Решение № 132861329, 15.12.2025, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1796/25

Номер провадження 2/184/1229/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2025 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаша В.І., за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В., розглянувши в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за кредитним договором»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача по справі про стягнення заборгованості по кредитному договору № 7375923238 від 06.09.2022 р.,

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне:

06.09.2022 р. між ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» як кредитодавцем та первісним кредитором, та відповідачем по справі як позичальником, був укладений в електронний спосіб кредитний договір № 7375923238 на підставі якого ОСОБА_1 отримав від позикодавця безготівковий кредит у розмірі 37 454 (Тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 97 коп., шляхом перерахування кредитних коштів на його банківський рахунок. ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» є фінансовою установою яка зареєстрована та здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством. Договір між позичальником та позикодавцем був підписаний в електронному виді шляхом реєстрації позичальника в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті позикодавця. Договір був пдписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора. Підписанням даного кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з паспортом кредиту, та «Умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» (публічна частина) в редакції від 22.02.2022 р., які розміщені на сайті кредитодавця та з якими позичальник ознайомився до укладення кредитного договору, та до яких приєднався підписавши кредитний договір. Що позичальник ОСОБА_1 , своєю заявою, доручив кредитодавцю перерахувати кредитні кошти по кредитному договору № 7375923238 від 06.09.2022 р., у сумі 35 910 грн., на рахунок НОМЕР_1 у АТ "ТАСКОМБАНК" для погашення заборгованості по кредитному договору № 2315856372 від 28.01.2022 р. Що кредит позичальнику надавався строком на 48 місяців. Граничний термін повернення кредиту - 04 вересня 2026. Що позичальник, ще під час укладання кредитного договору, був повідомлений «Повідомленням про відступлення права вимоги» про те, що право вимоги за кредитним договором № 7375923238 від 06.09.2022 будуть відступлені набувачу АТ «ТАСКОМБАНК», на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року. Внаслідок відступлення набувач буде єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором (у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором). Про факт відступлення прав вимоги на користь набувача позичальник буде повідомлений додатково, шляхом направлення СМС-повідомлення на його номер мобільного телефону, який був вказаний в анкеті позичальника при оформленні кредитного договору. Що боржник та відповідач по праві ОСОБА_1 кредит згідно графіка платежів не сплачував. В зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість, а у позивача виникло право вимоги з нього дострокового повернення суми позики та сплати процентів.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 борг у сумі 65 738 (Шістдесят п`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн.15 коп. який складається: заборговність по тілу кредиту (в т.ч. просрочена) - 37 454 (Тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 97 коп. Заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) 5 848,28 грн. Заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 22 434,90. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, у сумі вартості судового збору 2 422,40 грн. Та інші судові витрати понесені позивачем при наданні йому правової допомоги при розгляді даної справи, розмір яких, позивачем, буде наданий суду додатково.

У прохальній частині позову, представник позивача попросив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, та за його відсутності. Проти винесення заочного рішення по справі - не заперечував.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 25 серпня 2025 року, позовну заяву позивача було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним ухвали, на подачу відзиву на позов.

18.10.2025 р., від представника відповідача, через підсистему «Електронний суд», до суду було подано клопотання про продовження терміну на подання відзиву на позов. А 31.10.2025 р., був поданий відзив на позовну заяву позивача. У своєму відзиві, сторона відповідача вказала на те, що вона вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та не доведеними. Що позивач, вимагаючи від відповідача по справі повернення кредитного боргу, спочатку, повинен довести факт надання кредиту відповідачу. Це його процесуальний обов`язок. Сторона віповідача у відзиві просила суд звернути увагу на те, що позивач додав до позову копію кредитного договору на який посилається як на один із основних доказів надання кредиту, в той час, коли сам по собі кредитний договір, без документального підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, не являється доказом надання кредитних коштів відповідачу по справі. Договір, це лише документ про наміри, який за своїм призначенням являється тільки юридичною підставою для перерахування кредитних коштів. А сам факт надання кредиту підтверджується не кредитним договором, а банківськими та первинними фінансовими бухгалтерськими документами: завіреною банком платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів. Меморіальним ордером який відображає проведення фінансової операції по перерахуванню кредитних коштів. Складеною у відповідності з законодавством та належно завіреною банківською випискою про рух коштів по рахунку позичальника. Бо, договір може бути підписаним, а дії передбачені даним договором, по різним причинам можуть бути не здійснені. А позивач, не надав ніякого підтвердження перерахування коштів кредитором ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» на рахунок відповідача по справі. В матеріалах справи, первинні фінансові бухгалтерські документи, які б підтвердили таке перерахування відсутні. Позивачем додана роздруківка виписки по рахунку відповідача без будь якого підпису та без належного її завірення, що являється порушенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка фіксує здійснення певних господарських та фінансових операцій, та не відповідає вимогам «Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р. А також позбавляє дану роздруківку статусу належного фінансового документу, та статусу доказу по справі.

Також, сторона відповідача зазначила про те, що розмір боргу заявлений в позовній заяві, повинен підтверджуватись належно оформленим, з урахуванням усіх вимог чинного законодавства, розрахунком, складеним уповноваженою особою на роботу з первинними фінансовими документами, повноваження якої повинно бути підтверджене посадовою інструкцією та наказом керівника підприємства на право даної особи складати та підписувати первинні фінансові документи. А сам розрахунок повинен бути підписаним і відповідальною особою яка склала даний розрахунок з зазначенням посади та її персональних даних, і керівником підприємства яке видало даний розрахунок. А позивач, такого документу суду не надав. Він додав до позову роздруківку розрахунку складеного в таблиці Exсel, без будь якого підпису, та без належного завірення даного документу. Що являється порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та позбавляє дану роздруківку як статусу належного документу, так і статусу доказу по справі.

Також, сторона відповідача у відзиві заявила про те, що доданий позивачем до позову паспорт кредиту не являється доказом його надання.

Що позивач, як фактор та правонаступник боргу по договору факторингу, не має права на витребування боргу з відповідача по справі, по причині того, що відповідач, не повідомлявся належним чином про заміну кредитора по кредитному договору.

Представник позивача та відповідач по справі в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності та без присутності відповідача. Розгляд справи попросив провести на підставі наданих суду документальних доказів та письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом при досліджені обставин справи було з`ясовано наступне:

06.09.2022 р. між ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» як кредитодавцем, та ОСОБА_1 як позичальником, був укладений в електронний спосіб кредитний договір № 7375923238, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_1 безготівковий кредит у сумі 37 705 (Тридцять сім тисяч сімсот п`ять) грн. 50 коп. строком на сорок вісім місяців з процентною ставкою визначеною договором, а позичальник зобов`язується отримати кредит та повернути його у термін та у сумі визначеними умовами договору. Договір було укладено у відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний позичальником електронним ідентифікатором.

Судом було з`ясовано, що згідно п. 1.4. кредитного договору, позичальник, своєю заявою, доручає кредитодавцю, за рахунок коштів по кредитному договору № 7375923238 від 06.09.2022 р., погасити заборгованість по кредитному договору № 2315856372 від 28.01.2022 р., у сумі 35 910 грн., шляхом перерахування кредитодавцем, коштів, на рахунок ОСОБА_1 у АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 .

Але в матеріалах справи, заява ОСОБА_1 про яку йдеться мова в п. 1.4 кредитного договору № 7375923238 від 06.09.2022 р., якою він доручає кредитодавцю погасити за рахунок отриманого кредиту по договору № 7375923238 від 06.09.2022 р., заборгованість по кредиту по договору № 2315856372 від 28.01.2022 р, - в матеріалах справи відсутня. Як відсутній кредитний договір № 2315856372 від 28.01.2022 р., по якому повинно було бути проведене погашення кредиту за рахунок коштів по кредитному договору № 7375923238 від 06.09.2022 р. Також, в матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи, які б підтвердили таке перерахування.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Згідно правового висновку Верховного Суду України викладеного у Постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19). Та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19). В яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Київський апеляційний суд, своєю постановою від 19 червня 2024 р., по справі № 757/25558/23, провадження № 22-ц/824/8037/2024, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи своє рішення тим, що незважаючи на те, що з позичальником та відповідачем по справі, був укладений кредитний договір, матеріалами справи, сам факт його виконання не доведено. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Така сама позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду, від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, в якій апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, через те, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи, як докази перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми), дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно п. 52 Постанови НБУ № 75, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними. І не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Також, позивачем, як доказ надання кредиту відповідачу, був доданий паспорт кредиту.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України, по справі № 393/126/20 від 23.05.2022 р., знайшла підстави для відступу від висновків Верховного Суду викладених у постановах: у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20, у справі № 313/346/20 провадження № 61-14573св20, від 18 листопада 2020 року, та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 провадження № 61-17707св19 про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. У підставах палати Касаційного цивільного суду зазначалось про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів так і договорів багатосторонніх правочинів. Домовленість сторін, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту є інформаційним документом, який надається споживачеві до укладення договору. Його основна мета забезпечити споживача повною та прозорою інформацією про умови кредитування (повна вартість кредиту, процентна ставка, комісії, графік платежів тощо) для прийняття обізнаного рішення. Паспорт споживчого кредиту не є самостійним кредитним договором, і що найважливіше, не фіксує факт здійснення господарської операції з передачі грошових коштів. Він лише відображає умови, на яких може бути наданий кредит, а не факт його надання. Підпис на ньому підтверджує ознайомлення з умовами отримання кредиту, а не його реальне отримання. Паспорт споживчого кредиту є лише підтвердженням виконання переддоговірного обов`язку кредитодавець.

Судом з`ясовано, що позивачем, в якості підтвердження розміру боргу, до позову, були додані розрахунок боргу, та виписка з рахунку відповідача.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій.

Згідно позиції Верховного Суду, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, по справі № 554/4300/16-ц, первинні документи, можуть бути належними доказами підтвердження боргу тільки за умови, якщо вони будуть оформлені у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Та у відповідності з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р.

