Решение № 132878554, 23.12.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/19853/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії, -

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 додаткової вислуги років служби за час мобілізації у Збройних силах України з 26 листопада 2020 року по 16 вересня 2022 року та з 05 листопада 2022 року по 18 березня 2024 року (на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці, а період з 05.06.2021 року по 06.12.2021 року, з 11.05.2022 року по 16.07.2022 року, з 10.08.2022 року по 23.08.2022 року, з 25.08.2022 року по 16.09.2022 року - на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці) та перерахунку з 19.03.2024 року у зв`язку з цим відсоткового розміру призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 додаткову вислугу років служби за час мобілізації у Збройних силах України з 26 листопада 2020 року по 16 вересня 2022 року та з 05 листопада 2022 року по 18 березня 2024 року (на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці, а період з 05.06.2021 року по 06.12.2021 року, з 11.05.2022 року по 16.07.2022 року, з 10.08.2022 року по 23.08.2022 року, з 25.08.2022 року по 16.09.2022 року - на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці) та провести перерахунок з 19.03.2024 року відсоткового розміру призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що у період з 26.11.2020 по 16.09.2022 та з 05.11.2022 по 18.03.2024 проходив військову службу у Збройних Силах України. У вказані періоди позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою про участь особи у здійсненні таких заходів, військовим квитком та посвідченням учасника бойових дій. Позивач звернувся до відповідача із заявами про зарахування додаткової вислуги років (у тому числі на пільгових умовах) та перерахунок пенсії. Однак, листами від 02.06.2025, 25.07.2025 та 22.09.2025 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що документи для перерахунку пенсії повинні подаватися уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств, а не особисто пенсіонером, та рекомендував звернутися до органу за останнім місцем служби для оформлення необхідних документів. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки положення статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» гарантують перерахунок пенсії після звільнення з військової служби з урахуванням додаткової вислуги років, а відмова пенсійного органу з формальних підстав порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 04.10.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (повідомленням про вручення). У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 29.06.2022.

Згідно з записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 114 від 22.05.2025, позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у періоди:

· з 26 листопада 2020 року по 16 вересня 2022 року;

· з 05 листопада 2022 року по 18 березня 2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.03.2024 № 79 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18 березня 2024 року.

У наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України на день виключення складає: календарна 23 роки 02 місяці 07 днів, пільгова 01 рік 00 місяців 02 дні.

Також зазначено про необхідність провести перерахунок вислуги років за період з 14 квітня 2023 року по 18 березня 2024 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 № 917 від 09.02.2023 про участь особи у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший солдат ОСОБА_1 брав участь у зазначених заходах, перебуваючи безпосередньо в районах Донецької, Луганської, Херсонської областей у періоди:

· з 05.06.2021 по 06.12.2021;

· з 11.05.2022 по 16.07.2022;

· з 10.08.2022 по 23.08.2022;

· з 25.08.2022 по 16.09.2022.

Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами від 15.05.2025, 16.07.2025 та 05.09.2025, в яких просив зарахувати до стажу служби додаткову вислугу років за час проходження служби та участі у бойових діях (на пільгових умовах) та здійснити перерахунок пенсії. До заяв додавалися копії військового квитка, довідки про участь у бойових діях, витяги з наказів.

Листами від 02.06.2025 № 11364-11588/К-52/8-1300/25, від 25.07.2025 № 14843-15939/К-52/8-1300/25 та від 22.09.2025 № 20141-21272/К-52/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у проведенні перерахунку. Відмова мотивована тим, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (постанова правління ПФУ № 3-1), документи для перерахунку пенсії подаються уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств.

Відповідач рекомендував позивачу звернутися до уповноваженого структурного підрозділу за останнім місцем служби для підготовки та подання необхідних документів.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Приписами статті 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, який регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до дня фактичного звільнення.

Отже, законодавець гарантує військовим пенсіонерам, які були повторно призвані на службу або прийняті на службу за контрактом під час дії особливого періоду, право на перерахунок пенсії після звільнення з цієї служби з урахуванням набутої додаткової вислуги років.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей (далі Порядок № 393).

Згідно з підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час перебування під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та вислання військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і згодом реабілітованих; час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року.

Також відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до вислуги років зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Матеріалами справи (довідкою № 917 від 09.02.2023) підтверджується, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у періоди:

· з 05.06.2021 по 06.12.2021;

· з 11.05.2022 по 16.07.2022;

· з 10.08.2022 по 23.08.2022;

· з 25.08.2022 по 16.09.2022. Таким чином, у ці періоди вислуга років позивача підлягає зарахуванню на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Стосовно зарахування іншого періоду служби на пільгових умовах (один місяць за два місяці) за період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до змін, внесених до Постанови КМУ № 393, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зараховується до вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Щодо решти періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану (коли особа не брала безпосередньої участі у бойових діях, але проходила службу), то згідно з усталеною судовою практикою та приписами спеціального законодавства, такі періоди підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, якщо інше прямо не передбачено чинним на той момент законодавством для конкретних умов служби.

Проте, позивач у позовній заяві просить зарахувати періоди служби (окрім тих, що зараховуються як 1 за 3) на пільгових умовах "один місяць служби за два місяці". Суд звертає увагу, що вказана пільга застосовується в окремих випадках (наприклад, служба у певних закладах охорони здоров`я, протилепрозних закладах тощо, або згідно з окремими нормами для мобілізованих у певні періоди). Разом з тим, суд враховує, що основним питанням у цьому спорі є сама відмова пенсійного органу у зарахуванні додаткової вислуги років через процедурні моменти.

Суд встановив, що позивач після звільнення (18.03.2024) набув право на перерахунок пенсії з урахуванням вислуги років, набутої під час повторного проходження служби.

Відповідач відмовив позивачу, посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1), згідно з яким заяви про перерахунок пенсії подаються через уповноважені органи силових структур. Суд вважає таку відмову протиправною з огляду на наступне.

По-перше, стаття 2 Закону № 2262-ХІІ є нормою прямої дії і має вищу юридичну силу, ніж положення підзаконних нормативно-правових актів, зокрема й Порядку № 3-1. Зазначена стаття Закону прямо гарантує право військовослужбовців на перерахунок пенсії після звільнення зі служби з урахуванням набутої додаткової вислуги років. Реалізація цього права, гарантованого Законом, не може бути поставлена в залежність від дій або бездіяльності третіх осіб, зокрема уповноважених органів силових структур, чи від наявності чи відсутності певних процедурних моментів у підзаконних актах. Якщо закон встановлює право, то держава зобов`язана забезпечити механізм його реалізації, а відсутність чи недосконалість такого механізму не може бути підставою для позбавлення особи її конституційних та законних прав.

По-друге, правова позиція Верховного Суду, викладена у численних постановах (зокрема, від 30.01.2020 у справі № 280/1255/19, від 23.12.2021 у справі № 480/4636/19), зводиться до того, що органи Пенсійного фонду України, як суб`єкти владних повноважень, не мають права відмовляти у реалізації прав громадян на соціальний захист з суто формальних підстав.

Принцип належного урядування вимагає, щоб у разі, коли особа надала всі наявні у неї документи, які підтверджують її право на отримання соціальних виплат чи перерахунок пенсії, орган влади сприяв особі в реалізації цього права, а не створював штучні перешкоди.

По-третє, суд звертає увагу, що позивач долучив до своїх заяв документи, які беззаперечно підтверджують факт проходження служби, періоди служби та безпосередню участь у бойових діях. Зокрема, були надані копії військового квитка з відповідними відмітками, наказ командира військової частини про виключення зі списків особового складу, а також довідка про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. Ці документи є первинними, офіційними та достатніми для того, щоб пенсійний орган міг достовірно встановити факт наявності у позивача додаткової вислуги років та підстави для її пільгового обчислення.

По-четверте, якщо у відповідача виникли сумніви щодо наданих документів або він потребував додаткової інформації у визначеній формі (наприклад, грошовий атестат чи уточнений розрахунок вислуги років), він, як суб`єкт владних повноважень, наділений правом та обов`язком самостійно звернутися із запитом до відповідного військового комісаріату (ТЦК та СП) або військової частини для отримання необхідних документів в порядку міжвідомчої взаємодії. Перекладання цього тягаря виключно на пенсіонера, який вже виконав свій обов`язок щодо повідомлення про зміну обставин, що впливають на пенсійне забезпечення, є невиправданим та таким, що суперечить принципам соціальної, правової держави.

По-п`яте, відмова відповідача вчинити дії щодо перерахунку пенсії з єдиним посиланням на необхідність подання документів виключно через уповноважений орган є проявом надмірного формалізму. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду та реалізацію інших прав, гарантованих Конвенцією (рішення у справі "Зубац проти Хорватії"). У даному випадку формальна вимога щодо суб`єкта подання документів фактично блокує реалізацію сутнісного права позивача на належне пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, чим порушив законні права та інтереси позивача.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав суду відзиву та не довів правомірності своєї відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими. Бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування додаткової вислуги років та непроведення перерахунку пенсії є протиправною.

Для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати додаткову вислугу років (з урахуванням пільгового обчислення за підтверджені періоди участі у бойових діях 1 місяць за 3 місяці) та провести перерахунок пенсії з моменту виникнення права на такий перерахунок, тобто з наступного дня після виключення зі списків особового складу частини з 19.03.2024.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.

Оскільки позивач не поніс витрат на сплату судового збору, підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 додаткової вислуги років служби за час мобілізації у Збройних Силах України з 26 листопада 2020 року по 16 вересня 2022 року та з 05 листопада 2022 року по 18 березня 2024 року, в тому числі на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці за періоди безпосередньої участі у бойових діях з 05.06.2021 року по 06.12.2021 року, з 11.05.2022 року по 16.07.2022 року, з 10.08.2022 року по 23.08.2022 року, з 25.08.2022 року по 16.09.2022 року, та непроведення у зв`язку з цим перерахунку відсоткового розміру призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову вислугу років служби за час мобілізації у Збройних Силах України з 26 листопада 2020 року по 16 вересня 2022 року та з 05 листопада 2022 року по 18 березня 2024 року, з урахуванням пільгового обчислення вислуги років: один місяць служби за три місяці за періоди з 05.06.2021 року по 06.12.2021 року, з 11.05.2022 року по 16.07.2022 року, з 10.08.2022 року по 23.08.2022 року, з 25.08.2022 року по 16.09.2022 року, та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19 березня 2024 року з урахуванням збільшеної вислуги років та відповідного відсоткового розміру грошового забезпечення, та здійснити виплату різниці між нарахованою та виплаченою пенсією.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23.12.2025.

Суддя Коморний О.І.