Постановление суда № 133150821, 07.01.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/6844/24

1-кп/703/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 11.03.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України,

у с т а н о в и в :

На розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2024 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено, останнього разу ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області до 16.01.2026 включно.

Під час судового розгляду прокурор звернувся із письмовим клопотанням про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і таке було підтримане потерпілим та його представником.

Клопотання обґрунтовує ризиками, що відповідно до п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, полягають в тому, що обвинувачений, в якого відсутні міцні соціальні зв`язки, усвідомлюючи суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, серед яких є умисні тяжкий та особливо тяжкий, а також пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, може ухилятися від суду, а саме переховуватись, така поведінка була допущена ним після вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із чим перебував у розшуку, в разі звільнення з-під варти може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які судом не допитані, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кілька кримінальних правопорушень під час іспитового строку, тому запобіжний захід слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.

Сторона обвинувачення також посилається на те, що в кримінальному провадженні дотримано вимогу обґрунтованої підозри та отримано вагомі докази, що свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_9 із кримінальними правопорушеннями, що є предметом судового розгляду.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_15 , позицію якої підтримав обвинувачений ОСОБА_9 , заперечувала проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заперечення обґрунтовані тим, що ризики, вказані в клопотанні, не підкріплюються жодними доказами, відтак не доведені. ОСОБА_9 не вчиняв спроб ухилитися від суду, не порушував заборон у зв`язку із застосованим щодо нього запобіжним заходом, правил, що діють в установі попереднього ув`язнення, не мав та не має намірів протиправно впливати на інших учасників кримінального провадження, відсутні будь-які інші обставини, що виправдовують його тривале тримання під вартою, строк такого на даний час перевищив один рік. Сторона захисту не перешкоджає судовому провадженню в справі, основною причиною затягування судового розгляду є неналежна процесуальна поведінка потерпілого.

ОСОБА_9 має постійне місце проживання, в нього наявні міцні соціальні зв`язки, оскільки має батьків, які потребують його допомоги та догляду через стан їх здоров`я, що неможливо, поки останній перебуває під вартою. Надмірний строк тримання ОСОБА_9 під вартою не виправданий обґрунтованістю підозри або потребами судового провадження, суспільним інтересом, є грубим порушенням права на повагу до особистої свободи та людської гідності.

Заслухавши сторони кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За частиною першою та пунктом 9 частини другої статті 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Клопотання містить посилання на ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що полягають в тому, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування або продовження запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України», заява №622/11).

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому.

З огляду на викладене доводи сторін кримінального провадження оцінюються з огляду на обставини вчинення кримінально протиправного діяння, сформульовані в обвинувальному акті, дані про поведінку особи під час кримінального провадження та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України.

Щодо ризику ухилення від суду.

В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені під час звільнення від покарання із випробуванням.

Ризик переховування від суду обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками, серед яких суворість передбаченого покарання.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте відповідне обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

З огляду на тяжкість пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, посилання сторони обвинувачення на існування ризику переховування від суду особи, яка обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких умисні тяжкі та особливо тяжкі, не може вважатися безпідставним.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_9 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява №33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

В наведеному контексті, правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження оцінюються судом з огляду на ввесь обсяг обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

Однак тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.

Такою, поміж іншого, є поведінка обвинуваченого після подій кримінального правопорушення, що була висвітлена в засобах масової інформації, набула значного поширення та суспільного розголосу, оскільки ОСОБА_9 переховувався від правоохоронних органів та був затриманий в іншому населеному пункті.

Судом звертається увага, що вказані обставини, з огляду на стадію судового провадження, на даний час підтверджені виключно відомостями обвинувального акту та додатків і такі містять відомості про оголошення 10.09.2024 розшуку обвинуваченого ОСОБА_9 , його затримання 11.09.2024 на виконання ухвали слідчого судді, що свідчить щонайменше про його неявку для розгляду клопотання органу досудового розслідування щодо запобіжного заходу.

При цьому суд наразі не оцінює доводів обвинуваченого ОСОБА_9 з приводу того, що він залишив межі населеного пункту, де постійно проживав і де, за обставинами висунутого звинувачення, мали місце кримінальні правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, через переслідування з боку невідомих осіб, яких вважає військовими, оскільки такі обставини на даній стадії судового провадження не підтверджуються доказами, наданими сторонами кримінального провадження, відтак підстави вважати таку поведінку обвинуваченого вимушеною діями інших осіб, спрямованою на забезпечення власної безпеки та уникнення переслідувань - відсутні.

До того ж, надати відповідну оцінку згаданим обставинам суд може лише після дослідження всіх доказів сторони обвинувачення та захисту у їх сукупності в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення.

