Постановление суда № 132843174, 22.12.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11194/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК АГРО АЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою «ЛК АГРО АЛЬЯНС» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.03.2025 №12623008/44576827;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК АГРО АЛЬЯНС» податкову накладну від 03.03.2024 №1 датою її фактичного подання.

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.03.2025 №12623009/44576827;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК АГРО АЛЬЯНС» податкову накладну від 07.03.2024 №2 датою її фактичного подання.

Ухвалою суду від 17.10.2025 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що причиною порушення строків слугував тривалий період воєнного стану на території України, який був запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому був неодноразово продовжений. Зазначає, що Чернігівська область, а саме Борзнянський район, вже тривалий час фактично являються зоною активних бойових дій, працівники Фермерського господарства, в тому числі і засновники, постійно працюють в полях, над якими постійно відбувається проліт та атаки ворожих БПЛА. Просить визнати причини пропуску поважними, оскільки вони пов`язані із об`єктивними чинниками, зокрема зупинення строків на час дії воєнного стану законодавцем, що викликало правову невизначеність, а також непереборними обставинами, пов`язаними зі збройною агресією Російської Федерації.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказаною нормою встановлено загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, в Кодексі встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі ПК України).

У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.

Суд зазначає, що застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци 6, 14 пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14.06.2018 (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі Ашінгдан проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, №93).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.03.2025 №12623008/44576827 та від 14.03.2025 №12623009/44576827 про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати спірні податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем використано процедуру адміністративного оскарження рішень від 14.03.2025 №12623008/44576827 про відмову у реєстрації податкової накладної від 03.03.2024 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 14.03.2025 №12623009/44576827 про відмову у реєстрації податкової накладної від 07.03.2024 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду скарг Державна податкова службу України ухвалила рішення від 03.04.2025 №14890/44576827/2 та №14923/44576827/2, якими скарги Товариства з обмеженою «ЛК АГРО АЛЬЯНС» залишено без задоволення, а оскаржувані рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Таким чином саме з 03.04.2025 позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів і повинен був звернутися до суду з позовом, у межах тримісячного строку. Проте, позовна заява подана до суду лише 03.10.2025 (відповідно до відбитка штампа поштового відправлення на конверті), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

Як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення представник позивача посилається на запровадження на території України воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 по справі №990/115/22 вказала на те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд не знаходить поважними посилання позивача на введення воєнного стану на території України, як підставу пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786, Ніжинський район Чернігівської області не включений до вказаного Переліку.

Відповідно до матеріалів справи, місцезнаходження позивача є м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області. Даний населений пункт з квітня 2022 року і по теперішній час не перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відділення пошти та суди працюють, тому суд вище вказані посилання позивача до уваги не приймає.

Отже, лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.

Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 23.05.2022 у справі №640/11534/21.

За наведених обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи невизнання судом поважними причини пропуску строку звернення до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК АГРО АЛЬЯНС" з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, позовну заяву належить повернути позивачу.

Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК АГРО АЛЬЯНС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали суду складено 22 грудня 2025 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО