Постановление суда № 132938116, 26.12.2025, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1955/24

№ провадження 1-кс/738/467/2025

УХВАЛА

26 грудня 2025 року місто Мена Чернігівської області

Слідчий суддя Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2024 року за № 12024270360000264, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

учасників судового розгляду:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2025 року прокурор звернувся до слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 .. Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України від п`яти до восьми років, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України від семи до десяти років. Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не працює, розлучений, не має сталих соціальних зв`язків, не має постійного законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинення ним злочинів, які вчинив в іншій територіальній громаді, в якій не проживає, тому зможе переховуватися від суду. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_2 без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, безперешкодно, шляхом залякування, переконання може здійснювати вплив на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, особливо на свідка ОСОБА_6 , який являється його знайомим, у результаті чого останні зможуть змінити свої показання в суді під час судового засідання. Показання свідків мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв`язки із іншими особами, впливати на вказаних свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо. Крім того, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК прокурор обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_2 не працюючий, розлучений, не має сталих соціальних зв`язків, не має постійного законного джерела доходу, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, а тому може продовжувати свою злочинну діяльність і в подальшому.

Обґрунтованість підозри (обвинувачення) ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що запобіжний захід - тримання під вартою є єдиним та безальтернативним запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігатиме вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. На його думку, інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.

Виклад позиції учасників кримінального провадження.

Прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив про те, що клопотання прокурора є необґрунтованим, оскільки органом досудового розслідування неправильно кваліфіковані його дії за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України; що стосується кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, то він щиросердечно зізнався у їх вчиненні, а тому вважає, що йому не може бути призначене покарання більше п`яти років позбавлення волі; проживає з батьками, має неповнолітню доньку, з якою спілкується, сплачує аліменти, а тому має міцні соціальні зв`язки, офіційно не працевлаштований, але має доходи від підробітку, просив визначити йому заставу у мінімальному розмірі.

Захисник ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ризики вказані прокурором нічим не підтверджені.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам статті 199 КПК України, в силу ч.6 вказаної статті підлягає розгляду слідчим суддею Менського районного суду Чернігівської області.

28 вересня 2025 року ОСОБА_2 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Слідчим за погодженням із прокурором 29 вересня 2025 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

21 листопада 2025 року керівником Корюківської окружної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 29 грудня 2025 року.

24 листопада 2025 року слідчим суддею Менського районного суду Чернігівської області продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 29 грудня 2025 року.

29 листопада 2025 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених,ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.

До клопотання на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України додано:

- протокол огляду місця події від 06 червня 2025 року;

-протоколи допиту потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ;

-протокол допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 від 28 вересня 2025 року;

-протоколи слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 від 28 вересня 2025 року;

-протокол затримання ОСОБА_2 від 28 вересня 2025 року;

-протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 28 вересня 2025 року, 21 жовтня 2025 року, 29 листопада 2025 року;

-протокол обшуку від 28-29 вересня 2025 року;

-протоколи огляду речей від 02 жовтня 2025 року, 03 жовтня 2025 року, 04 жовтня 2025 року, 06 жовтня 2025 року, 10 жовтня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, 24 жовтня 2025 року, 25 жовтня 2025 року;

-повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 29 листопада 2025 року;

-протоколи проведення слідчого експерименту з підозрюваним від 05 грудня 2025 року.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Статтею 199 КПК України визначено порядок продовження строку тримання під вартою, встановлено вимоги щодо форми, змісту та строків подання клопотання про продовження строку тримання під вартою. Відповідно до частини 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

За приписами частини 5 статті 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Згідно з положеннями статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання на строк понад п`ять років.

Так, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України від п`яти до восьми років, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України від семи до десяти років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», 1994 рік).

Слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні і досліджених в судовому засіданні документах, при цьому на стадії розгляду даного клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.

За змістом положень глави 18 КПК України підставами для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час судового розгляду встановлено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор.

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного від суду, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи, а отже постійного та законного джерела доходів для існування, неодружений, проживає з батьками похилого віку, з його слів має неповнолітню доньку, яка проживає окремо та з якою він підтримує стосунки, що не може свідчити про сталі соціальні зв`язки, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, а тому, розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинені ним злочини, у разі доведення його вини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, оцінюючи ризик переховування, слідчий суддя вважає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Також існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки одним з них є його знайомий, а тому, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на них з метою зміни їх показань, тим самим перешкоджати встановленню всіх обставин по справі, перешкоджати кримінальному провадженню, а тому перебування останнього в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування.

Також наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, зможе продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а саме десять епізодів, вчинив протягом короткого проміжку часу один за одним, що свідчить про системність їх вчинення та можливість продовження ним злочинної діяльності.

Таким чином, слідчим суддею встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_2 у разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Сукупність вказаних обставин свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків та можливість застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог пункту другого частини п`ятої статті 182 КПК України, тобто у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680,00 грн, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Підстав для застосування застави у мінімальному розмірі слідчий суддя не вбачає.

Керуючись статтями 176-178, 182-184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2024 року за № 12024270360000264, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 лютого 2026 року.

Визначити 20 лютого 2026 року датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави - 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680,00 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: UA 128201720355289002000005960, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення розміру застави негайно звільнити ОСОБА_2 з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки:

1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області) без дозволу прокурора або суду;

2) прибувати на першу вимогу до прокурора та/або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;

4) утриматися від спілкування зі свідками.

Строк дії обов`язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_2 з-під варти у разі внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі невиконання обов`язків заставодавця, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді виконується негайно. Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, слідчому, прокурору.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу направити для виконання начальнику Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській областi.

Ухвала може бути оскаржена до Чернiгiвського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1