Постановление суда № 132899721, 25.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7937/22

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Петрової Л.М. у справі № 440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 09.01.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки ТОВ "ВАДО" №35 від 09.07.2012 про заробітну плату та довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.09.2020 №02-04/2/1782-С від 22.09.2020 про заробітну плату за період з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки №35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.11.2021; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з дати припинення - 23.11.2021; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

22 грудня 2025 року від позивача надійшли наступні заяви:

1) заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку статті 382 КАС Україні.

2) заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку статті 383 КАС Україні.

3) заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку статті 383 КАС Україні.

4) заява про встановлення та зміну способу і порядку виконання судового рішення у порядку статті 378 КАС України.

22 грудня 2025 року від позивача надійшла заява про відвід судді, в якій заявник просить відвести суддю Петрову Л.М. від розгляду адміністративної справи №440/7937/22, в обгрунтування зазначає, що суддя неодноразово розглядала заяви, подані в межах судового контролю та постановляла процесуальні рішення, якими багаторазово відмовляла в судовому контролі, що спричинило тривале невиконання рішення суду.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду Петрової Л.М. від 24 грудня 2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Петрової Л.М. передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 головуючим суддею з розгляду заяви Сімонян Анаіт Володяєвни про відвід судді Петрової Л.М у справі №440/7937/22 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Бойка С.С.

Відповідно до частин 8, 11, 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Суд, оцінюючи доводи позивача, викладені у заяві про відвід судді виходить з такого.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

За приписами частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Згідно частини 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка передбачає недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналізуючи зазначені положення, суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява №33949/02, п. 49; Fey v. Austria, заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п.п. 42-43; Pullar v. United Kingdom, заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

З метою підтвердження наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відводу судді Петрової Л.М. заявник посилається на наявність, на її переконання, сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді, які, як це вбачається зі змісту заяви про відвід, фактично пов`язані з процесуальними рішеннями судді під час вчинення ним процесуальних дій.

Водночас, суд звертає увагу, що частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, доводи стосовно незгоди з процесуальним рішенням суддів та наведеним у ньому мотивуванням й висновками самі собою не можуть бути самостійною підставою для відводу суддів, якщо вони не пов`язані з існуванням об`єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ`єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.

Такий підхід до визначення категорії «упередженості» Верховний Суд продемонстрував в ухвалі від 18 листопада 2022 року у справі № 0440/6728/18. На тому, що аргументи стосовно незгоди з судовим рішенням не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів, наголошено й в ухвалах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 6 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а та від 11 липня 2023 року у справі № 200/5179/22.

Варто наголосити й на тому, що Європейський суд з прав людини, аналізуючи об`єктивний критерій безсторонності судді, у пункті 43 рішення у справі Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland; заява №33958/96) та згодом з посиланням на цю справу у пункті 50 рішення від 09.11.2006 у справі Білуха проти України (заява №33949/02) відзначав, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Доводи, наведені позивачем у заяві про відвід стосовно незгоди з процесуальними рішеннями судді Петрової Л.М., самі собою не є самостійною підставою для відводу судді, якщо такі факти не пов`язані з існуванням об`єктивних обставин, що можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ`єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.

Зміст наведених позивачем мотивів, покладених у основу його вимог про відвід судді Петрової Л.М. беззаперечно не вказує на наявність обставин, які б у ракурсі визначених принципів безсторонності судді могли б свідчити про те, що критерій об`єктивності судді у справі № 440/7937/22 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, не був дотриманий.

Оцінка доводів заяви про відвід судді Петрової Л.М. з огляду на обставини справи, надає суду підстави для висновку, що вони не свідчать про необ`єктивність та упередженість судді Петрової Л.М. під час розгляду заяв Сімонян А.В. щодо встановлення судового контролю, а є, фактично, припущенням заявника.

Суд досліджуючи також заяву Сімонян А.В. від 24.12.2025 (вх №94951/25 від 25.12.2025), констатує, що в ній також відсутні об`єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, а обставини, які вказує позивач в обґрунтування поданої заяви про відвід, є лише припущеннями, і також свідчать про фактичну незгоду особи, яка її подала, з рішеннями судді. Наведені доводи не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції.

Інших підстав, що можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність судді Петрової Л.М. під час розгляду заяв Сімонян А.В., крім тих, що пов`язанні з незгодою з прийнятими рішеннями судді, подана заява не містить.

Ураховуючи викладене, розглянувши подану позивачем заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки наведені заявником мотиви та подані ним документи не свідчать про наявність жодної з передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді Петрової Л.М..

Підсумовуючи викладене вище, суд констатує, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Петрової Л.М. у справі № 440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Петрової Л.М. у справі №440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Бойко