Решение № 132931701, 26.12.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1372/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сипучка-ЮГВ до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетично-дорожнє будівництво про стягнення 64675 грн 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Сипучка-ЮГВ звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Енергетично-дорожнє будівництво (далі відповідач) про стягнення, на підставі договорів про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, 10012 грн 08 коп. 3% річних, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат, що разом становить 64675 грн 68 коп, та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо проведення розрахунку за надані позивачем послуги з у сфері будівництва за договорами про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1372/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, належним чином повідомлений щодо провадження у справі, відповідно до даних довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою сулу від 07.11.2025 року до його електронного кабінету (а.с. 47).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі № 925/1372/25 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.06.2021 року між позивачем - ТОВ «Сипучка-ЮГВ», як виконавцем, і відповідачем - ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», як замовником, укладено Договір про надання послуг №01-06/21-ОД-1 (а.с.14-16), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати послуги з влаштування укріплення укосів земляного полотна збірними бетонними плитами товщ. до 16 см, площею до 1 кв. м., на об`єкті Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення М-19 Доманове-(на м. Брест)-Ковель-Чернівці- Теребляче (на м. Бухарест) на ділянці км 189+000-км 194+000 (далі - послуги), а замовник зобов`язався прийняти і оплатити їх вартість, згідно Акту надання - отримання послуг.

Сторонами узгоджені умови договору, зокрема:

п.1.2 послуги вважаються наданими з моменту узгодження та підписання сторонами Акту надання-отримання послуг;

п.1.3 вид послуг та вартість зазначаються в Специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною та остаточно узгоджуються сторонами в Акті;

п.2.1 загальна ціна даного договору зазначатиметься в Акті на підставі вартості послуг, встановленої у Специфікації до цього договору;

п.4.1 остаточна вартість послуг за даним договором зазначається в Акті;

п.4.2 замовник оплачує повну вартість послуг у безготівковому порядку протягом 5 (п`яти) календарних днів на поточний рахунок виконавця після узгодження Акту.

11.10.2021 року між позивачем - ТОВ «Сипучка-ЮГВ», як виконавцем, та відповідачем - ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», як замовником, укладено Договір про надання послуг №11-10/21-ОД-2 (а.с.18-20), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати послуги з влаштування бордюрів на об`єкті Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці на ділянці км 301+300-км 302+964 Хмельницька область (далі - послуги), а замовник зобов`язався прийняти і оплатити їх вартість, згідно Акту надання - отримання послуг.

Сторони узгодили умови цього договору, зокрема:

п.1.2 послуги вважаються наданими з моменту узгодження та підписання сторонами Акту надання-отримання послуг;

п.1.3 вид послуг та вартість зазначаються в Специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною та остаточно узгоджуються сторонами в Акті;

п.2.1 загальна ціна даного договору зазначатиметься в Акті на підставі вартості послуг, встановленої у Специфікації до цього договору;

п.4.1 остаточна вартість послуг за даним договором зазначається в Акті;

п.4.2 замовник оплачує повну вартість послуг у безготівковому порядку протягом 5 (п`яти) календарних днів на поточний рахунок виконавця після узгодження Акту.

Вищевказані договори підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.

На виконання договорів про надання послуг №01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та №11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року позивачем надано обумовлені сторонами послуги, прийняті відповідачем, проте станом на 08.11.2024 року останнім не оплачені на суму 782686 грн 70 коп.

У зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманих послуг згідно договорів про надання послуг №01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та №11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, позивач 08.11.2024 року звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 782 686 грн 70 коп., а також 63 246 грн 11 коп. 3% річних, 294 390 грн 29 коп. інфляційних втрат і 116 775 грн 17 коп. пені за період із 01.03.2022 по 08.11.2024 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року, яке набрало законної сили 18.02.2025 року, у справі №918/1072/24 позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" - 782 686 грн 70 коп. заборгованості, 294 390 грн 29 коп. інфляційних втрат, 63 246 грн 11 коп. 3% річних, 99 606 грн 29 коп пені, 14 879 грн 15 коп судового збору, у задоволенні позову в частині стягнення 17 168 грн 88 коп. пені відмовлено.

14.04.2025 року з відповідача, в межах виконавчого провадження №77452141 відкритого Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. з виконання наказу від 03.03.2025 року у справі №918/1072/24, сплачено на користь позивача 1254808 грн. 54 коп. заборгованості (а.с. 23).

За період прострочення сплати заборгованості у розмірі 782686 грн 70 коп позивач нарахував відповідачу до сплати, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 10012 грн 08 коп. 3% річних за період 09.11.2024 -13.04.2025 року, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат за період листопада 2024-березня 2025 року.

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних заявлених у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24, яке набрало законної сили.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договорами про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24 про стягнення заборгованості у розмірі 782686 грн 70 коп, яка сплачена відповідачем лише 14.04.2025 року в межах виконавчого провадження № 77452141 відкритого 10.03.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. з виконання наказу від 03.03.2025 року у справі №918/1072/24.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов`язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з`явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи не подав.

Відтак позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 10012 грн 08 коп. 3% річних та 54663 грн 60 коп інфляційних втрат за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, що становить 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво», ідентифікаційний код юридичної особи: 33757711, місцезнаходження: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, буд.65 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сипучка-ЮГВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 41323826, місцезнаходження: 35650, Рівненська область, м.Дубно, вул. Грушевського,буд.117 - 10012 грн 08 коп. 3% річних, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 26.12.2025 року.

Суддя В.М. Грачов