Решение № 132857115, 24.12.2025, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/2272/25

Провадження №2/485/1006/25

Заочне рішення

іменем України

24 грудня 2025 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2016 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідачу було встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн зі сплатою відсотків 26 % річних. Отримавши кредитні кошти, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 27787,98 грн. 22 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (далі ТОВ «ФК ФОРТ») укладено договір факторингу № 1 , відповідно до якого право вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ». 23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №01-23-02/21, відповідно до якого ТОВ «ФК ФОРТ» відступило ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 . Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9200,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що 20 травня 2016 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем, ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) від 19 травня 2016 року, було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн (а.с.5 зворот -6).

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а останній зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.

Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджено випискою з рахунка приватного клієнта №186044-2025/1001 за період з 20 травня 2016 по 22.02.2021 (а.с. 22-29).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість становить 27787,98 грн (а.с. 30)

22 лютого між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК ФОРТ» за плату, а ТОВ «ФК ФОРТ» прийняв належні АТ «Альфа-Банк» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 7-11).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22 лютого 2021 року, АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК ФОРТ» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 травня 2016 року у сумі 27787,98 грн, яка складається з залишку по тілу кредиту в розмірі 22879,56 грн та заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 4908,42 (а.с. 20).

23 лютого між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01-23-02/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ФОРТ» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняв належні ТОВ «ФК ФОРТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 13-17).

Згідно Виписки з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23 лютого 2021 року, ТОВ «ФК ФОРТ» відступило ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 травня 2016 року у сумі 27787,98 грн, яка складається з залишку по тілу кредиту в розмірі 22879,56 грн та заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 4908,42 (а.с. 21).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали АТ «Альфа-Банк» до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов"язань за договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 39), який підлягає стягненню з відповідачки.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року укладеного між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. (а.с. (а.с. 31-32), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9438/10 від 18 вересня 2020 року адвокатом Литвиненко О.І. та акт № 4 приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року, згідно якого вид наданої правової допомоги полягає у наданні первинної консультації замовнику у справі 0,5 годин вартість 1000,00 грн, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини 2 години вартість 4000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви 2,1 годин вартість 4200,00 грн, всього вартість наданих послуг складає 9200,00 грн (а.с. 32- зворот - 33), платіжну інструкцію № 2734 від 10 червня 2025 року на підтвердження оплати позивачем послуг наданої адвокатом правової допомоги у розмірі 9200,00 грн (а.с. 34).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 9200,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом"янська, 2, заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2016 року в сумі 27787,98 грн (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят сім грн 98 к.), а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У стягненні решти витрат на правову допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24 грудня 2025 року.

Суддя О. В. Соловйов