Решение № 133112685, 05.01.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4048/25

Провадження №2/944/673/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І.М.

за участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ "ФК"ЄАПБ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020 в розмірі 28624,77 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.04.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2524675071. Цей договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався підписавши договір) складають єдиний кредитний договір. На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та Акціонерним товариством «Таскомбанк» первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором

Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати )новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів право вимоги із зазначенням ціни позову та розміру заборгованостей позичальників.

15.05.2024 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк" зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 28624,77 грн, з яких 11975,61 грн загальна заборгованість по тілу кредиту, 2372,88 грн загальна заборгованість по відсоткам; 14276,28 грн загальна заборгованість по комісії.

Згідно п.2.3 Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Таскомбанк» за кредитними договором, договорами поруки та їх перехід від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п.3.1 цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги боргу та є невід?ємною частиною договору факторингу.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов?язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов?язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання також не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором від 28.04.2020, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

07.10.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає. Позову не визнає, оскільки позивачем не надано доказів, що йому належить право вимоги за кредитним договором №252467501 від 28.04.2020, відсутні докази наявності боргу, а також обгрунтованості нарахування процентів за договором після закінчення строку кредитування та нарахування комісії, яка за договором №2524675071 від 28.04.2020, не була передбачена.

У договорі про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 відсутній перелік договорів, за якими передані права вимоги. Позивачем не додані реєстри прав вимоги, що за ним передаються. Також цей договір відповідно до п.9.2 діє протягом 1 календарного року. З врахуванням дати його укладення він діяв до 07.10.2017. Відповідно АТ «ТАСКОМБАНК» не міг передати права позивачу за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020, які фактично йому не належали.

Відповідачка ніколи не отримувала повідомлень про відступлення кредитодавцем вимог за кредитним договором, а тому до отримання позовної заяви не знала про існування таких обставин як перехід права мови за кредитним договором.

Для укладення та обслуговування кредитних договорів необхідна банківська ліцензія, що передбачена ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Така ліцензія у позивача відсутня, а тому і відсутнє право на укладення договорів факторингу з банківськими установами та право вимоги за такими договорами.

Вона, як позичальник, виконала зобов?язання за кредитним договором, але не отримала довідку про повне виконання зобов?язань за кредитним договором. На погашення заборгованості вона здійснила платежі 24.06.2020 у розмірі 650 грн, 20.07.2020 - 1600 грн, 27.07.2020 - 850 грн, 24.09.2020 -1600 грн, 10.10.2020 -1000 грн. В розрахунку позивачем не враховано здійснені платежі позичальником. Позивач не обґрунтував жодним доказом наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11975,61 грн, не обґрунтував правомірність нарахування процентів після 28.04.2023 та процентну ставку, за якою здійснював розрахунок, правомірність нарахування комісії.

Банк не має права закріплювати у договорі щомісячну плату за інформацію про стан кредиту, банк не може стягувати платежі за дії, що є його обов?язком або вигодою. ( постанова ВП ВС від 13.07.2022 №496/3134/19).

Одночасно зазначила, що планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, докази оплати послуг будуть надані після їх отримання та оплати.

Просила в позові відмовити в повному обсязі.

13.10.2025 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначив наступне. Договір кредиту було укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердивла умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв?язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договорів. Всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватись, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісними кредиторами до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в рамках укладених договорів факторингу. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договором, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач суду не надав. Договори факторингу укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином неї порушує права та законні інтереси відповідача. До позовної заяви долучено належним чином завірені копії документів, що свідчать про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача. В законодавстві України не передбачено обов?язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов?язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є не обгрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в постановах ВС, тому не повинні братись судом до уваги. Також ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 10000 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, також відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже суд не має підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи

У судове засідання представник позивача не прибув, однак в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача згідний на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 07.10.2025.

07.10.2025 розгляд справи відкладено, у зв`язку із забезпечення права позивача подати відповідь на відзив у строк визначений судом на 13.11.2025.

13.11.2025 розгляд справи відкладено до 30.12.2025.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30.12.2025, є дата складення повного судового рішення 05.01.2026.

Встановленні судом фактичні обставини справи

28.04.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2524675071, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 26618,26 грн на строк 36 місяців.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору позичальник зобов?язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту №4675071, який є невід?ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.1.4 Кредитного договору підписавши цей договір позичальник доручає виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами.

Відповідно до п.2.2 цей договір, Паспорт кредиту №4675071 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 17.01.2020 складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір підтверджує, що свій примірник цього договору він отримав.

Згідно з п.5 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №4675071 від 28.04.2020 ( далі - Паспорт кредиту) щомісячні проценти становлять 2,99% від суми кредиту згідно з графіком платежів, річні проценти загальні в розмірі 11,99% від суми боргу за договором згідно з графіком платежів, на пільговий період в розмірі 0,01 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів, на пільговий період. За цим пунктом установлюється пільговий період на перші від дати надання кредиту 3 платіжних періодів; протягом цього періоду позичальник звільняється від внесення щомісячних процентів та сплачує річні проценти у розмірі, встановленому для пільгового періоду; сума належного виконання до закінчення пільгового періоду: 26618,94 грн; у випадку внесення позичальником всієї цієї суми до закінчення пільгового періоду, без прострочення внесення щомісячних платежів, зобов?язання позичальника вважаються виконаними належним чином і припиненими. Загальні витрати за кредитом 30694,55 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 57312,81 грн, реальна річна процентна ставка 69,61%.