Щодо міцності соціальних зв`язків.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_9 хоча і має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, однак до затримання фактично проживав за іншою адресою. Суду не надано доказів, що обвинувачений офіційно працевлаштований або здійснює трудову діяльність, що є законним джерелом доходу, в зв`язку із чим суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що обвинувачений має легальний дохід від підприємництва, має потребу працювати, утримувати непрацездатних батьків. ОСОБА_9 не одружений, дітей не має, з наявних відомостей та документів не вбачається перебування на його утриманні непрацездатних осіб.

Суд вважає, що наведених стороною захисту відомостей для висновку про наявність у обвинуваченого достатньо міцних соціальних зв`язків недостатньо. В таких умовах ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби ухилитися від суду, не може бути виключений, на даний час підстави для висновку, що даний ризик зменшився, відсутні.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом. Потерпілий та свідки в даному кримінальному провадженні судом не допитувалися. Разом з тим суд погоджується із доводами сторони захисту щодо того, що суттєвою причиною тривалого судового розгляду є, поміж іншого, процесуальна поведінка потерпілого ОСОБА_7 , який ухиляється від явки до суду, однак це не виключає існування описаного ризику, станом на час розгляду даного клопотання потерпілий присутній в судовому засіданні в порядку, що передбачений ч. 7 ст. 336 КПК України, перебуваючи в приміщенні суду, яким здійснюється судовий розгляд.

Щодо ризику продовжити протиправну поведінку.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відсутні відомості про те, що він має належне та постійне джерело доходу, притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, а серед злочинів, у вчиненні яких обвинувачується в даному кримінальному провадженні, є особливо тяжкий, пов`язаний із застосуванням насильства, а також корисливі, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, вчинені, за версією обвинувачення, організованою групою.

Також судом приймається до уваги, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , кількість яких є значною, мали місце через невеликий проміжок часу після засудження його 11.03.2024 за ч. 1 ст. 186 КК України та звільнення від покарання з випробуванням, кількість епізодів злочинної діяльності вказує на стійку протиправну спрямованість його поведінки.

Отже суд приходить до переконливого висновку про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Обвинувачений, заперечуючи проти утримання його під вартою, посилався на погіршення стану здоров`я, однак нових документів, які б підтверджували такі обставини, крім досліджених судом раніше та з яких не слідувало неможливості отримання належної медичної допомоги в умовах установи попереднього ув`язнення, стороною захисту не надано, крім того, такі обставини на даний час є предметом перевірки відповідно до ухвали, постановленої судом 19.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 176 КПК України.

Виходячи з положень п. 2, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Такі обставини встановлені в даній справі, зважаючи на правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_9 обвинувачується, наявність в нього судимості та здійснення судового розгляду відповідного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 307 КК України, є особливо тяжкими злочинами, а передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України - тяжкими злочинами.

Крім того, судом встановлено існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо посилань сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_9 тривалий час безпідставно утримується під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

В той же час, постійно акцентуючи увагу на надмірному триманні ОСОБА_9 під вартою, процесуальна поведінка сторони захисту не сприяє дотриманню судом, сторонами кримінального провадження вимог ст. 28 КПК України, оскільки за обставинами даної справи, існують численні випадки відкладення судових засідань саме через клопотання сторони захисту, в першу чергу захисників, якими здійснювався захист обвинуваченого ОСОБА_9 . При цьому документів, якими б підтверджувалися обставини, що зумовили неможливість участі відповідних осіб в судових засіданнях, дата яких погоджується зі сторонами заздалегідь, судові жодного разу не надавалися.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, повністю виключає можливості переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого, створення перешкод кримінальному провадженню іншим чином або продовження протиправної діяльності, ризики чого на даний час зберігаються.

Враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, серед яких тяжкі та особливо тяжкі, пов`язані із застосуванням насильства, незаконним обігом наркотичних засобів, вчиненим у складі організованої групи, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, з метою уникнення незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, для виключення можливості ухилитися від суду, більш м`якого запобіжного заходу на даний час недостатньо.

За вказаних обставин суд вважає, що будь-які інші запобіжні заходи передбачені ст. 176 КПК України, не спроможні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не усувають існування встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відтак тримання під вартою ОСОБА_9 є виправданим, так як істинні вимоги публічного інтересу в даній справі переважають правило поваги до особистої свободи обвинуваченого.

У зв`язку із викладеним клопотання слід задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (п. 1, 5).

Оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із застосуванням насильства (ч. 4 ст. 189 КК України - вимагання, що вчинене в умовах воєнного стану), а також пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів (ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання пересилання з метою збуту, незаконний збут наркотичного засобу, що вчинені повторно, організованою групою), суд, керуючись нормами п. 1, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за можливе застосувати до нього альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - до 07.03.2026 включно, без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж дії запобіжного заходу, однак суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копії ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику негайно після її оголошення та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали складений 07.01.2026.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3