Решение № 132812333, 09.12.2025, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4602/24

Провадження № 2/206/99/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2025 Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря судового засідання Содоль М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, -

за участю сторін:

представника позивача Негробова О.В.

представника відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник позивача адвокат Негробов О.В. звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС», ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач просить суд стягнути з Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» на його користь грошову суму у розмірі 26 121,99 грн, яка складається з недоплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 23 139,80 грн; пені за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 2 054,14 грн; інфляційних збитків за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 698,55 грн; 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 229,50 грн, а з ОСОБА_3 на його користь грошову суму в розмірі 5 000,00 грн, яка складається з франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ № 215473739, в розмірі 3 200,00 грн; витрат на оплату транспортування та завантаження-розвантаження автомобіля в розмірі 1 800,00 грн, а також з обох відповідачів судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25 грудня 2023 року на Південному мосту біля електроопори у м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, що належить йому на праві власності та Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3 , забезпечений полісом ОСЦПВ № 215473739, виданим відповідачем Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС». Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина водія транспортного засобу Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 відповідача у справі ОСОБА_3 у настанні ДТП встановлена постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року (справа № 206/350/24), яка не була оскаржена у встановленому законом порядку та набрала законної сили 16 лютого 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 , винного в скоєному ДТП на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування № 215473739, виданим відповідачем Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС».

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування від 03 січня 2024 року (вх. № 0401/02 від 04.01.2024) разом з усіма визначеними Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документами, та надіслав їх за допомогою засобів поштового зв`язку.

Позивач звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В. з метою визначення розміру заподіяної шкоди. Згідно з висновком експерта Дроздова Ю.В. № 1702/24 від 14 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 складає 403 726,57 грн, а вартість колісного транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 139 741,53 грн.

Судовий експерт у висновку зазначив, що «вартість відновного ремонту КТЗ склала 663 979,89 грн, а ринкова вартість КТЗ складає 403 726,57 грн. Як видно з вищеперелічених значень вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, тому матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 403 726,57 грн, оскільки відновлювати це КТЗ економічно недоцільно».

11 березня 2024 року відповідачем Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС» було здійснено на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 133 660,20 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач через свого представника адвоката Негробова О.В. звертався до відповідача Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС» із заявою від 20 квітня 2024 року, у якій просив врахувати висновок експерта № 1702/24 від 14 лютого 2024 року та здійснити Позивачеві доплату страхового відшкодування. Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» не здійснила доплату страхового відшкодування, а також не повідомила про причини неможливості здійснення такої доплати.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 не відшкодовані ним відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 11, 22, 1166, 1187 ЦК України франшизу в розмірі 3 200,00 грн та збитки на оплату транспортування та завантаження-розвантаження автомобіля в розмірі 1 800,00 грн.

Враховуючи, що відповідачами в повному обсязі не було виконано покладені на них обов`язки позивач звернувся до суду із цим позовом.

Разом із позовною заявою до суду було подане клопотання про витребування доказів, у якому позивач росив суд витребувати у документи та інформацію, пов`язані зі страховим випадком у Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс».

Ухвалою від 09.10.2024 судом було прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС», ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс» документи та інформацію.

22.11.2024 до суду надійшла заява із витребуваними документами від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на виконання вимог ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2024 р.

13.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача страхової компанії «ББС ІНШУРАНС», в якому останній заперечував проти позовних вимог, вказавши, що у Позивача відсутнє право самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди для визначення розміру страхового відшкодування за правилами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки відповідачем було виконано вимоги Закону ОСЦПВВНТЗ: 12.01.2024, в межах визначеного статтею 34 Закону строку, представник відповідача оглянув транспортний засіб, про що складений відповідний акт, та суб`єктом оціночної діяльності складено Звіт від 12.01.2024 № 37550 та Звіт про оцінку ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу від 01.03.2024 № 38160. При цьому, складений на замовлення позивача висновок експерта від 14.02.2024 № 1702/24 не спростовує правильності визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля спеціалістом відповідача, зроблений з порушеннями вимог Методики і є неналежним та недопустимим доказом.

13.01.2025 до суду надійшло клопотання відповідача акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», у якому останнім було зазначено, що позивач обґрунтовує свої вимоги посилаючись висновку від 14.02.2024 № 1702/24, який викликає багато сумнівів у його правильності, та законності, є необґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи, а вимогам Методики, є неналежним, недопустимим, не достовірним та недостатнім доказом в силу вимог статей 77-80 ЦПК України. З огляду на це, виника нагальна потреба у призначенні автотоварознавчої експертизи за наявними у матеріалах справи № 206/4602/24 документами.

26.02.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про виклик судового експерта Дроздова Ю.В. Клопотання було вмотивоване тим, що сторона позивача не володіє достатнім обсягом спеціальних знань, необхідних для надання пояснень стосовно процедури проведення експертного автотоварознавчого дослідження та змісту вищезазначеного висновку експерта, тому для забезпечення можливості суду та учасникам справи поставити експерту питання, що вимагають спеціальних знань, сторона позивача просила викликати судового експерта Дроздова Ю.В. для участі у судовому засіданні.

26.02.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, у яких він зазначив, що огляд пошкодженого транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 було проведено 12 січня 2024 року з додержанням строків відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону, але оцінювачем ОСОБА_4 , тобто особою яка не відповідає вимогам п. 34.2 та 34.4 ст. 34 Закону. Крім того, розрахунок суми сплаченого страхового відшкодування було здійснено всупереч умовам спеціального Закону на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 37550 від 12.01.2024 р. та Звіту про оцінку ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 38160 від 01.03.2024 р. Ці звіти були складені всупереч вимогам ст. 10 та 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінювач ОСОБА_5 пошкоджений транспортний засіб позивача особисто не оглядала, тому Звіти № 37550 та № 38160 були складені з грубим порушенням п. 5.1, п. 7.1 та п. 8.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п. 1.9 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу. Також ОСОБА_5 не було застосовано вимоги Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу та при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування, що є порушенням законодавства з питань судової експертизи. У Звітах № 37550 та № 38160 не було зазначено відомостей про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 КК України. Сторона позивача зауважила, що лише повне, а не часткове, дотримання вимог чинного законодавства України щодо порядку проведення дослідження надає можливість страховику керуватись звітом (актом) про оцінку майна для визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку, відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

26.02.2025 сторона позивача також звернулась до суду із запереченнями на клопотання про призначення експертизи, у яких зазначила, що проведення автотоварознавчої експертизи в цьому випадку не є необхідністю, а відповідач Страхова Компанія «ББС ІНШУРАНС» вправі був подати на розгляд суду відповідний висновок експерта, який би підтверджував чи спростовував доводи, що сприяло би своєчасному розгляду і вирішенню цієї справи, однак він своїм правом не скористався.

07.03.2025 від представника відповідача страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» до суду надійшла заява, згідно якої відповідач зауважив, що висновок від 14.02.2024 № 1702/24 викликає багато сумнівів у його правильності, законності та обґрунтованості, і суперечить іншим матеріалам справи, тому позивач намагається поясненнями експерта усунути наявні обґрунтовані сумніви в правильності висновків експерта. Однак, поясненнями експерта неможливо виправити порушення, що були допущені експертом у висновку від 14.02.2024 № 702/24, та які детально описані у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про призначення експертизи, та просив призначити автотоварознавчу експертизу за наявними у матеріалах справи № 206/4602/24 документам.

10.04.2025 на електронну адресу суду представником позивача Негробовим О.В. подано заяву про закриття провадження в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошової суми у розмірі 5000 грн., яка складається з франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ № 215473739 в розмірі 3200 грн. та витрат на оплату транспортування та завантаження-розвантаження автомобіля в розмірі 1800 грн, оскільки вказане питання між останніми після відкриття провадження було врегульовано, грошові кошти сплачені відповідачем позивачу. Позивач зазначив, що не має жодних претензій до відповідача, докази чого надаються до позовної заяви, а наслідки відмови від частини позовних вимог йому та позивачу відомо.

Ухвалою від 23.04.2025 суд прийняв відмову представника позивача від частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , провадження по справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 5000 грн, яка складається з франшизи, встановленої полісом ОСЦПВ № 215473739 в розмірі 3200 грн та витрат на оплату транспортування та завантаження-розвантаження автомобіля в розмірі 1800 грн було закрито.

29.04.2025 до суду надійшли уточнення сторони відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою від 19.05.2025 уточнене клопотання представника відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи було задоволене частково та призначено автотоварознавчу експертизу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС», про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди за наявними у матеріалах справи № 206/4602/24 документами.

Судову транспортно-товарознавчу експертизу було проведено старшим судовим експертом лабораторії товарознавчих досліджень ДніпроНДІСЕ Телятніковим Сергієм Миколайовичем та за її результатами судовим експертом Телятніковим С.М. було складено висновок експерта № 1689-25.

Ухвалою від 23.09.2025 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС», ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди поновлено.

28.11.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він просив врахувати, що позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути з

Відповідача Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС» на свою користь недоплачену до ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну з вирахуванням франшизи частку страхового відшкодування в розмірі 23 139,80 грн, діяв цілком правомірно та керувався належними розрахунками судового експерта Дроздова Ю.В. Натомість розрахунки Відповідача Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС» є некоректними, суперечать вимогам чинного законодавства України та не підтверджують дійсної суми збитків, заподіяних Позивачеві в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Негробов О.В. підтримав пред`явлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» Хребет Т.І. заперечувала щодо задоволення пред`явлених позовних вимог, просила відмовити в позовній заяві.

Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_6 зазначив, що він особисто оглядав належний позивачеві автомобіль Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 на СТО в присутності позивача, що вбачається зі змісту протоколу огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 12 січня 2024 року (додаток № 1 до висновку № 1702/24). Внаслідок часткової розборки автомобіля були виявлені приховані дефекти, які були зафіксовані у протоколі огляду та враховані під час виконання ОСОБА_6 розрахунків. Експерт надав пояснення щодо застосування коефіцієнту ринку регіону, наявності на автомобілі корозійних пошкоджень та підтвердив, що він особисто складав фототаблицю (додаток № 6 до висновку № 1702/24). ОСОБА_6 зазначив, шо під час проведення ним експертизи він керувався чинним законодавством України з питань судових експертиз та досліджень, зокрема Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, методиками визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу тощо. Разом із тим, під час проведення експертизи судовим експертом Дроздовим Ю.В. було враховано вартість автомобіля позивача до ДТП та після ДТП, ці обставини експерт виклав у висновкові експерта № 1702/24 від 14 лютого 2024 року, який був складений ним особисто. Судовий експерт Дроздов Ю.В. у судовому засіданні зазначив, що цілком підтверджує складений ним висновок.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з наступних обставин.

Судом встановлено, що 25 грудня 2023 року на Південному мосту біля електроопори у м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, що належить йому на праві власності та Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , забезпечений полісом ОСЦПВ № 215473739, виданим Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС». Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина водія транспортного засобу Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 у настанні ДТП встановлена постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року (справа № 206/350/24), яка не була оскаржена у встановленому законом порядку та набрала законної сили 16 лютого 2024 року (а.с.25-27).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Geely Emgrand 7 р.н. НОМЕР_2 , винного в скоєному ДТП на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена полісом обов`язкового страхування № 215473739, виданим відповідачем Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС», згідно якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн, а розмір франшизи 3 200,00 грн. (а.с.29-30).

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача Страхової Компанії «ББС ІНШУРАНС» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування від 03 січня 2024 року (вх. № 0401/02 від 04.01.2024) разом з усіма визначеними Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV документами, та надіслав їх за допомогою засобів поштового зв`язку.

Згідно з висновком експерта Дроздова Ю.В. № 1702/24 від 14 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 складає 403 726,57 грн, а вартість колісного транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 139 741,53 грн. (а.с.37-46).

З вказаного висновку вбачається, що «вартість відновного ремонту КТЗ склала 663 979,89 грн, а ринкова вартість КТЗ складає 403 726,57 грн. З вищеперелічених значень встановлено, що вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, тому матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 403 726,57 грн, оскільки відновлювати це КТЗ економічно недоцільно».

11 березня 2024 року відповідачем Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС» було здійснено на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 133 660,20 грн.

Відповідно до заяви від 20 квітня 2024 року, позивач просив врахувати висновок експерта № 1702/24 від 14 лютого 2024 року та здійснити Позивачеві доплату страхового відшкодування.

Разом з тим, з метою усунення розбіжностей та встановлення розміру збитків, заподіяних позивачеві як власнику автомобіля Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної події, що відбулась 25 грудня 2023 року, судом за клопотанням представника відповідача Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС», призначено автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судового експерта № 1689-25, складеного судовим експертом лабораторії товарознавчих досліджень ДніпроНДІСЕ Телятніковим Сергієм Миколайовичем, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи визначено, що за матеріалами висновку експерта № 1702/24, виконаного на замовлення позивача: ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero р.н.з. НОМЕР_1 складала 326 859,76 грн; ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero р.н.з. НОМЕР_1 у аварійному стані після ДТП складала 56 666,84 грн, а за матеріалами Звіту № 37550 та Звіту № 38160, виконаних на замовлення відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»: ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero р.н.з. НОМЕР_1 складала 322 339,26 грн; ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Mitsubishi Pajero р.н.з. НОМЕР_1 у аварійному стані після ДТП складала 77 060,89 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Як вбачається з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 2 ЦПК України, передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За статтею 81 зазначеного Кодексу, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Статтями 28, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 11 січня 2023 року під час розгляду справи № 211/3277/20 зазначив, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна.

Неодноразово, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 759/5414/17; від 04 листопада 2020 року у справі № 299/3583/15-ц; від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17; від 14 липня 2020 року у справі № 525/1592/18; від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16; від 03 лютого 2021 року у справі № 910/17947/15 Верховний Суд звертав увагу, що у випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17 суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом статті 22, 1166, 1192 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 80 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Тож Законом на страхову компанію покладений обов`язок, з метою визначення розміру спричинених третій особі збитків, здійснити огляд її пошкодженого майна.

Згідно конструкції п. 34.2. ст. 34 Закону на страховика покладено обов`язок одночасно дотриматись двох умов при огляді пошкодженого майна, а саме виконати огляд протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та огляд має бути здійснений працівником страхової компанії або експертом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Згідно з процесуальним законом обов`язок доказування підстав позову (обставин) покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень, а їх недоведеність є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається та не оспорюється сторонами, що огляд належного позивачеві автомобіля Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 було здійснено 12 січня 2024 року оцінювачем ОСОБА_4 .

Суд вважає доводи сторони позивача щодо недотримання відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» вимог п. 34.2 ст. 34 Закону від 01.07.2004 № 1961-ІV такими, що підлягають врахуванню, оскільки огляд транспортного засобу Позивача здійснив не працівник відповідача страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» або експерт, а оцінювач, що не передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV. З цього вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля позивача здійснила не уповноважена на це особа, Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» не було надано доказів для підтвердження того, що оцінювач ОСОБА_4 , який склав акт огляду транспортного засобу від 12.01.2024 р., є представником Відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» або експертом.

Зі змісту наявних у матеріалах справи доказів вбачається та не оспорюється сторонами, що розрахунок суми сплаченого Страховою Компанією «ББС ІНШУРАНС» страхового відшкодування було здійснено на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 37550 від 12.01.2024 р. та Звіту про оцінку ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 38160 від 01.03.2024 р., складених за результатами розрахунків, виконаних оцінювачем ОСОБА_5 .

Згідно пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був ознайомлений зі змістом вищезгаданих звітів, що свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно статті 11 вказаного Закону, договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку а платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.

Оскільки пошкоджений автомобіль Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 на праві власності належить позивачеві, то згідно вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» йому належить право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності. Натомість позивач не укладав жодного договору на проведення оцінки з ТОВ «ЕК «ФАВОРИТ-АССИСТАНС» та не уповноважував на це будь-яку іншу особу, в т.ч. і Відповідача Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», що підтверджується матеріалами справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц (п. 44, 45) сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який склав оцінщик, який особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що оцінювач ОСОБА_5 , яка виконувала розрахунки, результати яких викладені у звітах № 37550 та № 38160, не оглядала пошкоджений автомобіль Позивача. Зі змісту акта огляду транспортного засобу від 12.01.2024 р. вбачається, що огляд пошкодженого автомобіля позивача було проведено оцінювачем ОСОБА_4 , який склав за його результатами відповідний акт.

Оскільки звіти № 37550 та № 38160, які містять розрахунки оцінювача ОСОБА_5 , було складено з порушенням вимог п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п. 1.9 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб), що вони не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, та суд погоджується із цими доводами.

Відповідно до висновку судового експерта автотоварознавця Дроздова Юрія Володимировича, № 1702/24 від 14 лютого 2024 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 складає 403 726,57 грн, а вартість колісного транспортного засобу Mitsubishi Pajero р.н. НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 139 741,53 грн.

