевого бюджету, в сумі 7006,84 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

Направлена ухвала суду від 04.09.2025 року та позовна заява з додатками була отримана відповідачем 04.11.2025 року.

Станом на 07.01.2025року відповідач правом на відзив не скористався.

У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку

Судом встановлено, що Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 24.06.2024 у справі 210/2096/24 ОСОБА_1 , визнано винниму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України тапризначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням правакерувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком у 1 рік.

Даний вирок суду набрав законної сили 27.07.2024 року (а.с.9-10).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1191 ЦК України держава має право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року (далі Порядок) сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п.4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 статуту КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР передбачено, що основною діяльністю підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених чинним законодавством (зворот а.с.32).

Згідно з довідкою-калькуляцією відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого №4/1 та 4/2 від 12.05.2025 та розрахунків вартості 1 ліжко/дня на утримання лікарні, складених відповідно до Постанови КМУ від 16.07.1993 №545, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету м. Кривий Ріг та коштів державного бюджету (коштів Національної служби здоров`я України (НСЗУ) та становили:

- за лютий 2024 року (місцевий бюджет) -15 ліжко-днів на суму 5637,00 грн.;

- за березень 2024 року (місцевий бюджет) - 4 ліжко-дні на суму 1369,84 грн.;

Всього за рахунок місцевого бюджету - 7006,84 грн.

- за лютий 2024 року (кошти НСЗУ(державний бюджет) -15 ліжко-днів на суму 23 756,10 грн.;

- за березень 2024 року (кошти НСЗУ(державний бюджет) - 4 ліжко-дні на суму 6310,56 грн.;

Всього за рахунок коштів НСЗУ - 30066,66 грн. (а.с.13, а.с.14).

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Поряд з тим, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду України у справі № 912/2385/18, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п.40 Постанови).

На виконання вказаних вимог прокурор звертався із запитами на адресу позивачів про те, чи вживаються уповноваженими органами заходи щодо відповідача шляхом подання позовної заяви про стягнення коштів.

Згідно повідомлення Національної служби здоров`я у відповідь на запит прокурора щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру, направлених на стягнення з гр. ОСОБА_1 витрат на лікування КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР потерпілого ОСОБА_3 в НСЗУ відсутня інформація про відшкодування до Державного бюджету України, крім того НСЗУ не заперечую щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень (зворот а.с.26-27).

Згідно повідомлення Виконавчого комітету Криворізької міської ради у відповідь на лист №4395/12, 4397/12 від 03.06.2025 року щодо надання інформації про вжиті (заплановані) заходи до стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину повідомляють , що вбачають наявність підстав, передбачених процесуальним законодавством для звернення Криворізькою центральною окружною прокуратурою до суду з відповідною позовною заявою (зворот а.с.29-30).

За таких обставин суд доходить до висновку, що прокурор звернувся до органу місцевого самоврядування Криворізької міської ради, НСЗУ та закладу охорони здоров`я, на що отримав відповіді про відсутність реагування на відшкодування шкоди та відсутність наміру подавати такий позов.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Незвернення позивача до суду свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту порушених інтересів держави уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Таким чином, не пред`явлення позову про стягнення збитків, як ефективний спосіб захисту порушених прав, з приводу стягнення коштів, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Звернення Криворізької центральної окружної прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання відшкодування витрат за лікування потерпілого від кримінального правопорушення, яке вчинив відповідач.

Вказані обставини свідчать про порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва вказаних інтересів органами прокуратури.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 128 КПК України, ст.ст. 1166, 1191, 1206 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі позивача 1 Національна служба здоров`я України, позивача 2 Криворізька міська рада до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Позивача - Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422), кошти, витрачені на лікування потерпілого в сумі 30066,66 грн. (тридцять тисяч шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину з місцевого бюджету, в сумі 7006,84 грн. (сім тисяч шість гривень вісімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 09 січня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко