Постановление суда № 133176473, 05.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 323/2588/15

Провадження №: 6/336/28/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Уткіної Є.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федорової Яни Миколаївни про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в :

представник заявника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник Ольга Валентинівна подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань.

В обґрунтування подання зазначила, що на виконанні у Донецькому відділі державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження 79173488 з виконання виконавчого листа № 323/3356/16-ц, виданого 30.01.2017 Оріхівським районним судом Запорізької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установ заборгованість в сумі 13 589, 07 грн.; № 79173497 з виконання виконавчого листа № 323/2588/15-ц, виданого 22.08.2016 Оріхівським районним судом Запорізької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установ заборгованість в сумі 133 827, 45 грн. Боржником виконавчий документ не виконано, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання не здійснено, декларацію та інформацію про доходи не надано, не повідомлено про наявність майна, рахунків, доходів, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому його право на виїзд за межі України має бути тимчасово обмежено.

Сторони виконавчого провадження не викликалися відповідно до вимог статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконанні у у Донецькому відділі державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження 79173488 з виконання виконавчого листа № 323/3356/16-ц, виданого 30.01.2017 Оріхівським районним судом Запорізької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установ заборгованість в сумі 13 589, 07 грн.; № 79173497 з виконання виконавчого листа № 323/2588/15-ц, виданого 22.08.2016 Оріхівським районним судом Запорізької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установ заборгованість в сумі 133 827, 45 грн. Боржником виконавчий документ не виконано, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання не здійснено, декларацію та інформацію про доходи не надано, не повідомлено про наявність майна, рахунків, доходів, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому його право на виїзд за межі України має бути тимчасово обмежено.

23.09.2025 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

23.09.2025 керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 державним виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

23.09.2025 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

23.09.2025 керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про арешт коштів боржника та спрямовано постанову до фінансових установ банків- учасників обміну.

Державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавчепровадження» з метою забезпечення виконання рішення.

Державним виконавцем неодноразово здійснювались виклики боржника ОСОБА_3 однак на виклики не з`явилась, про причини неявки не повідомив.

На день звернення до суду ОСОБА_3 жодного разу не сплатила кошти на рахунок відділу в межах виконання рішення суду, тобто не вчинила жодних дій на погашення заборгованості.

У відповідності до відповіді Пенсійного фонду України ОСОБА_3 не значиться як пенсіонер, отримує дохід у ПАТ «Інфо-Дон».

За обліковими даними УДМ у Запорізькій області на ім`я боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 14.04.2010 підрозділом 1461 терміном дії до 14.04.2020 року.

Головний державний виконавець у поданні зазначила, що нею здійснювалися всі необхідні дії з метою виконання рішення суду, боржнику направлялися вимоги про явку до державного виконавця на адресу, зазначену у виконавчому листі, проте боржник дані вимоги не виконує, будь-яких дій, спрямованих на їх виконання не здійснює, на виклики не з`являється, декларацію не надає, не повідомляє про наявність майна, рахунків, доходів, має закордонний паспорт, тобто ухиляється від виконання рішення суду, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Конституційна гарантія вільного пересування фізичної особи не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи вільно залишати територію України, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у зазначеному випадку.

Тимчасове затримання або вилучення паспорту, у таких випадках, здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби Безпеки України, Державною Прикордонною службою України, військовими комісаріатами та Консульською службою України.

Отже, обов`язковою умовою для звернення державного виконавця з відповідним поданням є ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, таким чином, аналізуючи дану норму державний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням, зобов`язаний обґрунтувати та надати відповідні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

В силу ч. 5 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 7. абз. 2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Із аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, а також роз`яснень судів вищої інстанції, зокрема роз`яснень ВСУ, викладених у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», можна зробити висновок, що під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Верховний Суд України в Аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України № 118/0/54-12 від 19 грудня 2012 року зазначив, «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Дослідивши надані державним виконавцем документи, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, в порядку ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження того що боржник ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов`язань, зокрема, до подання не надано жодного документу на підтвердження того, що боржник взагалі повідомлений про відкриття виконавчого провадження та обізнана про наявність виконавчих проваджень № 79173488, № 79173497. Державним виконавцем не надано суду доказів фактичного направлення постанови про відкриття виконавчих проваджень № 79173488, від 30.01.2017, № 79173497 від 22.08.2016 на адресу боржника ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 .

23.09.2025 року винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена у вигляді електронного документа з накладенням КЕП до банків-учасників електронного документообігу. Кошти на рахунках відсутні. Державним виконавцем були зроблені запити до МВС України, ПФУ, ДПСУ, однак згідно відповідей, майно не зареєстровано, джерела доходів відсутні. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 36,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 16.12.2025 року винесено постанова про арешт майна боржника. 23.09.2025 року в рамках зведеного виконавчого провадження № 79173497 винесена постанова про арешт коштів боржника та направлено у вигляді електронного документа з накладенням КЕП до банків-учасників електронного документообігу. Кошти на рахунка відсутні. 17.11.2025 стягувачем надано заяву з проханням звернутись до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржнику, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за рішенням суду. Згідно з відповідей на запити до Державної прикордонної служби України, дані про перетин кордону боржником за період з 23.09.2025 по 18.12.2025 відсутні. У відповідь на запит до Міністерства соціальної політики України щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) відомості про ВПО відсутні. Згідно відповіді УДМС України в Запорізькій області на запит виконавця щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу для виїзду за кордон, тощо) відносно боржника повідомлено наступне: за даними ІП «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» «ЄІАС УМП» бази ДМС, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 була документована 17.11.1999 року паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 та 14.04.2010 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді ДПС України (остання від 26.12.2025) боржником отримано дохід за 4 квартал 2024 р. 45 000 грн., за 1 квартал 2025 р. 45 000 грн., за 2 квартала 2025 року 32 000 грн., за 3 квартал 2025 року 25 500 грн. від ПП «Інфо-Дон».

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Матеріали справи не містять виклик боржника ОСОБА_3 до головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник О.В. у виконавчих провадженнях № 79173488 та 79173497.

Із урахуванням наведеного, суд вважає, що звертаючись до суду із вказаним поданням, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання виконавчого листа № 323/2588/15-ц, не вказано які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, а також не надано жодного доказу про наявність наміру боржника виїхати за межі України з метою ухилення від виконання вказаного судового рішення.

З матеріалів справи судом вбачається, що державним виконавцем було проведено ряд виконавчих дій у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, зроблено запити для перевірки майнового стану боржника, наявності відкритих рахунків, рухомого або нерухомого майна.

Жодних інших дій спрямованих на виконання судового рішення державним виконавцем вчинено не було.

Одночасно суд зазначає, що відсутність іншого майна, або інших доходів боржника, на яке можливо здійснити стягнення, не може слугувати підставою для визнання дій боржника як свідоме ухилення від виконання ним своїх зобов`язань.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається.

Таким чином, матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання судового рішення, адже факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Встановлені судом обставини відсутності доказів обізнаності боржника ОСОБА_3 про факт наявності виконавчих проваджень № 79173488 та 79173497, відсутності доказів навмисного чи іншого свідомого ухилення від виконання обов`язків по сплаті боргу, унеможливлює задоволення подання про обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Відмова у задоволені подання не позбавляє права на повторне звернення державного виконавця до суду.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця Донецької відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник Ольги Валентинівни про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.А. Галущенко