У висновку судовий експерт вказав, що «вартість відновного ремонту КТЗ склала 663 979,89 грн, а ринкова вартість КТЗ складає 403 726,57 грн. Як видно з вищеперелічених значень вартість відновного ремонту більше ринкової вартості, тому матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля: 403 726,57 грн, оскільки відновлювати це КТЗ економічно недоцільно».

Розмір матеріального збитку, заподіяного Позивачеві в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди є різницею між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди та складає 263 985,04 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідачем Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта Дроздова Ю.В. № 1702/24 від 14 лютого 2024 року щодо розміру майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля, не спростовано визначений розмір матеріального збитку, а отже й не доведено, що вказаний розмір визначено експертним дослідженням невірно.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, встановлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експерта Дроздова Ю.В. № 1702/24 від 14 лютого 2024 року виконаний у встановленому законом порядку, суд вважає його належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Суд приймає до уваги, що керуючись правилами статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV розмір збитків, заподіяних позивачеві у ДТП згідно розрахунків судового експерта Телятнікова С.М. як за матеріалами висновку експерта № 1702/24, так і за матеріалами Звіту № 37550 та Звіту № 38160 перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, передбачений полісом ОСЦПВ № 215473739 в розмірі 160 000,00 грн.

Таким чином, результати розрахунків, викладені у висновкові судового експерта № 1689-25 підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача, розрахованих на підставі висновку експерта № 1702/24 від 14 лютого 2024 року. Враховуючи це суд доходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо розміру належного йому страхового відшкодування, який становить ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну з вирахуванням встановленої полісом франшизи. За результатами аналізу наявних у матеріалах справи доказів суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача недоплаченої частки страхового відшкодування у розмірі 23 139,80 грн є доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача пені, інфляційних збитків та 3% річних, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування в повному обсязі не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зі змісту Закону України «Про страхування» випливає, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17, Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого законодавства України та роз`ясненнями, наведеними у постановах Верховного Суду, надаючи оцінку наданому представником позивача розрахунку, суд дійшов висновку, що період прострочення зобов`язання, який вказує представник позивача, з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно на суму заборгованості 23 139,80 грн узгоджується з положеннями чинного законодавства та фактичними обставинами справи.

Отже, враховуючи прострочення відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» виплати позивачу страхового відшкодування в повному обсязі, а також перевіривши правильність розрахунків, суд доходить висновку про обґрунтованість визначених представником позивача позовних вимог щодо стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача пені за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 2 054,14 грн; інфляційних збитків за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 698,55 грн; 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 229,50 грн.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до висновків, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у цивільній справі № 712/4126/22, провадження №14-123цс23, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

За звернення до суду із цим позовом позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 грн та оплату наданих експертних послуг у розмірі 5 300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати стягуються на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог та їх слід розподілити таким чином.

Зі змісту поданої у справі заяви про закриття провадження в частині вимог до ОСОБА_3 та доданих до неї доказів вбачається, що позивач та ОСОБА_3 врегулювали спір у позасудовому порядку. Судом встановлено, що відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін. Тож суд прийняв та задовольнив заяву представника позивача про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що загальна ціна позову склала 31 121,99 грн, з яких 26 121,99 грн позивач просив стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», а 5 000,00 грн з ОСОБА_3 .

Враховуючи відмову позивача від пред`явлених до ОСОБА_3 вимог вбачається, що судові витрати підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» таким чином: частка вимог позивача до відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» складає 83,93% (26 121,99 грн х 100% : 31 121,99 грн = 83,93%).

Тому оскільки позовні вимоги, пред`явлені до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» підлягають задоволенню в повному обсязі, то з відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивача підлягають стягненню: судовий збір в розмірі 813,25 грн (968,96 грн х 83,93% : 100% = 813,25 грн) та витрати на оплату послуг експерта в розмірі 4 448,29 грн (5 300,00 грн х 83,93 % : 100% = 4 448,29 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі у розмірі 26 121,99 грн, яка складається з: недоплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 23 139,80 грн; пені за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 2 054,14 грн; інфляційних збитків за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 698,55 грн; 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України за період з 08.04.2024 р. по 06.08.2024 р. включно в розмірі 229,50 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 448,29 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» (код ЄДРПОУ 20344871, юридична адреса: вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 813,25 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 12.12.2025.

Суддя О.В. Поштаренко