№ 13314964, 20.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 6868/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлюк Г.П.

при секретарі Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при отриманні податкових накладних в серпні 2009 року за липень 2009 року обґрунтовано відніс до податкового кредиту липня 2009р. податкові накладні, надавши відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009 року, тому висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, викладені в акті перевірки №779/15-4/03120420/41 від 07.12.2009 року є не обґрунтованими, в звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що при проведенні перевірки встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту липня 2009р. несвоєчасно отримані податкові накладні шляхом подання уточнюючих розрахунків за вказаний період без подання до СДПІ заяв зі скаргою на постачальників, які не надали вчасно податкові накладні відповідно до п. п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР та п. 7 наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№615, в звязку з чим СДПІ було правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року та підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.07.1993 року за №1556105 0022 004201(а.с.9-10)

Посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ВАТ «Одеса-Авто»щодо правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009р., за наслідками якої 07.12.2009року. складено акт №779/15-4/03120420/41.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Одеса-Авто»п.п.7.2.3,п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 5102 грн. по уточнюючому розрахунку наданому СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі у вересні 2009 року , за липень 2009 року №9001151648 від 21.09.2009 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000961540/0 від 15.12.2009 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5102,28 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2551,14 грн.

Не погоджуючись з висновками СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, викладеними у повідомленні-рішенні №0000961540/0 від 15.12.2009року, ПАТ «Одеса-Авто» звернулося зі скаргою до відповідача на вказане рішення Рішенням про результати розгляду скарги від 22.02.2010р. остання залишена без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою від 04.03.2010р. до ДПА в Одеській області, яка рішенням від 13.03.2010 року залишила скаргу без задоволення. СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року. Позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, яка була залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, не погоджуючись з яким, позивач звернувся до ДПА України. Рішенням ДПА України від 28.05.2010 р. скаргу залишено без задоволення. 17.06.2010р. СДПІ по роботі з ВВП прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року.

ПАТ «Одеса-Авто», не погоджуючись з вищезазначеними повідомленнями-рішеннями, звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати їх.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Звітним (податковим) є період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, яким є позивач, що не оспорював в судовому засіданні представник СДПІ.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що виписані в попередніх звітних періодах, на підставі яких нарахований податковий кредит, фактично отримані позивачем в період серпня 2009 року, що підтверджується відповідними записами у книзі виданих та отриманих податкових накладних, яка ведеться на підприємстві (а.с. 77-86) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

У звязку з тим, що ПДВ за зазначеними податковими накладними не був врахований у попередніх податкових деклараціях, 21.09.2009 року ПАТ «Одеса-Авто»за №900151648 подало до СДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2009 року, в якому до складу податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ були включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним постачальниками товарів, робіт (послуг) у липні 2009 року та списання коштів з розрахункового рахунку ВАТ «Одеса-Авто», по яким відбулося у липні та серпні 2009 року.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права позивача на податковий кредит є, зокрема, дата фактичного отримання ним податкових накладних.

При цьому суд зазначає, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту, він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах. Норма Закону, який, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить обмежень по строках отримання податкової накладної, та не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтверджені зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що відповідає вимогам пп. 7.5.1 ст. 7 Закону. Включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним, так як право на податковий кредит виникає у платника податків після одержання податкової накладної- єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Таким чином висновки СДПІ, викладені в акті перевірки від №779/15-4/03120420/41 від 07.12.2009року, про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3,п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки право платника податку надати уточнюючий розрахунок у випадку самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій передбачено п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і в судовому засіданні було встановлено, що позивач, скориставшись цим правом, правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ на підставі зазначених уточнюючих розрахунків.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Від ПАТ «Одеса-Авто»відповідна заява зі скаргою на вищезазначених постачальників разом з розрахунковими документами не надходила, та документального підтвердження затримки отримання таких накладних з запізненням до перевірки не надано окрім копій листів журналу реєстрації вхідної пошти підприємства та отриманих податкових накладних з печатками, на яких зазначено вхідний номер печатки.

Однак, судом не приймають до уваги вищезазначені твердження відповідача, оскільки даною нормою Закону передбачено право подання такої скарги, а не обовязок.

Як вбачається з пояснень представника позивача, податкові накладні були отримані нарочно та зареєстровані в книзі виданих та отриманих податкових накладних, яка ведеться на підприємстві. Зазначені накладні містять штамп підприємства з датою отримання та вхідного номеру, тому суд вважає доведеним факт отримання податкових накладних в періоді, серпня 2009 року та зазначає, що зворотного відповідачем не доведено.

Крім цього, застосування встановленого ч.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядку формування платником податку податкового кредиту, на який посилався відповідач в обгрунтування прийнятого спірного повідомлення-рішення та заперечень проти позову, є правом платника податку, і невикористання ним цього права на думку суду не позбавляє права такого платника застосувати інший, передбачений п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порядок формування податкового кредиту, а саме шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення, які є актами індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, повязані з прийняттям податкових повідомлень-рішень № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року є неправомірними, тобто при винесені податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим позов ПАТ «Одеса-Авто» підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 122, 160-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000961540/0 від 15 грудня 2009 року, № 0000961540/1 від 17 березня 2010 року, №0000961540/2 від 31 березня 2010 року, № 0000961540/3 від 17 червня 2010 року, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Одесі

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 20 грудня 2010 року

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: