Решение № 132837365, 23.12.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 495/5361/25

Номер провадження 2/573/651/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря с/з Терещенко О.В.,

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

17 липня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовані тим, що 29.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 29.06.2024-100000110, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 98 днів, з кінцевим терміном повернення 04 жовтня 2024 року, зі сплатою процентів та комісії у розмірі визначеному в договорі. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 26 200 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн., по процентам в розмірі 10 500 грн., по комісії 1 500 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 4 200 грн. У зв`язку з тим, що відповідачка у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованість за кредитним договором, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 липня 2025 року справу було передано за підсудністю до Сумського районного суду Сумської області (а. с. 50).

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 08 вересня 2025 року справу було передано за підсудністю до Білопільського районного суду Сумської області (а. с. 58).

Ухвалою від 01 жовтня 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 64).

Заяви, клопотання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Лисенко О.С. у позовній заяві просила провести розгляд справи за відсутності представника товариства, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 15).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належим чином сповіщеною про розгляд справи (а. с. 72-73). В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст.178 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950,, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за його відсутності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29 червня 2024 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Споживчий центр» у режимі онлайн шляхом акцепту пропозиції на укладення договору на сайті sgroshi.com.ua було укладено кредитний договір №29.06.2024-100000110 (кредитної лінії), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 10000 грн на 98 днів по 04 жовтня 2024 року, з повернення суми кредиту у кінці строку кредитування, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 500 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 500 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом користування кредитом, процентів за ставками «стандарт» і «економ», погашенням процентів та комісії у кінці чергового періоду користування кредитом у дати та у розмірі, визначені графіком платежів (а. с. 23-41).

Процентна ставка «стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт».

У договорі сторони визначили, що кредит надається на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-3715.

Також сторони передбачили неустойку в розмірі 100 грн, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони погодили, що розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

У пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферті), заявці кредитного договору №29.06.2024-100000110 (кредитної лінії), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №29.06.2024-100000110 від 29.06.2024, інформаційному повідомленні, паспорті споживчого кредиту позичальником вказана ОСОБА_2 і зазначено, що ці документи підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

25.04.2025 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 грн за договором №29.06.2024-100000110 (а. с. 41).

ОСОБА_2 , скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 26200 грн, з яких: 10000 грн - основний борг, 10500 грн - заборгованість за відсотками, 4200 грн неустойка, 1500 грн комісія (а. с. 45).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частино третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом складаються з витрат споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі за № 6-1412цс16).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Сторони договору на власний розсуд визначають його зміст, тобто, формують його конкретні умови, що не суперечать законодавству. Адже, дійсний та неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Позичальник ОСОБА_2 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 10 000 грн., а отже акцептувала умови договору. Кожна сторінка договору була підписана електронним ключем. Позичальник під час укладення кредитного договору № 29.06.2024-100000110 пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку (а. с. 46).

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Видача кредитних коштів відповідачці підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 29.06.2024.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» було перераховано кошти на картковий рахунок відповідачки, номер якого зазначено нею у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_2 .

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою позивачу отриманої у кредит суми за вказаним договором, процентів за її використання, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн та процентами в розмірі 10500 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 4200,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 29 червня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 4200 грн не може бути стягнута з ОСОБА_2 оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Що стосується стягнення комісії у сумі 1500 грн, суд вказує на слідуюче.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі, укладеним між сторонами не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «Споживчий центр» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню також не підлягає.

Таким чином стягненню із відповідача підлягає заборгованість у загальному розмірі 20 500 грн, що складає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн та процентами в розмірі 10 500 грн за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1895 грн 29 коп. (позов задоволено на 78,24 %) (а. с. 22).

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженої відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 29.06.2024-100000110 від 29 червня 2024 року у розмірі 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень, та судовий збір у сумі 1895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 28 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя