Решение № 133074541, 02.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 січня 2026 рокум. Рівне№460/14862/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної медико-соціальної комісії №2 та Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненської обласної медико-соціальної комісії №2 (далі відповідач-1), в якому позивач просить суд визнати дії відповідача щодо визначення ступеня втрати працездатності відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ від 20.08.2024 протиправними та зобов`язати МСЕК №2 провести повторний огляд з врахуванням всіх медичних документів.

Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначає про те, що 19 липня 2023 року за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, внаслідок ворожого артилерійського та мінометного обстрілу позивач отримав травму, що підтверджується довідкою про обставини травми №182/7431 від 24.07.2023. Зазначає, що 15.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 був направлений на медичний огляд ЛКК в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з метою направлення на МСЕК, де за результатами обстеження позивача відповідачем-1 було видано довідку 20.08.2024, згідно якої позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% одноразово. Позивач вважає таку довідку відповідача-1 протиправною, оскільки комісією не взято до уваги всіх медичних документів та не ознайомлено позивача з актом огляду та його результатами, чим, на думку позивача, порушено порядок визначення ступеня працездатності та встановлення інвалідності, оскільки висновки відповідача-1 не відповідають реальному стану втрати працездатності позивача. З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачем-1 було дотримано процедуру проведення огляду позивача та встановлення йому за результатами такого огляду ступеня втрати професійної працездатності. Відповідач-1 зауважує, що вся процедура обстеження, зокрема огляд позивача, проведення експертизи та прийняття остаточного рішення тривала з 14.06.2024 по 20.08.2024, при цьому під час прийняття рішення від 20.08.2024 щодо визначення 25% втрати професійної працездатності позивача комісія діяла у межах наданих їй повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, врахувавши усі факти, що мають значення для винесення ґрунтовного експертного рішення. А відтак відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 05.12.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 05.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 09.12.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 24.12.2024 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Ухвалою від 19.02.2025 суд залучив Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (далі - відповідач-2) до участі у справі №460/14862/24 в якості другого відповідача.

Відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

19.07.2023 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини позивач солдат ОСОБА_1 внаслідок ворожого артилерійського та мінометного обстрілу отримав травму: ВТ. Акубаротравма. Струс головного мозку, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 24.07.2023 №182/7431.

Відповідно до довідки ВЛК при військовій частині НОМЕР_2 від 14.03.2024 №3638 позивачу було проведено огляд та постановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): травма, так, пов`язана з захистом Батьківщини. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких.

15.05.2024 військовою частиною НОМЕР_1 видано направлення №254/50 на медичний огляд лікарською консультативною комісією в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з метою направлення на МСЕК для визначення проценту втрати працездатності.

За наслідками проведеного огляду та з метою визначення відсотків втрати працездатності військовою частиною НОМЕР_2 було видано направлення ОСОБА_1 на медико-соціальну комісію від 29.05.2024 №255.

Рівненською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи в період з 14.06.2024 по 20.08.2024 здійснювалася медико-соціальна експертиза стану здоров`я ОСОБА_1 , за наслідками проведення якої позивачу було видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ №0020711 від 20.08.2024, на підставі акта огляду МСЕК №834 від 14.06.2024 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25 % (двадцять п`ять відсотків) одноразово.

Не погодившись з таким рішеннями відповідача-1, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача-1.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.91 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 2 Закону №875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону №875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV).

Абзацом четвертим частини 1 статті 1 Закону №2961-IV встановлено, що інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності (абзац 8 частини 1 статті 1 Закону №2961-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» за №1317 від 03.12.2009, відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Положення №1317 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Положення №1317 це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Пунктом 3 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Підпунктом 1 пункту 11 Положення №1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 17 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення №1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 24 Положення №1317 встановлено, що комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Відповідно до пункту 13 Положення №1317, ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони, та направлення командира військової частини чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на встановлення ступеня втрати працездатності. Копії документів, зазначених у цьому пункті, можуть бути подані в паперовій формі. Копія такого документа завіряється уповноваженою особою відповідно до Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 р. №901 (Офіційний вісник України, 2023 р., №83, ст. 4763).

Ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється комісією після закінчення його лікування.

Ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби.

Згідно пунктів 23-25 Положення №1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 за №561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Аналіз викладених вище положень норм права дає підстави для висновку про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення №1317 визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

У постановах від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У ході судового розгляду суд встановив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, а саме медичні документи позивача: довідку про обставини травми від 24.07.2023 №182/7431, довідку ВЛК при військовій частині НОМЕР_2 від 14.03.2024 №3638, направлення на МСЕК №255 від 29.05.2024, додатки до скерування на МСЕК з проведеними оглядами 4 профільних лікарів, виписки із медичних карток №23-7985, №23-8666, №23-9358, №23-9647, №23-9935, №24597, №24-1080, №24-1476, №24-1815, №24-8351, №24-5934, №24-8233, №245546.

Окрім того, з матеріалів справи також слідує, що під час проходження медико-соціальної експертизи позивача було скеровано до ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» в м. Дніпро з метою проходження додаткового медико-експертного обстеження, де позивач перебував у період з 01.07.2024 по 12.07.2024, що підтверджується консультативним висновком №4034. Зі змісту консультативного висновку суд встановив, що членами комісії рекомендовано обстежити ОСОБА_1 у відділенні пароксизмальних станів, після чого експертне рішення прийняти у МСЕК на місці. При цьому, у примітці до консультативного висновку зазначено, що такий висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» має для МСЕК рекомендаційний характер (підстава: пункт 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» від 03.12.2009 №1317).

Суд повторно зауважує, що він вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року №1317.

У цій справі суд встановив, що процедура проведення МСЕК відповідачем-1 дотримана, в свою чергу заперечення позивача фактично стосуються оцінки результатів такої процедури. Однак в цьому випадку йдеться не про дотримання процедури як такої, а про застосування медичних знань, оцінку діагнозів та досліджень відповідно до їх змісту, а не порядку встановлення чи проведення, а тому в цій частині спору правова оцінка відповідним обставинам (правильності встановлених діагнозів, проведених досліджень) судом не надається.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як він не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права. Аналогічна позиція також висловлена та підтримана Верховним Судом у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 29.12.2021 у справі №638/2723/16.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем-1 були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії.

При дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи сторонами слідує, що в даному випадку, розглядаючи питання про встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, в діях відповідача-1 відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції №561, Положення №1317, у зв`язку з чим відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути питання щодо встановлення ступеня втрати працездатності.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене на підставі безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, фактичних обставин у справі, а також виходячи з аналізу норм матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної медико-соціальної комісії №2, Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Рівненська обласна медико-соціальна комісія №2 (місцезнаходження: вул. В`ячеслава Чорновола, 79, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33015; код ЄДРПОУ: 26187154).

Відповідач: Комунальне підприємство "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (місцезнаходження: вул. Деражненська, 39, с-ще Клевань, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35311; код ЄДРПОУ: 05506690).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК