Решение № 133076892, 26.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.12.2025

Справа № 497/2078/24

Провадження № 2/497/164/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

26.12.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Георгієва А.В., розглянувши без участі сторін заочно в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом Мишевської Наталії Миколаївни в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року представник позивача, звернулася до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд", із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором №461837-КС-001 про надання кредиту від 16.03.2023 року в розмірі 45117,56 гривень та суму судових витрат у розмірі 2422,40 гривень судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.03.2023 року між сторонами укладено Договір №461837-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 24000грн, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника. Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 16.08.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 45117,56грн., з яких: 20515,98грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 24601,58грн. сума прострочених платежів по процентам, в зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не прибув, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України та за відсутності заперечень позивача.

Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просить суд розглянути справу за його відсутністю, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. Судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочного порядку.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, договір про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) №461837-КС-001( а.с.18-31).

Згідно договору позичальник отримала кредит у розмірі 24000 грн. строком на 16 тижня до 06.07.2023 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,15957070% в день (фіксована ставка) та 2,00% (стандартна ставка).

16.03.2023 року відповідачу ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Платежі онлайн» на виконання умов договору №461837-КС-001 від 16.03.2023 року було перераховано (здійснено переказ) грошові кошти в розмірі 24000грн., що підтверджується довідкої ТОВ «Платежі онлайн» від 29.08.2024 року (звор.стор.33а.с.).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Укладення вищезазначеного договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту №461837-КС-001 від 16.03.2023р. та підписання електронної форми договору ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-6531, номер телефону НОМЕР_1 (а.с.32-33).

Отже, з цього можна вбачається висновок про те, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору.

Таким чином, представником позивача - ТОВ «Бізнес Позика» - надано суду належні і допустимі докази укладення з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору№461837-КС-001 від 16.03.2023р. і отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 24000грн. та досягнення згоди сторонами стосовно усіх істотних умов кредитного договору в належній формі (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_1 залишок заборгованості станом на 16.08.2024р. перед позивачем ТОВ ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №461837-КС-001 від 16.03.2023р. - становить 45117,56грн., - яка складається з заборгованості за кредитом - 20515,98грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 24601,58 грн., але згідно цього же розрахунку відповідачем ОСОБА_1 сплачено за кредитом 3484,02грн, по відсоткам 12219,11 , по комісії 3600грн., всього 19303,13грн.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

ЗУ «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. А, відповідно до ст.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, - про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) в разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо усупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої споживач, що порушив своє зобов`язання про повернення кредиту та відсотків за ним, - має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Проте, законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, - яка визначена у п.2 ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), яка нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, - не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, - в розмірі 2 %, - що становить 24601,58грн., - є несправедливим у розумінні ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності і добросовісності, - що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, - адже встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більш, ніж 15 % простроченого платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 23595,38грн. (20515,98грн. - розмір кредиту за договором + 3077,40грн. - сума відсотків, яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу), а тому - вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 2422,40грн.

Керуючись ст.ст.11,202,205,207,512,514,525-530,610,612,625-629,634,638,639,1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3,11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст.12,13,76-78,81,128,131,141, 247, 259,263,264,265,280, 274, 275, 279,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Мишевської Наталії Миколаївни в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором №461837-КС-001 від 16.03.2023р. в розмірі 23593 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто три) гривень та 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок судових витрат, а всього, разом - 26015 (двадцять шість тисяч п`ятнадцять) гривень 78 копійок.

Відмовити у стягненні інших коштів, що становлять решту позовних вимог.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка може бути ним подана до канцелярії суду протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення. Також ршення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду позивачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії; а відповідачем - у той же строк після отримання ухвали суду про відмову в розгляді заяви про скасування заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження. Повний текст судового рішення виготовлено 26.12.2025 року.

Суддя А.В. Кравцова