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції, та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа, дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно п. 52 Постанови НБУ № 75, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними. І не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Згідно Постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2020 р., по справі № 760/32527/18, провадження № 22-ц/824/789/2020, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах аналітичного обліку. Без яких, виписка по рахунку не являється первинним документом.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ст. 2 Закону, дія даного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Згідно ст. 6 Закону, його вимоги є обов`язковими для всіх підприємств усіх організаційно-правових форм. Згідно п.2 ст. 9 Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа, дату складання, зміст та обсяг операції, посаду і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р., зі змінами № 467 від 28.12.2022 р., підписувати первинний документ має право тільки особа, уповноважена здійснювати дану операцію (п. 2.5 Положення № 88). Згідно п. 2.12. Положення № 88, керівник підприємства затверджує перелік відповідальних осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій. Такі повноваження закріплюються наказом на право підпису первинних документів по підприємству.

Позивач надав інформацію щодо розміру боргу, яка без підтвердження первинними фінансовими бухгалтерськими документами, не може бути належним доказом розміру заборгованості в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України. Не підтвердивши інформацію про розмір боргу первинними фінансовими бухгалтерськими документами, позивач не виконав вимог ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як не виконав вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно позиції викладеній у Постанові Київського апеляційного суду від 19.06.2024 р., по справі № 757/25558/23 провадження № 22-ц/824/8037/2024, розрахунок заборгованості, сформований позивачем в односторонньому порядку, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки дані викладені в такому розрахунку, повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони сторони позивача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем додана роздруківка виписки по рахунку відповідача без будь якого підпису та без належного її завірення, що являється порушенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та не відповідає вимогам «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р. Та п. 51 Постанови НБУ № 75 від 04 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» зі змінами згідно Постанов НБУ № 209 від 26.09.2022 р., № 41 від 30.03.2023 р., № 99 від 25.08.2025 р. І за таких обставин, дана роздруківка виписки, не може вважатись належним фінансовим документом, та доказом по справі.

Позивачем, також, доданий до позову розрахунок боргу, складений в таблиці Exсel, без будь якого підпису, та без належного завірення розрахунку. Що являється порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р., зі змінами згідно Наказу № 467 від 28.12.2022 р. До того ж, доданий розрахунок не підтверджений первинними фінансовими бухгалтерськими документами, що не узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., в якій зазначається, що доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій. Тому, розрахунок, не підтверджений первинними фінансовими документами, складеними у відповідності з вимогами чинного законодавства, не може виступати доказом розміру боргу.

Судом з`ясовано, що позивач не являється кредитором по кредитному договору, а діє як фактор та правонаступник вимоги боргу на підставі договору факторингу № 01/09/21 від 01 вересня 2021 р.

Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав або від первісного кредитора, або від фактора, письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, з повідомленням про суму грошової вимоги та реквізитів фактора.

Згідно ч.2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Згідно ч.2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку перед новим кредитором до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Він, як і раніше, повинен виконувати свої боргові зобовязання тільки перед первісним кредитором.

Дніпровський апеляційний суду, своєю постановою від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині не повідомлення боржника про зміну кредитора.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій апеляційний суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі ще й через те, що у справі відсутні докази повідомлення боржника про зміну кредитора

В позовній заяві, позивач вказує на те, що право вимоги боргу з позичальника, по кредитному договору, перейшло від первісного кредитора до позивача по справі, на підставі договору про відступлення права вимоги. Позивач, до позовної заяви додав копію договору факторингу № 01/09/21 від 01 вересня 2021 р. А до кредитного договору додане повідомлення, в якому позичальник повідомляється про те, що право вимоги за кредитним договором № 7375923238 від 06.09.2022, будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року. Слід зазначити, що кредитний договір був укладений 06.09.2022 р. А доданий до позову договір факторингу 01/09/21 був підписаний сторонами - 01.09.2021 року. Майже за рік до укладання кредитного договору № 7375923238. А згідно «Повідомлення про відступлення прав вимоги», яке було додане до кредитного договору, таке відступлення, відбудеться на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року. Тому не зовсім зрозуміло, на підставі якого із двох договорів про відступлення права вимоги, це право повинно було перейти від первісного кредитора до позивача по справі.

Крім того, як вказується в «Повідомленні про відступлення прав вимоги» доданому до кредитного договору, позичальник, про факт відступлення права вимоги, буде повідомлений шляхом направлення йому СМС-повідомлення, на його мобільний телефон вказаний при укладанні кредитного договору. Тобто, відступлення права вимоги перейшло від первісного кредитора до позивача по справі не під час підписання кредитного договору. А повинно було перейти в майбутньому. Про що позичальник, згідно «Повідомлення», в майбутньому, буде повідомлений додатково. А ось доказ того, що позичальник повідомлявся про зміну кредитора по договору в матеріалах справи відсутній.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» не надало суду достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 7375923238 від 06.09.2022 р., в задоволенні позову слід відмовити.

Суд, керуючись: ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором» відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 15.12.2025 р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш