Решение № 133061968, 01.01.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12001/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Карпук Андрій Сергійович звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) протиправним та скасувати рішення №0012195/03-20-24-06-10 від 15.04.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом неправомірно нараховано штраф у розмірі 5858,69 грн та пеню у розмірі 23705,59 грн за період з 10.02.2018 по 16.09.2021. Зазначає, що вказане рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Зокрема, відповідно до пункту 9-11.1 та пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року №533-IX, у період з 01.03.2020 по 31.05.2020 фізичні особи-підприємці були звільнені від сплати єдиного внеску, проте сплачували його, як наслідок утворилась переплата, що свідчить про неможливість віднесення позивача до платників, які несвоєчасно сплатили єдиний внесок.

Позивач вказує, що оскільки спірне рішення охоплюють вказані періоди, відповідач не мав правових підстав для нарахування штрафних санкцій та пені, тому рішення №0012195/03-20-24-06-10 від 15.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник ГУ ДПС у Волинській області заперечує проти позову та зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, а відповідно до статті 6 цього Закону вони зобов`язані своєчасно і в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок.

Зазначає, що згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) у ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалася заборгованість у сумі 29 293,44 грн станом на 31.01.2020.

Зауважує, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за: 2017 рік; І - IV квартали 2018 року; І - IV квартали 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, в зв`язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.04.2025 року №0012195/03-20-24-06-10.

Крім того, відповідно до частини другої статті 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платник зобов`язаний їх самостійно обчислити та сплатити з нарахуванням пені. А частиною шістнадцятою статті 25 цього Закону передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, штрафів та пені не застосовується.

Відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів сплати єдиного внеску, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Також зауважує, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

На підставі вищевикладеного вважає, що податковий орган діяв у межах наданих законом повноважень, а прийняті рішення відповідають Закону №2464-VI та ПК України.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, а також перебування головуючого судді у щорічній відпустці у період з 15.12.2025 по 31.12.2025, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у перший робочий день судді 01.01.2026.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем, КВЕД (основний) 47.76 «Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

15.04.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0012195/03-20-24-06-10, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 5858,69 грн та за період з 10.02.2018 по 16.09.2021 нарахована пеня у розмірі 23705,59 грн.

Копію вказаного рішення було надіслано на адресу позивача, проте невручено з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

В подальшому позивач 29.07.2025 звернулася до відповідача із заявою про видачу оскаржуваного рішення.

ГУ ДПС у Волинській області листом від 05.08.2025 №1597/6/03-20-24-06-06 повторно направило позивачу копію рішення №0012195/03-20-24-06-10 від 15.04.2025.

Позивач вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) - абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464.

З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску. Так, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений, зокрема п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначена норма діяла до 01.01.2021. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464).

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464). Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464). Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п.6 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція №449) у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п.6 розд. розд.VI Інструкції №449).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464).

Підпунктом 2 п.2 розд. VII Інструкції №449 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників податків, які допустили зазначене порушення у період: до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум; починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464).

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/ або не с плачені у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.10, 13 ст.25 Закону №2464). Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом (ч.15 ст.25 Закону №2464).

Також згідно з ч.16 с т.25 Закону №2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У зв`язку із внесеними до Закону №2464-VI змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону №2464).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція №449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції №449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Разом з тим, 9-11.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Також, відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Суд вказує, що п. 1 Постанови КМ України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, протягом періоду з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Отже, пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 480/5678/21).

У постанові від 16.03.2023 у справі №480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Окрім того, п. 9-21 та п. 9-22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464- VI передбачено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Отже штрафні санкції, прописані ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, та пеню за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 р. та до 01.08.2023 р. не застосовуються.

Однак, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції у вигляді штрафу та пені за період з 10.02.2018 по 16.09.2021 включно, хоча період з 01.03.2020 по 01.08.2023 мав не включати до розрахунку застосування штрафних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спociб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні piшeння, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Суд зазначає, що наданий контролюючим органом розрахунок штрафної санкції не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу та нарахованої пені за період з 10.02.2018 до 29.02.2020 включно та за період з 01.03.2020 до 16.09.2021, тобто суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування/нарахування яких є правомірним та протиправним відповідно.

Разом з тим, судом вживалися заходи щодо отримання такого розрахунку від податкового органу шляхом витребування ухвалою від 08.12.2025 у відповідача ГУ ДПС у Волинській області розрахунку нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за період з 10.02.2018 до 29.02.2020 включно та за період з 01.03.2020 до 16.09.2021.

На виконання цієї ухвали відповідач подав додаткові пояснення від 15.12.2025, в якій повідомив, що оскаржуваним рішенням застосовано штраф у розмірі 5 858,69 грн, а в період до виникнення карантинних обмежень, пов`язаних з коронавірусною хворобою COVID-19 з 10.02.2018 по 29.02.2020 позивачу нарахована пеня у сумі 13 520,25 грн за невчасну сплату (750 днів) єдиного внеску, та в період з 01.03.2020 по 16.09.2021 у сумі 10 185,24 грн. (565 днів).

Зважаючи на такі обставини, позивачу правомірно нарахована пеня за період з 10.02.2018 по 29.02.2020 в сумі 13 520,25 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Проте, позивачу в порушення вищенаведеного протиправно нараховано пеню у сумі 10 185,24 грн (23 705,59 грн 13 520,25 грн) за період з 01.03.2020 по 16.09.2021, у зв`язку з чим рішення ГУ ДПС у Волинській області №0012195/03-20-24-06-10 від 15.04.2025 в частині нарахування пені у сумі 10 185,24 грн та штрафу у розмірі 5 858,69 грн слід визнати протиправним та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.10.2025 №2.360768533.1.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 525,85 грн в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0012195/03-20-24-06-10 від 15.04.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування пені у сумі 10 185,24 грн (десять тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 24 копійки) та застосування штрафу у сумі 5 858,69 грн (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 69 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 525,85 грн (п`ятсот двадцять п`ять гривень 85 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський