Постановление суда № 132801360, 22.12.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/3220/25

Номер провадження 2-о/348/163/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 грудня 2025 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Гундяк Т.Д., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Зазначена заява підлягає залишенню без руху, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Тобто суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.

У справах про встановлення певного факту заявник разом із заявою про встановлення такого факту повинен подати суду достовірні дані про те, що встановлення факту породжує для нього юридичні наслідки і не пов`язане із спором про право.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19-ц дійшла висновку, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. Встановлення вказаних фактів у судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Причому при зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Тобто суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Згідно 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З обставин, зазначених у заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заявник посилається на те, що 10 жовтня 2025 року рішенням №092350010614 ГУ ПФУ в Одеській області йому відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності з тієї підстави, що за наданими документами до стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18 липня 1992 року, оскільки на титульній сторінці книжки не зазначено його число та місяць народження.

04.11.2025 він повторно звернувся до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак 12.11.2025 рішенням №092350010614 ГУ ПФУ в Тернопільській області йому відмовлено в призначені пенсії по інвалідності з тієї підстави, що датою заповнення трудової книжки НОМЕР_1 є 18 липня 1992 року, а рік виготовлення її бланку 1998 рік.

Заявник, посилаючись в заяві на вказані рішення як на підтвердження обставин щодо відмови йому територіальним органом Пенсійного фонду у призначенні пенсії, до заяви їх не долучає, такі докази не зазначені, як такі, що не можуть бути подані разом із заявою. Також ним не зазначено у заві та не подано будь-яких доказів щодо неможливості внесення змін до трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників підприємством, установою, організацією, яка її видала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що заяву слід залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 258, 260, 316, 318, 353 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, залишити без руху.

Надати заявнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Гундяк Т.Д.