Решение № 133084282, 27.11.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1561/25

2/296/1522/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») заборгованість за кредитним договором №102870017 від 27.12.2021 року в розмірі 29131,68 грн, з яких: 13819,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13112,68 грн - сума заборгованості за відсотками; 2200,00 грн - заборгованість за комісією.

На обґрунтування позову вказує, що 27.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102870017.

Основними умовами кредитного договору передбачено всі істотні умови, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

16.07.2024 року на підставі договору факторингу №16072024 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача на суму 29131,68 грн., що підтверджується Реєстром боржників від 16.07.2021 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №102870017.

Ухвалою від 20.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Обласова С.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що відповідач електронний кредитний договір №102870017 від 27.12.2021 з ТОВ «Мілоан» не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіна, паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору; до суду надано паперову копію електронних доказів, а оригінали цифрового файлу надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу; у справі відсутні докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором №102870017 від 27.12.2021; відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.47-52).

28.04.2025 року від представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Романченко Д.П. надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Щодо перерахування кредитних коштів та розрахунку заборгованості, то інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею та відповідно до п.35 «Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Крім того, позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а тому твердження відповідача щодо недоведеності факту переходу права грошові вимоги є необґрунтованими і безпідставними (а.с.58-63).

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Романченко Д.П. подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (а.с.97).

Представник відповідача - адвокат Обласов С.А. подав до суду заяву в якій просить провести судовий розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, в задоволенні позову просить відмовити з підстав зазначених у відзиві (а.с.111).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102870017 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S81365 (час 27.12.2021 14:34) (а. с. 6-10, 99-107).

Умовами договору погодженого між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 передбачено, що: сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн (п.п.1.2); кредит надається строком на 30 днів з 27.12.2021 (строк кредитування) (п. 1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 26.01.2022 (п. 1.4); кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору); комісія за надання кредиту: 2200,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредити одноразово (п.п.1.5.1.); проценти за користування кредитом: 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6).

Згідно п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Згідно з п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за договором про споживчий кредит №102870017 від 27.12.2021 року (а.с.10 зворот).

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит є паспорт споживчого кредиту №102870017 (а.с.11).

Відповідно до платіжного доручення №37207370 від 27.12.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 на її картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн згідно договору №102870017 (а.с.12).

16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а. с. 13-14).

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №16072024 від 16.07.2024 (а.с.16).

Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 29131,68 грн, з яких: 13819,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 13112,68 грн сума заборгованості за відсотками; 2200 грн сума заборгованості за комісією (а. с. 17).

Щодо доведеності укладення договору про споживчий кредит №102870017 від 27.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказувалося вище, 27.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102870017 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S81365 (час 27.12.2021 14:34).

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено укладання договору про споживчий кредит №102870017 від 27.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Аргументи представника відповідача про те, що відповідач електронний кредитний договір №102870017 від 27.12.2021 з ТОВ «Мілоан» не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала; те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіна, паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору, суд відхиляє як такі, що не спростовують надані позивачем докази та встановлені у справі фактичні обставини.

Доводи представника відповідача про те, що до суду надано паперову копію електронних доказів, а оригінали цифрового файлу надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу, суд не вважає такими, що дають правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу».

Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об`єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.

Представником відповідача не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданому позивачем доказу договору про споживчий кредит №102870017 від 27.12.2021, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова ВС від 2804.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-20329св19).

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про споживчий кредит №102870017 від 27.12.2021.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Як вказувалося вище, відповідно до умов договору №102870017 від 27.12.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) погоджено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі-кредит), а позичальник повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1); сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн (п.1.2); кредит надається строком на 30 днів з 27.12.2021 (строк кредитування) (п. 1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 26.01.2022 (п. 1.4); кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору); проценти за користування кредитом : 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6); нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, якщо є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань платника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3); пролонгація на стандартних (базових) умовах : позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору (п.2.3.1.2).

Позивачем доведено надання відповідачу коштів в розмірі 20000,00 грн за договором №102870017 від 27.12.2021, про що свідчить наявне на аркуші справи 12 платіжне доручення 37207370 від 27.12.2021 про перерахування ОСОБА_1 на номер кредитної картки № НОМЕР_1 коштів в розмірі 20000,00 грн згідно договору №102870017. Тому безпідставними є аргументи представника відповідача про те, що у справі відсутні докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором №102870017.

Заперечуючи факт отримання коштів за договором №102870017 від 27.12.2021 відповідачем не надано доказів (виписку по рахунку тощо) про те, що на зазначений картковий рахунок не надходили кошти 27.12.2021 від ТОВ «Мілоан». Клопотання про витребування цих відомостей на спростування позовних вимог відповідачем не заявлялось.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що відповідач частково здійснювала погашення заборгованості по кредиту, однак не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тим самим допустила порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 13819,00 грн та відсотків на суму 13112,68 грн, які підлягають задоволенню. Загальна сума до стягнення 26931,68 грн.

Суд також звертає увагу, що часткова сплата ОСОБА_1 свідчить про визнання нею боргу та підтверджує надання кредиту та її волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту 27.12.2021, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 2200,00 грн, оскільки така вимога не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі.

Стягнення із відповідача комісії за надання кредиту, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2022 по справі № 496/3134/19. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» 10.06.2017, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2200,00 грн суд відмовляє з наведених підстав.

Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Суд вважає доведеним позивачем також факт переходу прав вимог до відповідача за договором про споживчий кредит 102870017 від 27.12.2021, що підтверджується: копією договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; копією акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024; копією реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (постанова ВС від 23.09.2015 по справі № 6-979цс15, від 19.08.2021 по справі № 442/933/13-ц, від 14.07.2021 по справі № 554/8549/15-ц).

У зв`язку з чим, аргументи представника відповідача про те, що у справі відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги не є такими, що дають підстав для відмови у задоволенні позову.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2799,32 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором №102870017 від 27.12.2021 у розмірі 26931,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 2799,32 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 26.12.2025