Решение № 133025825, 29.12.2025, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5543/24

Провадження № 2/185/439/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2025 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Добрелі Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства 'Акцент Банк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У травні 2024 року, акціонерне товариство «Акцент Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.09.2016 року в сумі 77854 грн та судові витрати по справі в розмірі 3028 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ «Акцент Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 04.09.2016 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 30.04.2024 року має заборгованість 77 854 грн, з яких: 44 458,73 грн -заборгованість за кредитом; 33 395,27 грн -заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2014 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.

До Договору про надання банківських послуг банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 30.04.2024 року заборгованість за кредитним договором становить 77 854 грн, з яких: 44458,73 грн залишок заборгованості за тілом кредиту, 33395,27 грн загальний залишок заборгованості по процентам.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У наданій анкеті-заяві позичальника від 07.07.2014 року процентна ставка не зазначена.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків у розмірі за домовленістю сторін.

Окрім цього, як вбачається з виписки по картці відповдіача за період з 04.09.2016 року до 30.04.2024 року станом на 21.11.2023 року Банком вказано, що борг відповідача складає 77854 грн.

Досліджуючи вказану виписку судом встановлено, що 14.09.2018 року після списання суми у валюті 10031 грн, залишок на рахунку у відповідача після операції склав 11521,92 грн. Зазначене свідить про наявність банківських операцій по рахунку відповідача до періоду, зазначеного у наданій позивачем виписці. На питання суду представник позивача не зміг надати пояснення щодо цих обставин та підстав виникнення боргу за період ще до початку наданої виписки. Клопотань про долучення доказів від позивача не надходило, тому суд розглядає справу на підставі наявних та наданих позивачем доказів.

Отже, позивачем надані докази, які у своїй сукупності не дають можливості встановити дійсні правовідносини між сторонами, а саме щодо руху коштів за період з видачі кредитної картки та початку користування нею.

Враховуючи те, що у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами були узгоджені умови щодо розміру відсоткової ставки, неустойки тощо, та позивачем не надано суду належних і допустимих доказів щодо руху коштів по рахунку відповідача, суд позбавлений можливості встановити розмір коштів витрачених відповідачем з моменту початку користування карткою та суму внесених коштів.

Окрім цього, позивач просить стягнути кошти за кредитним договором від 04.09.2016 року, проте до матеріалів справи додано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 04.09.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що відповідно до вимог статті 79 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України Учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Позивач мав у своєму розпорядженні можливість надати суду виписку руху коштів за весь період користування відповідачем коштами, але не скористався цим та не заявляв відповідні клопотання.

На підставі вищевикладеного, суд, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють договірні відносини між сторонами та визначають правові наслідки порушення зобов`язання у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 5,12,13,81,89,141,142,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства 'Акцент Банк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 29 грудня 2025 року.

Суддя М. М. Перекопський