Відповідно до п.6 Паспорту кредиту визначено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів).

Пунктом 7 Паспорту кредиту передбачені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов?язань за кредитним договором: пеня, штраф.

07.10.2016 між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016.

Згідно з п.2.1, п.2.2 Договору у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає відступає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Сторони погодили що первісний кредитор має право щоденно передавати відступати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді. Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацію за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацію за кредитними договорами) передається первісним кредитором новому кредитору і повинен повністю відповідати реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за кредитними договорами, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у реєстрі прав вимог на паперовому носії та реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація реєстру прав вимог на паперовому носії.

Відповідно до п.9.2, п.9.4 Договору цей договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У випадку якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не ініціювала його розірвання - договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

15.05.2024 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф.

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу №НІ/11/19-Ф порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно додатку номер 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.3 Договору факторингу №НІ/11/19-Ф відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру прав вимог згідно додатку №2 але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплення їх печатками акт прийому передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора право вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.

15.05.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано Акт прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр прав вимоги кількістю 7234, після чого, з урахуванням п.2.1 Договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, АТ «ТАСКОМБАНК» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2524675071 в розмірі 26618,26 грн., з яких: 11975,61 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2372,88 грн. сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії 14276,28 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2524675071 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, станом на 30.06.2025 складає 26618,26 грн., з яких: 11975,61 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2372,88 грн. сума заборгованості за відсотками, заборгованість по комісії 14276,28 грн.

Мотиви та оцінка суду

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання ОСОБА_1 кредитного зобов?язання, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2, 4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з п.8 ч.1 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).

Відповідно до ч.2, 3 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2524675071 від 28.04.2020, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР»» та ОСОБА_1 , позивач надав:

- копію кредитного договору № 2524675071 від 28.04.2020, Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №4675071 від 28.04.2020, заявку-анкету на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» від 28.04.2020;

- копію договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 від 07.10.2016;

- копію договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, копію акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024;

- розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2524675071 від 28.04.2020 за період з 15.05.2024 по 30.06.2025, здійснений та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Какун А.С. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ»;

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч.2 ст.631 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивачем пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 не оспорює обставин укладення кредитного договору з ТОВ «ФК «ЦФР» та отримання кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору №2524675071 від 28.04.2020.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач (кредитор) зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв`язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, розмір наявної заборгованості, нарахований відповідно до умов кредитного договору з врахуванням проведених платежів позичальником .

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

До позовної заяви доданий розрахунок заборгованості за спірним договором, здійснений представником позивача ОСОБА_3 за період з 15.05.2024 по 30.06.2025. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, створений самим позивачем та не є первинними документами, які підтверджують наявність та розмір заборгованості. Розрахунок не містить даних про процентну ставку, за якою нараховувались проценти, період та підстави їх нарахування, наявність чи відсутність нарахувань за понадстрокове користування кредитними коштами, а також відомостей про проведену сплату коштів позичальником.

Відповідач ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву долучила фотокопії банківських квитанцій, які збереглись про сплату коштів ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020, зокрема квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.06.2020 на суму 650 грн, від 20.07.2020 - 1600 грн, від 27.07.2020 - 850 грн, від 24.09.2020 -1600 грн, від 10.10.2020 - 1000 грн.

Розрахунок заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, а також даних щодо періоду нарахування процентів, не зазначення розміру коштів, які були сплачені позичальником на погашення кредиту не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Позивачем не обгрунтовано в позовній заяві правомірність нарахування комісії за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020, відсутні відомості підставності нарахування і у проведеному розрахунку позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази факту наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020 перед ТОВ «ФК «ЦФР» та її розміру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Також, позивач стверджує, що на підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 від 07.10.2016 та договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020.

Однак, суд вважає недоведеним твердження позивача про те, що до нього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Зокрема, судом встановлено, що кредитний договір №2524675071 ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , укладений 28.04.2020, тобто після укладення 07.10.2016 договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги, шляхом підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Частина 1 статті 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду жодних доказів про те, що АТ «ТАКСОМБАНК» набув право грошової вимоги за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020, відповідно до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 від 07.10.2016, строк дії якого було встановлено в один календарний рік, з можливістю пролонгування.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 від 07.10.2016 сторони погодили що первісний кредитор має право щоденно передавати відступати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

Зобов`язальні відносини між ОСОБА_1 та первісним кредитором виникли після укладення договору про відступлення права вимоги, в той час коли в договорі значиться, що заборгованість - це невиконані позичальником грошові зобов?язання перед первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов кредитного договору станом на дату відступлення прав вимоги новому кредитору згідно графіку.

Жодних документів, які б свідчили про факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора до нового кредитора, відповідно до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР010-2016 від 07.10.2016, суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020, порядку та підстав нарахування процентів, періоду такого нарахування та процентної ставки, за якою такі нарахування здійснювалися, нарахування комісії тощо. Також, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло статус нового кредитора за вказаним кредитним договором до відповідача, а відтак і право вимоги до неї.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020 необхідно відмовити повністю.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при пред`явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю, витрати позивача по сплаті судового збору, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2524675071 від 28.04.2020 - відмовити.

Витрати позивача по сплаті судового збору, залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.01.2026.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

Суддя І.М. Карпин