Постановление суда № 133146536, 06.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 січня 2026 року Справа № 480/4/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської міської ради, голови СМР Лисенка О.М., секретаря СМР А. Кобзаря про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Сумської міської ради, голови СМР Лисенка О.М., секретаря СМР А. Кобзаря, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради, житлової комісії та виконавчого комітету щодо прийнятих рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень Сумської міської ради, її голови Лисенка О.М. та секретаря Кобзаря А.М., щодо тривалого невиконання вимог чинного законодавства та неприйняття відповідних заходів на усунення порушень, зокрема невиконання протягом 35 років постанов Кабінету Міністрів та порушенням конституційного права ОСОБА_1 за статтею 47 на отримання у власність житла, ненадання відповідей по суті скарг та заяв ОСОБА_1 , порушення встановлених строків та порядку формування та обліку у черзі звільнених офіцерів, без посилання на відповідний нормативний акт і обґрунтування викладених мотивів відмови, а також із роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення;

2) зобов`язати Сумську міську раду, її голову Лисенка О.М. та секретаря Кобзаря А.М. забезпечити розгляд встановленим порядком по суті вимог заяви ОСОБА_1 вих. № 11/28 від 19 листопада 2025 року та попередніх звернень голові міста: вих. № 12/011-смр від 11 грудня 2017 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 01/14 від 15 січня 2021 р., та голові комісії: вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 р. та прийняти рішення по суті порушених у заяві питань та відповідних заходів на усунення наведених порушень щодо безумовного виконання обов`язків, встановлених, зокрема, постановою Ради Міністрів СРСР № 193 від 17.2.1981, постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, Законом України "Про місцеве самоврядування", відновити конституційне право ОСОБА_1 за статтею 47 на отримання в особисту власність житла з наданням обґрунтованого посилання на чинне законодавство відповідей по суті окремо на кожне запитання скарг і заяв згідно з вимогами чинного законодавства, зокрема Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про місцеве самоврядування в Україні";

3) зобов`язати Голову постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради забезпечити розгляд встановленим порядком за особистої присутності ОСОБА_1 по суті вимог скарг вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 р. з прийняттям відповідних рішень щодо заходів на усунення порушень, виконанням обов`язків, встановлених, зокрема, постановою Ради Міністрів СРСР № 193 від 17.2.1981, постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, Законом України "Про місцеве самоврядування", а також відновлення конституційного права ОСОБА_1 за статтею 47 на належне в особисту власність житла, з наданням обґрунтованої посиланням на чинне законодавство відповіді по суті окремо на кожне питання скарг та заяв за вимогами законодавства, зокрема, Конституції та Законів України "Про звернення громадян", "Про місцеве самоврядування в Україні";

4) стягнути з Сумської міської ради за рахунок бюджету м. Суми та її посадових і службових осіб завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000000,00 (один мільйон) гривень, завдану в результаті тривалих 35-річних незаконних дій органу місцевого самоврядування, що спричинило знищення його здоров`я та приниження захисника держави, звання офіцера, полковника ЗС у відставці за протиправного порушення його конституційного права за статтею 47 Конституції України та позбавлення його протягом 35 років права на отримання в особисту власність житла;

5) стягнути з Сумської міської ради (як правонаступника виконавчого комітету) грошову компенсацію за завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі, визначеному за ринковою вартістю в м. Суми станом на дату виконання рішення, з індексацією за період з 1991 року відповідно до вимог статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦКУ за рахунок бюджету м. Суми в сумі 65 486 132,40 грн (шістдесят п`ять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч сто тридцять дві гривні 40 копійок) тривалою 35-річною незаконною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, що спричинило приниження захисника держави, звання офіцера, полковника ЗС у відставці зі знищенням його здоров`я за протиправного невиконання вимог постанов КМУ, порушень стану квартирного обліку та порядку надання жилих приміщень, що призвело до порушення його конституційного права за статтею 47 Конституції України протягом 35 років на отримання в особисту власність житла, згідно з розрахунком ціни позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Подану позовну заяву необхідно залишити без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення вказаної норми позивач склав позовну заяву таким чином, що з її змісту неможливо чітко встановити осіб, які є відповідачами у справі. Так, на початку позовної заяви зазначено відповідачами Сумську міську раду, голову СМР Лисенка О.М. та секретаря СМР А. Кобзаря, при цьому позовні вимоги заявлено до Сумської міської ради, житлової комісії, виконавчого комітету та Голови постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад учасників справи, а саме чітко вказати повні імена (найменування) осіб, які є відповідачами, та відомості, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України щодо кожного з них.

Крім того, згідно з пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.

Суд звертає увагу, що рішення суду також не може бути неконкретним або умовним (ч. 7 ст. 246 КАС України), що також зумовлює необхідність чіткого формулювання позовних вимог.

Натомість під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Способи захисту прав, свобод або законних інтересів визначені у статті 5 КАС України, серед яких: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Однак, заявлені вимоги щодо визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень Сумської міської ради, її голови Лисенка О.М. та секретаря Кобзаря А.М. за тривалим невиконанням Закону України "Про звернення громадян" щодо нерозгляду у встановленні строки, визначеним порядком та по суті заявлених вимог наданих звернень, неприйняття відповідних заходів на усунення порушень, зокрема, невиконанням протягом 35 років постанов Кабінету Міністрів та порушенням конституційного права ОСОБА_1 за статтею 47 на отримання у власність житла, ненадання відповідей по суті вищенаведених скарг та заяв, порушення встановлених строків з посиланням на відповідний Закон та обґрунтуванням викладених мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, мають загальний характер та не містять чіткої конкретизації, а саме не зазначено, які конкретно звернення позивача маються на увазі.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, розмежувавши їх щодо кожного відповідача.

Крім того, відповідно до частини другої статті 160, частини першої статті 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

На підставі частини сьомої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

У даному випадку позивач сформував позовну заяву в системі "Електронний суд".

Відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету в паперовій формі листом з описом вкладення.

Всупереч вказаній нормі позивач не додав до позовної заяви доказ надіслання відповідачам голові СМР Лисенку О.М. та секретарю СМР А. Кобзарю копії позовної заяви та доданих до неї документів, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання суду доказу надіслання відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів шляхом надсилання до електронного кабінету відповідачів або, у разі відсутності у них електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у них електронного кабінету, листом з описом вкладення.

Також, за приписами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З огляду на зміст позовних вимог позивач серед іншого просить зобов`язати Сумську міську раду, її голову Лисенка О.М. та секретаря Кобзаря А.М. забезпечити розгляд встановленим порядком по суті вимог, зокрема, звернень ОСОБА_1 голові міста: вих. № 12/011-смр від 11 грудня 2017 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 01/14 від 15 січня 2021 р., голові комісії: вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 року та прийняти рішення по суті порушених у заяві питань та відповідних заходів на усунення порушень, та зобов`язати Голову постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради забезпечити розгляд встановленим порядком за особистої присутності ОСОБА_1 по суті вимог скарг вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 р. з прийняттям відповідних рішень щодо заходів на усунення порушень.

Отже, із вищезазначеними заявами та скаргами позивач звертався до відповідачів та Голови постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради ще в 2017, 2019, 2020 та 2021 роках. Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався, відповідно, у 2017, 2019, 2020 та 2021 роках, а до суду звернувся з позовною заявою, сформувавши її в системі "Електронний суд", лише 31.12.2025 (дата реєстрації позовної заяви в суді 01.01.2026), тобто, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом. Будь-якого обґрунтування поважності причин пропуску строку в позовній заяві не зазначено. Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску позивач суду не надав.

При цьому суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Така позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надання доказів поважності причин його пропуску в частині вимог про зобов`язання Сумської міської ради, її голови Лисенка О.М. та секретаря Кобзаря А.М. забезпечити розгляд встановленим порядком по суті вимог звернень ОСОБА_1 голові міста: вих. № 12/011-смр від 11 грудня 2017 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 01/14 від 15 січня 2021 р., голові комісії: вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 року та прийняти рішення по суті порушених у заявах питань та відповідних заходів на усунення порушень, та зобов`язання Голови постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради забезпечити розгляд встановленим порядком за особистої присутності ОСОБА_1 по суті вимог скарг вих. № 12/12 від 10 грудня 2019 р., вих № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 р., вих. № 01/15 від 10 січня 2021 р. з прийняттям відповідних рішень щодо заходів на усунення порушень.

Крім того, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору.

У позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору за приписами пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", за яким судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду; за пунктом 58 зразкової справи ВС № 160/8324/19, якою визначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір", а також на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вирішуючи клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд враховує таке.

Так, в пункті 58 рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій адміністративній справі № 160/8324/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/20/19) зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".

Тобто в рішенні Верховного Суду зазначено як підставу для звільнення позивача від сплати судового збору саме пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а не пункт 13 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір". При цьому частина перша статті 3 Закону України "Про судовий збір" взагалі не містить пункту 13.

У свою чергу, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження такого статусу, суд вважає заявлене клопотання необгрунтованим. У свою чергу, висновок Верховного Суду, викладений в рішенні у зразковій справі № 160/8324/19 щодо звільнення від сплати судового збору, стосується особи позивача саме в цій справі та не застосовується до невизначеного кола осіб.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ця норма закону кореспондується з положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Отже, єдиною підставою для вчинення дій, зазначених у статті 133 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторони. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов`язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Майновий стан визначається за сукупністю доказів, зокрема: довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків.

Суд зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Проте, на підтвердження свого скрутного майнового стану, позивач не надав суду жодного доказу.

Слід також зазначити, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

У даному випадку, враховуючи також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" ("Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати"), звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач не надав жодних документальних підтверджень, які б посвідчували його матеріальне становище і, зокрема, розмір доходу, отриманого за попередній календарний рік.

При цьому суд зазначає, що ненадання позивачем доказів на підтвердження його майнового стану, позбавляє суд можливості визначити, чи перевищує розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання цієї позовної заяви до суду, 5% розміру його річного доходу.

Крім того, суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Що стосується посилання позивача на пункт 11 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" та статтю 22 Закону України "Про захист прав споживачів" як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд зазначає таке.

Так, норма частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дійсно передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. При цьому суд зазначає, що Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до пунктів 3, 4, 18, 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Закон України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на публічно-правові відносини.

Слід також зазначити, що дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється лише на договірні правовідносини, які виникають на підставі відповідного споживчого договору, зокрема, щодо надання послуг.

Спірні правовідносини в межах цієї справи пов`язані із оскарженням рішення, дії та бездіяльності суб`єктів владних повноважень Сумської міської ради, її голови та секретаря та стягненням матеріальної і моральної шкоди.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не є споживачем, а відповідач не є виробником чи продавцем товарів, виконавцем робіт або надавачем послуг у розумінні вказаного закону. За таких обставин, положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не застосовуються.

Тому доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору з огляду на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не грунтуються на законі.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 24 березня 2020 року у справі № 480/4274/19.

Разом з тим, відповідно до пункту 11 частини 2 статті 13 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). У такому випадку вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 05.03.2020 у справі № 597/664/18, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 02.05.2019 (справа № 9901/167/19) та Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 820/5268/17).

Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що наведені норми Закону України "Про судовий збір" не звільняють позивача від сплати судового збору за заявлені вимоги немайнового характеру.

Аналогічний висновок суду також сформулював Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2020 у справі № 480/4274/19.

У даному випадку за вимоги щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн судовий збір не повинен справлятися в силу норм Закону України "Про судовий збір". Однак, у позовній заяві ОСОБА_1 заявляє також інші вимоги, не пов`язані з відшкодуванням моральної шкоди, зокрема, немайнового характеру, та які мають бути оплачені судовим збором.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на зміст позовних вимог позивач окрім вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди на загальну суму 66486132,40 грн, також заявив три вимоги немайнового характеру.

Законом України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн або надати докази на підтвердження звільнення від його сплати.

Реквізити рахунку для зарахування судового збору:

Отримувач коштів: ГУК Сум. обл/Сумська МТГ/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA878999980313151206084018540

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Сумський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської міської ради, голови СМР Лисенка О.М., секретаря СМР А.Кобзаря про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та грошової компенсації залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Опімах