Приговор № 132879834, 24.12.2025, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/11192/25

Провадження № 1-кп/591/740/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року м. Суми

Зарічний районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Суми кримінальне провадження №12025205520000677, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лавіркове, Талалаївського р-ну., Чернігівської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, працездатного, який не працює і не навчається, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Зарічного районного суду м. Суми від 09.11.2023 за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 361, ч.1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 08.05.2025 близько 09 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи належний ОСОБА_5 мобільний телефон «Redmi Note 8 Pro», із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 , який не мав паролю захисту, знаючи пароль до додатку «А-банк» АТ «Акцент-Банк», з прив`язкою до банківської картки № НОМЕР_2 на ім?я останньої, ввів його в мобільному додатку та, видавши себе за законного володільця персональної інформації - клієнта банку АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_5 , без її згоди та відому, діючи умисно, з використанням мережі «Інтернет», авторизувався у вказаному додатку від імені потерпілої, та отримав до нього доступ.

Крім цього, використовуючи вказаний мобільний телефон, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, через мережу Інтернет, з використанням інформаційно комунікаційних систем товариств, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, з метою подальшого отримання кредитів, подав від імені ОСОБА_5 онлайн заявки про отримання кредитів, зазначивши персональні дані ОСОБА_5 , а саме, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, які отримав із застосунку «Дія», вхід у який здійснив за допомогою BankID НБУ, її номер мобільного телефону та номер банківської картки АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_2 , дані про які отримав з мобільного додатку «А-банк», та надав згоду від імені потерпілої, без її відома та добровільної згоди, на укладення кредитних договорів, таким чином видавши себе за ОСОБА_5 , зокрема:

- о 09 год. 35 хв. 08.05.2025 подав онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 2463,24 грн. у АТ «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклав електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_5 ;

- о 10 год. 07 хв. 08.05.2025 подав онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 5163,24 грн. у АТ «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклав електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_5 ;

- о 10 год. 38 хв. 08.05.2025 подав онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 10063,24 грн. у АТ «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклав електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_5

- о 10 год. 56 хв. 08.05.2025 подав онлайн заявку для отримання грошового кредиту в сумі 17700 грн. у АТ «Акцент-Банк» та у подальшому, пройшовши верифікацію через систему BankID НБУ, уклав електронний кредитний договір для надходження вказаних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 потерпілої ОСОБА_5 .

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, яка може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов.

Згідно зі ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачен их ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 361 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету його вчинення. Зокрема він пояснив, що дійсно 08.05.2025 використовуючи мобільний телефон своєї бабусі ОСОБА_5 , знаючи паролі, авторизувався через мережу інтернет та, використовуючи персональні дані останньої, отримав кредити в АТ «Акцент-Банк». Отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро розкаюється, повністю відшкодував матеріальну шкоду.

Оскільки пояснення обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, то суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, є добровільними у таких своїх позиціях, а також - роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 182 КК України, оскільки він незаконно використав конфіденційну інформацію про ОСОБА_5 , за ч. 1 ст. 361 КК України, так, як він здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), інформаційно комунікаційних систем та за ч. 1 ст. 190 КК України оскільки він шляхом обману заволодів грошовими коштами належними АТ «Акцент-Банк» на суму 35389,72 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення відносяться до категорії проступків.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який є не одруженим, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити за ч.1 ст. 182 КК України в межах санкції статті у вигляді обмеження волі, за ч.1 ст.190 КК України в межах санкції статті у вигляді обмеження волі та за ч.1 ст. 361 КК України в межах санкції статті у вигляді обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді обмеження волі.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 09.11.2023 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки. Тобто ОСОБА_4 вчинив нові кримінальні правопорушення протягом іспитового строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

За змістом ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Положення вказаної норми є імперативними приписами, обов`язковими для застосування.

Як неодноразово вказував Верховний Суд, у випадку вчинення злочину протягом іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Згідно з положеннями підпункту б) п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, зокрема одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Отже, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому за власною ініціативою , суд не вбачає.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.182, ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.182 КК України у виді 1 року обмеження волі;

-за ч.1 ст.190 КК України у виді й1 року 1 місяця обмеження волі;

-за ч.1 ст. 361 КК України у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

На підставі ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зарічного районного суду м.Суми від 09.11.2023 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня його затримання для виконання даного вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1