№ 13315014, 24.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-8023/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року.           м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Юзефович Ю.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „Дисконт” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000482310/0 від 25.01.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

До суду 09.08.2010 року з позовом звернулось Приватне підприємство «Дисконт»(далі ПП «Дисконт») з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2010 року №0000482310/0, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 610746,00грн (405888,0грн. за основним платежем, 204858,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту перевірки ДПІ №20/23-3/32400578 від 13.01.20100 року планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006р. по 30.06.2009р. Але висновки Акту про порушення ним п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2,пп.5.5.5 п.5.5 ст.5, пп.8.1.2,8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 405 888,0грн. при здійсненні ним господарської діяльності, не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством до складу валових витрат віднесені витрати визначені у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Твердження перевіряючих в акті перевірки про неправомірність віднесення до валових витрат сум сплачених за оренду нежитлової будівлі, площею 1420,4 кв.м, розташованої по вул.Пантелеймонівській,2 у місті Одесі, амортизаційних відрахувань на цю будівлю, оскільки зазначена будівля не використовувалася у власній господарський діяльності, а також віднесення до валових витрат сум відсотків за кредит по договору є не обгрунгтованими, оскільки нежитлова будівля по вул.Пантелеймонівській,2 у місті Одесі, яка орендовувалась у представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі була викуплена) використовувалась у його господарський діяльності, в ній постійно знаходився директор підприємства та господарська діяльність здійснювалась, тому і амортизаційні відрахування на це приміщення, правомірно віднесені до валових витрат. Щодо відсотків за кредит по договору, позивач вважає, що також їх правомірно віднесено до валових витрат, оскільки кредит підприємство отримало для здійснення реконструкції будівлі по вул.Пантелеймонівській, 2, тобто для здійснення господарської діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ДПІ позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення-повідомлення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази суд встановив, що 12.02.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано ПП «Дисконт». Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №266430 (а.с.47). Позивач знаходиться на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси у якості платника податків.

З 30.11.2009 по 18.12.2009 року ДПА в Одеській області проведена виїзна планова перевірка ПП «Дисконт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складений акт № 20/23-3/32400578 від 13.01.20100 року (а.с.9 - 32).

На підставі Акту № 20/23-3/32400578 від 13.01.20100 року ДПІ 25.01.2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000482310/0, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 610746,00грн (405888,0грн. за основним платежем, 204858,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.8).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ (а.с.101-104).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.03.2010 року №18589/10/25-012 ДПІ скарга була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.105-109).

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 31.03.2010 року №0000482310/1, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 610746,00грн (405888,0грн. за основним платежем, 204858,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.144).

Повторні скарги на вищезазначене податкове повідомлення-рішення були направлені позивачем до ДПА в Одеській області (а.с.110-114), ДПА України (а.с.116-120), якими прийняті рішення відповідно №19474/10/25-0007 від 26.05.2010 року (а.с.121-125) та №7256/6/25-045 від 26.07.2010 року (а.с.127-129) скарга була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

За результатами розгляду первинної та повторних скарг ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення від 31.03.2010 року №0000482310/1, від 08.06.2010 року №0000482310/2, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 610746,00грн (405888,0грн. за основним платежем, 204858,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.143,144).

В висновку Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2,пп.5.5.5 п.5.5 ст.5, пп.8.1.2,8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 405888 гривень.

В Акті зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1,04.12»за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2009 р. встановлено, що на формування такого показника ПП «Дисконт» вплинули наступні господарські операції: - 263070грн. оренда будівлі по вул.Пантелеймонівській,2 у місті Одесі; - 1780859 гривень –відсотки за кредит; - 139041грн. –комісійна винагорода банку за реалізацію векселів, розрахунково-касове обслуговування, тощо.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва –сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються, виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що ПП «Дисконт»та Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 29.12.2006 року уклали договір оренди нежитлового приміщення площею 1420,4 кв.м по вул.Пантелеймонівській,2 у місті Одесі. Згідно п.4.1 договору вказана будівля передається орендарю виключно для використання під розміщення банку (а.с.92-96). Будівлю було передано ПП «Дисконт»актом прийому-передачі від 05.09.2007р.

Суд вважає, що висновки перевіряючих про те, що за період оренди з 01.09.2007р. по 06.12.2007р. приміщення на вул. Пантелеймонівській,2, ПП «Дисконт»ніяк не використовувало у власній господарській діяльності з посиланням на те, що позивач не є банківською установою та не здавало зазначене приміщення в суборенду, є обґрунтованими, оскільки позивач не заперечував проти зазначених обставин.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що у зазначеному приміщенні постійно знаходився директор підприємства, що на його думку свідчить про користування приміщення у своїй господарської діяльності, суд вважає неспроможним.

При цьому суд враховує зазначені в акті перевірки обставини, які ніяк не спростовувались позивачем у судовому засіданні, а саме: численність працюючих на ПП «Дисконт»складала станом на 30.07.2006року –1 особа, станом на 30.06.2009 року -2 особи. Місцезнаходження ПП «Дисконт»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію –вул. Успенська,40, перевіркою встановлено, що фактично ПП «Дисконт»знаходиться по пр.Шевченко,4А (п.2.3.2 Акту). Крім того, під час перевірки було встановлено, що у господарській діяльності позивачем використовується будівля, яка розташована по вул. Белінського,16. Використання в господарській діяльності будівлі за адресою вул.Пантелеймонівська,2 не підтверджено первинними документами. В судовому засіданні позивачем також не надано жодного доказу щодо використання в господарській діяльності зазначеної будівлі.

