Решение № 133093582, 29.12.2025, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 760/7035/25

Провадження по справі №2/276/998/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

при секретарі судового засідання Свиридок А.В.,

за участю представника відповідача Левчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», від імені якого діє представник - адвокат Пархомчук С.В., звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року в розмірі 10990 гривень, розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Позов обгрунтовано тим, що 16.10.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1151026 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн. 00 коп., строком на 267 днів, з відсотковою ставкою 1,90 % в день. 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2021 до Договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до Відповідача на загальну суму заборгованості 10990 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3990 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами. Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань по кредитному договору № 1151026 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просить розгляд справи провести за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін.

Відповідач у судове засідання не прибула.

Представник відповідача - адвокат Левчук Т.В. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідачка кредит не брала, докази перерахування кредитних коштів відповідачу не надано, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність кредитних відносин між позивачем та відповідачем просила застосувати строки позовної давності, оскільки позов подано лише 14.03.2025, а відтак, вважає, що позовні вимоги заявлено поза межами трирічного строку позовної давності, а тому строк позовної давності минув. Крім того, представник відповідача також просить відмовити у стягненні з відповідача судових витрат. Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, 16.10.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1151026, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (а.с. 29-36).

Згідно пунктів 1.2 та 1.3 Договору Товариство зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 7000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у Розділі 4 цього договору.

Пунктами 1.4., 1.4.1 та 1.4.2. Договору визначено тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору, якщо клієнт не виконав умови договору для застосування зниженої процентної ставки. Знижена процентна ставка становить 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 693,50% річних; за зниженою ставкою становить 3,65% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 10990,00 грн., за зниженою ставкою - 7021,00 грн.

За умовами кредитного договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта з реквізитами № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору (п.п. 2.1-2.2 договору).

Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1151026 від 16.10.2020 року, ідентифікований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/, одноразовий ідентифікатор М210 відправлений 16.10.2020 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 47).

16.10.2020 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок маска картки НОМЕР_3 перераховано грошові кошти в сумі 7000 грн., що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 22).

Отже, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 7000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача.

24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 40-46).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1151026 на загальну суму заборгованості у розмірі 10990,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 3990,00 грн. - сума прострочених платежів по відсотках (а.с. 15).

Згідно з випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року станом на 10.01.2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 10990 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. - прострочені платежі по тілу кредиту, 3990 грн. 00 коп. - прострочені платежі по відсотках. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало (а.с. 50).

13.01.2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором з повідомленням про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року (а.с. 23).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.3 пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, договір є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача за кредитом витікає з умов укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З аналізу чинного законодавства слідує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що відповідач не укладав кредитний договір та грошових коштів за таким договором не отримував, оскільки позивач надав належні докази, які підтверджують укладення між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» кредитний договір №1151026 від 16.10.2021, а також право вимоги позивача за кредитним договором та наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору №1151026 від 16.10.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.

На підставі наданих суду письмових доказів, суд прийшов до висновку, що позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», як новий кредитор, у встановленому законом порядку відповідно до умов договору факторингу набув права вимоги до боржника за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем, оскільки позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти своєчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року на загальну суму 10990,00 грн., що не спростовано відповідачем в судовому засіданні, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

При цьому, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про відсутність доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року, оскільки вказане спростовується долученою до матеріалів позову довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», якою підтверджується, що 16.10.2020 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на рахунок маска картки НОМЕР_3 перераховано позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 грн.

Положення статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» регламентує наступне: надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією ідентифікує особу. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на неведене вище положення Закону про платіжні послуги, слідує висновок, що у разі, якщо б під час виконання платіжної операції по перерахунку кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , відомості про нього, як про належного отримувача не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. У зв`язку з наведеним, відомості надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків) в системі iPay.ua про здійснення транзакції №69517183 від 16.10.2020 по перерахуванню коштів в сумі 7000,00 грн на банківський рахунок відповідача за реквізитами (номером) картки НОМЕР_3 , яку він повідомив при укладанні кредитного договору, є належним доказом.

Водночас суд бере до уваги, що відповідач не скористалася своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надала до суду обгрунтовані заперечення щодо вимог позивача, як і докази на їх спростування, зокрема, на обґрунтування своїх доводів не надала доказів того, що картка НОМЕР_3 , на яку було перераховано кредитні кошти в сумі 7000 грн. за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року, їй не належить, або що грошові кошти на таку картку від ТОВ «Лінеура Україна» не надходили.

У цьому контексті суд враховує роз`яснення Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, в якій наголошується, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а в подальшому воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), то загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 17.03.2025 року за кредитним договором, який укладено 16.10.2020 року.

За таких обставин, позивачем пред`явлено позов у межах строку позовної давності.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у відповідача невиконаного грошового зобов`язанням за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року на загальну суму 10990,00 грн.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено повністю, а тому за правилами ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн., суд враховує наступне.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 27.12.2024, акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025 на суму 10500,00 грн., рахунок №22.08.2025-37 від 22.08.2025 на суму 10500,00 грн.

Згідно пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 22.08.2025 згідно договору від 29.12.2023 року надана правова допомога включає в себе: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості яка никла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №1151026 від 16.10.2020 року (1 год.) - 2000 грн.; 2. Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказі в/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2,5 год.) - 5000 грн.; 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) - 3000 грн.; 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн. (а.сп. 106).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Дослідивши долучені до заяви документи, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору виходячи з наступного.

В підпункті 4 пункту Акта про отримання правової допомоги від 22.08.2025 наведені в якості послуги: Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) вартістю 3000 грн.

В ході розгляду справи № 760/7035/25 представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. було подано лише заяву про розподіл судових витрат.

Суд вважає, що вказані послуги не є правничою допомогою позивачу в розумінні захисту його прав та інтересів у зв`язку з матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача у справі, а тому не може бути включена в загальний обсяг судових витрат, які підлягають розподілу та стягненню (заява про розподіл судових витрат).

Суд враховує висновки Об`єднаної палати КГС Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, відповідно до яких заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п.6.32. постанови).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат в частині підпункта 4 пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 22.08.2025 в розмірі 3000 грн. є безпідставною та необгрунтованою.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, ціну позову, усталену практику з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені в спрощеному порядку без особистої участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1151026 від 16.10.2020 року у розмірі 10990 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 05.01.2026.

Суддя Д.О.Бобер