Решение № 133117708, 06.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/25431/25

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) із позовом до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, відділ ДВС), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2025, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сороки Тетяни Леонідівни про накладення штрафу ВП №78702231 від 20.10.2025 в розмірі 5100 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сороки Тетяни Леонідівни про накладення штрафу ВП №78702231 від 14.11.2025 в розмірі 10200 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавчий лист Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 № 240/18695/24. Постановою державного виконавця від 25.07.2025 відкрито виконавче провадження №78702231.

28.10.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла постанова про накладення штрафу від 20.10.2025 (ВП №78702231), зі змісту якої вбачається, що станом на 20.10.2025 вимоги виконавчого документа не виконано, внаслідок чого за невиконання без поважних причин боржником рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

25.11.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла постанова про накладення штрафу від 14.11.2025 (ВП №78702231), зі змісту якої вбачається, що станом на 14.11.2025 вимоги виконавчого документа не виконано, внаслідок чого за невиконання без поважних причин боржником рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.

Військова частина НОМЕР_1 вважає постанови про накладення штрафу ВП № 78702231 від 20.10.2025 та від 14.11.2025 протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки в/ч не є розпорядником коштів, а фінансується за рахунок державного бюджету. На виконання рішення суду направлено основні та додаткові заявки-розрахунок на отримання таких коштів, тому не можна вважати, що рішення суду не виконано боржником без поважних причин .

Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.11.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання на 02.12.2025.

Від віповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та зазначає, що з моменту відкриття провадження на його адресу від боржника не надходило жодних листів щодо повного чи часткового виконання рішення суду, тому державним виконавцем винесено спірну постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. від 20.10.2025, яка, на його думку, є правомірною і винесена у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". В подальшому, оскільки у матеріалах виконачого провадження відсутні відомості про виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 14.11.2025 в розмірі 10200 грн.

Вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку з відсутністю у матеріалах виконавчого провадження відомостей про виконання рішення суду.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що рішення суду залишається невиконаним лише по причині відсутності відповідного фінансового забезпечення, у зв`язку з чим військовою частиною вживалися заходи для отримання таких бюджетних коштів, тому рішення суду не може вважатися невиконаним з неповажних причин. Також зазначає, що у постановах державного виконавця в рамках ВП №78702231 відсутня вимога повідомити про вжиті заходи на виконання рішення суду. Вважає, що державний виконавець зобов`язаний з`ясувати, чи вжиті боржником дії щодо виконання рішення суду та чи існують поважні причини, які унеможливлюють його виконання, однак цього зроблено не було. Просить повністю задовольнити позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх повністю задовольнити. Не заперечував проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив.

Після з`ясування позиції представника позивача суд протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/18695/24 від 08.01.2024 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн пропорційно за період з 17.05.2023 по 19.05.2023, з 19.05.2023 по 07.06.2023, з 10.07.2023 по 24.07.2023, з 25.07.2023 по 14.08.2023, з 17.10.2023 по 10.11.2023 - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. На виконання вказаного судового рішення 09.07.2025 було видано виконавчий лист.

25.07.2025 державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №78702231, а також постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн., постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн., а також вимогу виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вищевказані постанови були надіслані на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією.

20.10.2025 державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. (ВП №78702231) по причині невиконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

14.11.2025 державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200 грн. (ВП №78702231) по причині невиконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).

В силу статей 1 та 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Види заходів примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем 25.07.2025 відкрито виконавче провадження за №78702231, у п. 2 якого повідомлено боржника про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Позивач, обгрунтовуючи позов, зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником фінансових коштів, а фінансується за рахунок державного бюджету, у зв`язку з чим 12.06.2025 фінансово-економічною службою військової частини було відпрацьовано розрахункову відомість та довідку-розрахунок і 18.06.2025 подано заявку-розрахунок до органу забезпечення ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У подальшому аналогічні заявки-розрахунки надсилались до органу забезпечення на витребування коштів для виконання рішень судів, а саме: вих. №5974 від 07.07.2025, вих. №6342 від 18.07.2025, вих. №7003 від 07.08.2025, вих. №7357 від 19.08.2025, вих. №8282 від 05.09.2025, вих. №8694 від 18.09.2025, вих. №9545 від 06.10.2025, вих. №10032 від 16.10.2025.

Позивач вважає, що військова частина добросовісно виконала усі заходи, які могла виконати для забезпечення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/18695/24, проте судове рішення залишається невиконаним з підстав, що є об`єктивними і не залежать від нього, а саме через відсутність грошових коштів на рахунках, передбачених для фінансування видатків на виконання судових рішень.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Водночас, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що рішення не виконується боржником без поважних причин, тобто якщо боржник має реальну можливість виконати таке рішення, проте свідомо не робить цього.

Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.

Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту). Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Позивачем відпрацьовано основні та додаткові заявки - розрахунки на фінансування для виплат військовослужбовцям на виконання рішень судів, які скеровувались до органу забезпечення (Командування Сухопутних Військ).

Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем вживалися можливі та необхідні заходи з метою виконання рішення суду, однак його невиконання пов`язане саме з відсутністю виділених асигнувань, а не з недобросовісними діями самого боржника. З огляду на це, невиконання рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин. У постанові від 20.05.2021 (справа №420/5465/18).

Верховний Суд вказав на те, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання відбувається у межах виконавчого провадження, де поважними причинами можуть визнаватись такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для виконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Відтак суд вважає, що приймаючи спірні постанови про накладення штрафу від 20.10.2025 в розмірі 5100 грн. та від 14.11.2025 в розмірі 10200 грн., державний виконавець не врахував обставину, яка свідчить про об`єктивну неможливість позивача виконати рішення суду (в частині виплати коштів) без вчинення кореспондуючих дій розпорядником вищого рівня (в частині виділення фінансування).

Зазначене, на переконання суду, виключає факт невиконання рішення без поважних причин, отже, свідчить про протиправність оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Європейська, 128, м. Бердичів, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13306, РНОКПП/ЄДРПОУ: 35006362) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сороки Тетяни Леонідівни про накладення штрафу ВП №78702231 від 20.10.2025 в розмірі 5100 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сороки Тетяни Леонідівни про накладення штрафу ВП №78702231 від 14.11.2025 в розмірі 10200 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова

06.01.26