Відповідно до акту перевірки до складу валових витрат в порушення п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України №334/94-ВР позивач відніс відсотки за кредит по договору №303/06/08 від 05.06.2008 року, так як перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду доходу від діяльності, на яку було витрачено кредитні кошти, підприємством не отримувалось і таким чином, нараховані відсотки не пов’язані з господарською діяльністю.

Суд вважає зазначений висновок перевіряючих обґрунтованим. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України №334/94-ВР до валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР визначено, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У досліджених судом рішеннях про результати розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області від 26.05.2010 року (а.с.123) та ДПА України від 26.07.2010 року (а.с.128), які не спростовані позивачем у судовому засіданні, зазначено, що відповідно до укладеному ПП «Дисконт»з АКБ "Фінбанк" кредитного договору від 05.06.2008 року №303/06/08, АКБ «Фінбанк»відкриває Позичальнику (ПП «Дисконт») виключну відновлювальну лінію в сумі 2 500 000 року на період з 05.06.2008 року по 05.06.2009 року. Виключна відновлювальна лінія відкривається для поповнення обігових коштів з відсотковою ставкою 18% річних. Додатковою угодою від 07.08.2008 року №1 було змінено виключну відновлювальну лінію на 25 млн.грн. Зазначені кредитні кошти ПП «Дисконт»використовувало в операціях, пов’язаних з цінними паперами, а саме купівлею-продажем векселів через АКБ «Фінбанк». При здійсненні операцій купівлі-продажу векселів ПП «Дисконт»мало взаємовідносини з підприємствами –банкрутами, а саме ТОВ «ТД «Голден Лайн», ПП «Тикион», ПП «Деол-Брок».

Всього за кредитним договором з АКБ «Фінбанк»від 05.06.2008 року ПП «Дисконт» було отримано кредитних коштів у сумі 39594256 грн. За використання кредитних коштів ПП «Дисконт» сплатило відсотки в сумі 1 780 858,82грн. Сплата відсотків по цьому кредиту призвела до збитковості підприємства, так ПП «Дисконт»задекларувало від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток перше півріччя 2009 року в сумі 700076грн. (в т.ч. за 2008р. –643579грн.).

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою відображених показників за період з 01.06.2006 року по 30.06.2009 року встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань». На порушення пп.8.1.2,пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України №334/94-ВР ПП «Дисконт»безпідставно нараховувало амортизаційні відрахування на будівлю за адресою вул.Пантеліймонівська,2, так як зазначена будівля не використовувалась підприємством у власній господарській діяльності і підпадає під термін невиробничих фондів. В результаті ПП «Дисконт»завищило амортизаційні відрахування на 279698 грн., в т.ч. перше півріччя 2008 року - 95588грн., 2008 рік-188801грн., перше півріччя 2009 року –90897грн.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України №334/94-ВР визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Згідно пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих активів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно з пп. 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.

Перевіркою було встановлено, що на балансі ПП «Дисконт»рахується дві будівлі, проте у господарській діяльності використовувалась лише одна будівля за адресою м.Одеса, вул.Белінського,16. Будівля за адресою м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,2 не використовувалась підприємством у власній господарській діяльності і підпадає під термін невиробничих фондів.

В рішеннях по результатам розгляду скарг позивача зазначено, що в ході візуального обстеження (службова записка від 18.12.2009 року) приміщення по вул.Пантелеймонівській,2, яке належить позивачу, встановлено, що вказана будівля не використовується у фінансово-господарській діяльності (а.с.123,128).

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо підтвердження використання вищевказаного приміщення в господарський діяльності, що вказаний об’єкт був зданий в оренду ТОВ «Консолідація»та зазначені обставини не були взяти до уваги при проведенні перевірки, оскільки в рішенні ДПІ від 31.03.2010 року №18589/10/25-012 за результатами розгляду первинної скарги зазначено, що надані скаржником документи щодо передачі приміщення в оренду не підтверджують фактичне передання в оренду по договору оренди від 17.11.2008 року частини приміщення, не надані документи, які підтверджують сплату орендної плати та фактичне використання приміщення (а.с.107).

Зазначені обставини підтверджуються договором оренди №11/17 між ПП«Дисконт»та ТОВ «Консолідація», укладеним 17.11.2008 року, на площу 114,9 кв.м з оплатою за оренду 18384,00на місяць (а.с.55-58), тоді як загальна площа приміщення, яка належить позивачу за вказаною адресою 1420,4 кв м (а.с.49). Згідно акту прийому –передачі передано в оренду 114,9 кв.м. 01.01.2009 року (а.с.59). Рахунки свідчать про передоплату за оренду, яка була перерахована 27.11.2008 року та у грудні 2008 року, та складає 83 тис грн., тобто менш ніж за 5 міс. Решта грошей у сумі 1181тис. перераховані у грудні ТОВ «Консолідація»підприємству «Дисконт» як передоплата за ТМЦ відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2008 року (а.с.61-66). Документи, які підтверджують фактичне використання цієї частини приміщення та всієї її площі в господарський діяльності підприємства позивачем не надані.

При таких обставинах суд вважає, що висновки перевіряючих викладені в Акті перевірки є такими, що ґрунтуються на законодавстві, встановлених перевіркою обставинах, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі цього Акту перевірки.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству „Дисконт” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000482310/0 від 25.01.2010 року – відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.

Суддя:

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству „Дисконт” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000482310/0 від 25.01.2010 року – відмовити.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2010 року .

/