Решение № 132948190, 12.12.2025, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6643/25

провадження №2/216/3052/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді: Чирського Г.М., за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через «Електронний суд» надійшла відповідна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ««Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 20210046616 від 18.10.2021 року в розмірі 13113,25 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимоги зазначено, що 18.10.2021 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач) та ТОВ «Сучасний Факторинг» (ЄДРПОУ 35310044) (надалі за текстом Позивач/Кредитор) було укладено Кредитний договір № 20210046616 по продукту «Кошти в кредит» (далі Договір позики або Договір) згідно з умовами якого сума Кредита за даним Договором складає 24800.00 грн. Згідно п.2.9 Основного договору Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, а саме терміном 12 календарних місяців та платності 4.5% в місяць, комісія за управління (обслуговування) кредиту 992.00 гривень. Відсоткова ставка складає 0.01% (нуль цілих одна сота відсотки). Комісія за надання кредиту складає 3000.00 гривень. Реальна річна встановлюється на рівні 275.17 %. процентна Відповідно до п.3. Кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення (п.2.5) шляхом перерахування/утримання кредитних коштів:- у розмірі 20000 грн. на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 ; Сума кредиту (його частина) перераховується Кредитором трьох календарних днів з дати укладення цього Договору (п.3.3). Позивач свої зобов`язання відповідно до кредитного договору виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідач порушив умови договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором, Внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 29.07.2025 р. включно становить 13113.25 грн., а саме: Загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 7532.21 (грн. коп.). Загальна заборгованість за сумою комісії становить: 5581.04 (грн. коп.). Отримано оплат в сумі: 23700.00 (грн. коп.). Станом на дату 29.07.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором № 20210046616 від 18.10.2021 р. не погашена.

Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.10.2025 року від представника відповідача, адвоката Кривенко І.М., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву в якому вказано, що Заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Так. Відповідач вказує, що Відповідач не заперечує отримання від ТОВ «Сучасний Факторинг» грошових коштів у розмірі 20 000 грн. Проте, зобов`язання про повернення коштів виконано в повному обсязі, шляхом відправлення коштів на рахунок Позивача в сумі 23 700 грн, що визнано самим Позивачем та зазначено ним у позовній заяві. Сторона відповідача вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 13 113,25 грн, з яких: 7 532,21 грн заборгованість за тілом та 5 581,04 грн заборгованість за комісією, не можуть бути задоволені, оскільки наданий Позивачем кредитний договір №20210046616, є нікчемним у розумінні ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки не містить дату його укладення - відсутня дата та місяць. Також долучена до матеріалів Довідка про ідентифікацію не є належним доказом у справі, оскільки, вона має дату та час підписання угоди, тоді як кредитний договір №20210046616 дату його укладення не містить, й через таке, ця Довідка про ідентифікацію не може бути застосована до кредитного договору №20210046616. Кредитний договір №20210046616, який долучений Позивачем до Суду не містить одноразового ідентифікатора для укладення кредитного договору, а тому відсутні докази, що Відповідач погодився саме на такі умови, які викладені у договорі на підставі якого Позивач нарахував Відповідачу заборгованість у розмірі 13 113,25 грн. Таким чином, відсутність у кредитному договорі №20210046616 зазначеного одноразового паролю-ідентифікатора, не підтверджує того факту, що Відповідач погодився саме на такі умови на які посилається Позивач. Представник відповідача зазначає, що у кредитному договорі №20210046616 в розділі Реквізити відсутній одноразовий ідентифікатор, дата та час підписання, які є обов`язковими реквізитами у кредитному договорі, який укладено в електронній формі. Отже, матеріли справи не містять доказів, що кредитний договір №20210046616 підписано Відповідачем за допомогою одноразового пароля ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами не підтверджено укладання між сторонами кредитного договору. Також представник відповідача вважає за необхідне зауважити, що Позивачем долучено кредитний договір №20210046616 роздрукований з програми «WORD» та сканований, що є недопустимим при укладенні договору у електронній формі. Це виключає можливість встановлення того, що саме на такі умови погоджувався Відповідач. Крім того, Позивачем не надано суду розрахунку заборгованості, тобто не відомо за який конкретно період нараховано заборгованість у розмірі 13 113,25 грн. за вказаним кредитним договором №20210046616, і це унеможливлює як Відповідачу так і Суду перевірити їх нарахування в межах строків дії договору та відповідно до узгодженої договором відсоткової ставки. Долучений Позивачем Паспорт споживчого кредиту, також не є належним доказом, оскільки останній не містить, а ні номеру договору (якою він є невід`ємною частиною), а ні дати його укладання. Представник відповідача вказує, що у позовній заяві зазначено, що Відповідно п.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів: у розмірі 20 000 грн на поточний рахунок позичальника. При цьому у паспорті кредиту долученого Позивачем, сума кредиту 24 800 грн. Тобто, Договір та Паспорт кредиту мають розбіжності щодо розміру кредиту. Враховуючи викладене, сторона відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 13 113,25 грн, відмовити у повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн (докази про понесені витрати на правничу допомогу будуть надано суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду). Судовий збір залишити за Позивачем. У стягненні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», відмовити.

Крім того, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 6500,00 грн. витрат на адвоката, мотивуючи це тим, що нібито такі витрати було понесено позивачем при зверненні з даним позовом до суду. Справи про стягнення кредитної заборгованості є типовими для представника позивача, а тому консультація та узгодження правової позиції, є формальною підставою для стягнення витрат на правничу допомогу. Тому просить зменшити витрати на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Сучасний Факторинг» з 6 500 гривень до 1 000 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог та не заперечуючи проти винесення заочного рішення

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом із поданням позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, згідно долучених доказів до відзиву, відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Представник відповідача, адвокат Кривенко І.М., подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також повідомила, що протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

18.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір № 20210046616 по продукту «Кошти в кредит», згідно з умовами якого сума Кредита за даним Договором складає 24800,00 грн.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Кредитора (інформаційно-телекомунікаційна система), доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Позичальника в ІТС Кредитора здійснюється при вході Позичальник в Особистий кабінет в порядку визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб- сайту/ІТС Кредитора. П.2.2 передбачає, що Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні у сумі та на умовах, передбачених Договором (далі кредит), а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії, інші супутні платежі та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно п.2.5. Договору, цільове призначення кредиту: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п.2.9 Основного договору Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, а саме терміном 12 календарних місяців з кінцевим терміном повернення 18.10.2022 р. (включно) та платності 4.5% в місяць, комісія за управління (обслуговування) кредиту за кожен факт прострочення періодичного платежу, якщо таке прострочення триває не менше 14 календарних днів 992,00 грн. Штраф за кожний пропуск періодичного платежу 200,00 грн. Комісія за надання кредиту складає 3000,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору - 38 193,34 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору - 126,99%.

Відповідно до п.3.2, п. 3.3 Кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення (п.2.5) шляхом перерахування/утримання кредитних коштів:

- у розмірі 20 000 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником Кредитору у будь-який спосіб;

- у розмірі 3 000 грн. на свою користь в оплату зобов`язань Позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої Договором;

- у розмірі 1 800 грн. на користь ТДВ СК "ЕКТА" (ідентифікаційний код: 42509958) за наступними реквізітами: поточний рахунок НОМЕР_3 в АТ "АЛЬФА-БАНК", код Банку: 300346, за послуги страхування, згідно договору страхування № 20210046616 від 18.10.2021 року.

Сума кредиту (його частина) перераховується Кредитором протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.

Згідно п. 3.4. Договору, утримання комісії за надання кредиту, відповідно до п.3.2 Договору (за наявності), Позичальник доручає здійснити Кредитору (покладає обов`язок на Кредитора в порядку передбаченому ст.528 ЦК України) з метою виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором з метою виконання зобов`язань зі сплати комісії за надання кредиту (за наявності).

Сторонами погоджено платежі, що відображено у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до Кредитного договору №20210046616 по продукту «Кошти в кредит» від 18.10.2021 р.), який містить інформацію про дату платежу, проценти за користування кредитом, річні відсотки за користування кредитом, розмір платежу за обслуговування (управління) кредитної заборгованості, розмір комісії за надання кредиту.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 20210046616 від 18.10.2021 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сучасний Факторинг» станом на 21.07.2025 року складає 13 113,25 грн., з яких: загальна заборгованість за тілом кредиту - 7 532,21 грн.; заборгованість за сумою комісії/відсотків - 5 581,04 грн.; заборгованість за сумою комісії за обслуговування - 0,00 грн. Відповідачем було здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме 18.11.2021 року в сумі 4 000,00 грн., 20.12.2021 року в сумі 3200,00 грн., 18.01.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.02.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.04.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.05.2022 року в сумі 6400,00 грн., 18.08.2022 року в сумі 500,00 грн. Всього здійснено оплати на суму 23700,00 грн.

Станом на 21.07.2025 р. заборгованість за Кредитним договором 20210046616 від 18.10.2021 р. не погашена.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно Довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з яким укладено Договір № 20210046616 від 18.10.2021 р. ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг». Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): G-1267, ідентифікатор було відправлено на номер телефону 067-5949469.

Судом не приймає доводи сторони відповідача про те, що відсутність у кредитному договорі №20210046616 одноразового паролю-ідентифікатора, не підтверджує того факту, що Відповідач погодився саме на такі умови на які посилається Позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п. 9.10 Кредитного договору № 20210046616, сторони домовились, що примірник цього Договору вважається отриманим Позичальником, якщо Кредитор його направив на електронну адресу вказану Позичальником в Особистому кабінеті/зазначену в Договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет. Отриманий Договір Позичальник може завантажити на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. У випадку відправлення Договору в Особистий кабінет, Позичальник приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його Контактною інформацією, яка була ним зазначена під час укладення Договору. В Особистому кабінеті Позичальник може переглядати Договір, завантажити на свій персональний комп`ютер, роздрукувати та інш. В цьому випадку датою відправлення Договору вважається дата, з якої Позичальнику в Особистому кабінеті стає доступним текст укладеного Договору.

З наданих матеріалів вбачається, що між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 письмовій формі, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору,

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 18.10.2021 року № 20210046616 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Із розрахунку заборгованості за договором встановлено, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості за договором від 18.10 2021 року № № 20210046616, зокрема 18.11.2021 року в сумі 4 000,00 грн., 20.12.2021 року в сумі 3200,00 грн., 18.01.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.02.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.04.2022 року в сумі 3200,00 грн., 18.05.2022 року в сумі 6400,00 грн., 18.08.2022 року в сумі 500,00 грн.

Зазначене свідчить про визнання відповідачем власних зобов`язань за кредитним договором. Дане твердження узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 вересня 2019 року по справі № 916/2403/18.

Відповідач не заперечує отримання від ТОВ «Сучасний Факторинг» грошових коштів у розмірі 20 000 грн. Проте, зобов`язання про повернення коштів виконано в повному обсязі, шляхом відправлення коштів на рахунок Позивача в сумі 23 700 грн.

Так, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 24800,00 грн., із наступними складовими: 20 000 грн. перераховано за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником Кредитору у будь-який спосіб; 3 000 грн. на свою користь в оплату зобов`язань Позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої Договором; 1 800 грн. на користь ТДВ СК "ЕКТА" за послуги страхування, згідно договору страхування № 20210046616 від 18.10.2021 року.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого Заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором № 20210046616 від 18.10.2021 р. станом на 21.07.2025 р. складає 13 113,25 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7 532,21 гривень; заборгованість за сумою комісії/відсотків - 5 581,04 грн.; заборгованість за сумою комісії за обслуговування 0,00 грн.

Відповідач не погоджується із такою сумою заборгованості, однак, контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 7 532,21 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 7 532,21 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих ТОВ «Сучасний Факторинг» відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 13 113,25 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7 532,21 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими комісіями/відсотками у розмірі 5 581,04 грн.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Представником Відповідача у заяві щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 6500,00 грн., зазначено що справи про стягнення кредитної заборгованості є типовими для представника позивача, а тому консультація та узгодження правової позиції, є формальною підставою для стягнення витрат на правничу допомогу. Щодо складання позовної заяви, то вона заповнена шляхом шаблонного зразку, змінюючи лише дані відповідача, розмір сум та дати. Тобто, позовна заява не складена індивідуально під клієнта ОСОБА_1 і це свідчить, що витрачений на її складання час, не є співмірним по витратам, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача. За таких обставин, просять враховуючи доводи викладені у клопотанні, категорію та складність справи, яка є типовою та не потребує додаткових зусиль щодо вивчення правових позицій Верховного Суду та Законодавства, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, із дотриманням принципу співмірності та розумності, стягнути витрати у розмірі 1 000 грн.

Так, судом встановлено, що ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» на підтвердження витрат, пов`язаних зі сплатою вартості правничої допомоги у розмірі 6500 гривень, надав Договір про надання правової допомоги № 20/06-СФ вiд 20.06.2025 р.; акт № 257 прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/06-СФ від 20 червня 2025 року), з якого вбачається, що було надано наступні послуги: усну консультацію стосовно складання позовної заяви ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Узгодження правової позиції: складання позовної заяви ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором/договором позики № 20210046616 від 18.10.2021; платіжну інструкцію № 731029 від 01.08.2025 року про оплату послуг згідно акту № 257, Договір № 20/06-СФ вiд 20.06.2025 - в сумі 6500 грн.

На думку суду, заявлені ТОВ «Сучасний факторинг» витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263 265,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, ЄДРПОУ 35310044) заборгованість за Кредитним договором № 20210046616 від 18.10.2021 року в розмірі 13 113,25 грн. (тринадцять тисяч сто тринадцять гривень 25 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, ЄДРПОУ 35310044) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г. М. Чирський