Решение № 132888751, 19.12.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12451/25

провадження № 2/753/8919/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»звернулось до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.03.2024року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»та АТ«ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА» укладено договір добровільного страхування на транспорті № 087005/4100/0001434, відповідно до умов якого у позивача застраховано автомобіль «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 . 13.11.2024 року у м. Києві по вул. Казимира Малевича, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вина водія, ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2025 р. Відповідно до Звіту № 43802, складеного 05.12.2024 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 326 317,28 грн. Згідно з актом виконаних робіт №99035, складеного 10.01.2025 ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 273 664,38 грн. Позивач вжив всіх заходів для виплати власнику пошкодженого автомобіля відшкодування в розмірі 273 664,38 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 , є користувачем пільг для учасників бойових дій, він звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, проводить МТСБУ.

МТСБУ, після звернення ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із відповідною заявою, сплатило на користь позивача відшкодування в розмірі 160 000 грн.

Оскільки розмір заподіяних збитків перевищує сплачену МТСБУ суму відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позов в якому просив стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 113 664 грн. 39 коп. та судовий збір.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2024року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»та АТ«ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА» укладено договір добровільного страхування на транспорті № 087005/4100/0001434, відповідно до умов якого у позивача застраховано автомобіль «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить АТ«ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА». (а.с.10-19).

13.11.2024 року у м. Києві по вул. Казимира Малевича, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.30).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

Відповідно до Звіту № 43802, складеного 05.12.2024 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 326 317,28 грн. (а.с.42-44).

Разом з тим, згідно з актом виконаних робіт №99035, складеним 10.01.2025 ТОВ «Саміт моторз Україна» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 273 664,38 грн. (а.с.33).

На підставі страхового акту № 24094457602 від 11.12.2024 (а.с.37), ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»сплатило на рахунок ТОВ «Саміт моторз Україна», за ремонт автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , в якості страхового відшкодування на користь АТ«ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА» грошові кошти в розмірі 188 828,43 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 003024 від 13.12.2024 р. (а.с.38).

Також, на підставі страхового акту № 24094457602 «Доплата» від 09.01.2025 (а.с.39), ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»сплатило на рахунок ТОВ «Саміт моторз Україна», за ремонт автомобіля «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , в якості страхового відшкодування на користь АТ«ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА» грошові кошти в розмірі 84 835,96 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 008837 від 10.01.2025 р. (а.с.40).

Таким чином позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 273 664,38 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована не була.

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , є користувачем пільг для учасників бойових дій та звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.41).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 24.03.2025 року МТСБУ сплатило на користь позивача відшкодування в розмірі 160 000 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що фактичний розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 273 664,38 грн., а МТСБУ сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн., то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 113 664,38 грн. (273 664,38 грн. - 160 000 грн. = 113 664,38 грн.).

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, укладеного між АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»,копії додатку №1 та додаткової угоди №4 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію розрахунку витрат на правову допомогу від 11.03.2025на суму 7 000 грн., копію платіжної інструкції на суму 7 000 грн., про сплату за Договором про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в розрахунку витрат на правову допомогу від 11.03.2025вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 7 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Розрахунку послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись 993, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89,141, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою - задовольнити.

Стягнути із до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. Теліги Олени, 6 літ.В) суму матеріальної шкоди у розмірі 113 664,38 грн., судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА