Решение № 132787148, 22.12.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1376/25

Провадження № 2/630/586/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника відповідача Максиміва В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спожичий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ :

Позивачзвернувся системою «електронний суд» до суду ізданимпозовом, в якомувказав, що 24.09.2023 міжТОВ «Споживчий центр» та відповідачембулоукладенодоговір № 24.09.2023-100000818 про надання кредиту у розмірі 13000 грн. Відповідачненалежним чином виконувавсвоїзобов`язання за договорами, у зв`язку з чим у ньогоутвориласязаборгованість. Позивач просить стягнути з відповідачазаборгованість в розмірі 30 089,76 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2025 р. було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.11.2025 року задоволено клопотання про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів на банківський рахунок.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, а у подальшому письмові додаткові пояснення, де вказала, що комісія за кредитом є незаконною. Відсотки не підлягають стягненню, так як відповідачка є дружиною військовослужбовця. Вважала, що позов підлягає частковому задоволенню тільки щодо тіла кредиту 13000 грн за відрахуванням сплачених відповідачкою коштів 2800,18 грн, тобто у розмірі 10199,82 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де він просив не брати до уваги викладені у відзиві відомості, а також вказав, що на час правовідносин за кредитом відповідачка, як дружина військовослужбовця, не мала пільги що звільняє її від відсотків, оскільки така пільга була внесена до Закону набагато пізніше з 18.05.2024. Щодо правомірності нарахування комісії зазначив, що така комісія береться як плата за перерахунок кредитодавцем коштів на рахунок позичальника. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» надає грошові кошти без самостійного відкриття рахунку, то така оплта є цілком виправданою.

Представник позивача, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача Максимів В.М. у судовому засіданні спочатку не визнав позов у повному обсязі, а у подальшому визнав частково щодо тіла кредиту 13000 грн за відрахуванням сплачених відповідачкою коштів 3060,18 грн.

у судове засідання не з`явився, відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу. Конверт повернувся з поштовою відміткою «адресат відсутній».

Таким чином, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24 вересня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у якості позичальника, уклали в електронній формі кредитний договір шляхом підписання позичальником на сайті кредитодавця за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника, таблиці обчислення загальної вартості кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявки. У «заявці» (із вказівкою про номер кредитного договору №24.09.2023-100000818) та пропозиції погоджено, що кредит у розмірі 13000,00 грн надається на картку позичальника 473-21ХХ-ХХХХ-4585 строком на 140 дні із датою повернення 10.02.2024 із процентною ставкою 1% за один день користування кредитом. Пунктом 9 «заявки» позичальника вказано комісію, пов`язану із наданням кредиту 15% від суми кредиту у розмірі 1950 грн.

Згідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк», наданої на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_1 , на яку 24.09.2023 зараховано 13000 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 30089,76 грн, за період з 24.09.2023 по 10.02.2024 що складається з: основного боргу 13000грн; за процентами 16119,94 грн, комісії 969,82 грн .

З карти субконто контрагента ОСОБА_1 за даним кредитним договором вбачається що за період з 24.09.2023 по 10.02.2024 вона внесла оплати по кредиту у загальному розмірі 3060,18 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 24.09.2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у якості позичальника, уклали вказаний у позові кредитний договір.

Отримані судом від АТ КБ «ПриватБанк» відомості про належність відповідачці карткового рахунку № НОМЕР_1 , а також зарахування на цей рахунок кредитних коштів підтверджують, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачу банківський рахунок кредитні кошти 13000,00 грн. Згідно відомостей бухгалтерського обліку ТОВ «Споживчий центр», відповідачка сплатила по кредиту кошти у загальному розмірі 3060,18 грн.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобовязання за кредитним договором та не повернув у повному обсязі усі погоджені дговором грошові кошти.

Суд не може погодитися із наведеним позивачем розрахунком заборгованості у звязку із наступним.

Що стосується стягнення з відповідачки комісії (за пунктом 9 «заявки» позичальника) у розмірі 1950грн у якості плати, пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає наступне.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 7 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту або позики. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

Разом із цим, у кредитному договорі від 24.09.2023 не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, встановлена комісія у п. 9 договору.

Тому, нарахована позивачем комісія 1950 грн не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що комісія береться, як плата за перерахунок кредитодавцем коштів на рахунок позичальника. Проте, такого цільового призначення комісії у кредитному договорі не наведено і не можливо вважати, що підписуючи кредитний договір сторони погодили саме таке цільове призначення комісії. Більш того, позивачем не наведено доказів, що він поніс додаткові власні витрати, здійснюючи перерахування кредитних коштів позичальнику.

Що стосується нарахованих за пунктом 7 процентів у розмірі 1% на день від суми кредиту, суд зазначає наступне.

Що стосується посилання представників відповідачки на пільги відповідачки, як дружини військовослужбовця, які дають підстави не стягувати з неї відсотки, суд зазначає наступне.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року, відповідно до рішеня про часткову мобілізацію, оголошену Указом Президента України від 17.02.2014 №303/2014. До закінчення цього особливого періоду з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб від 27.06.2015 р., за яким вона уклала шлюб з ОСОБА_3 . У подальшому, згідно відмітки у військовому квитку, а також довідки Військової частини НОМЕР_2 (від 25.08.2025), чоловік відповідачки ОСОБА_3 мобілізований, проходив військову підготовку з 09.05.2023 року та зарахований на військову службу за мобілізацією до ВЧ НОМЕР_2 з 09.06.2023 по теперішній час. Окрім того, ОСОБА_3 має пільги, як ветеран війни-учасник бойових дій, відповідно до посвідчення НОМЕР_3 .

На даний час частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у такій редакції: «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»

Ця редакція статті, яка передбачає пільги для дружин військовослубовців, введена в дію п.п. 6 п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.

Закон України №3633-ІХ не має зворотньої дії в часі.

Станом на дату укладення кредитного договору від 24.09.2023 частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мала наступну редакцію: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»

Строк кредитування за кредитним договором, за який нараховано відсотки, був з 24.09.2023 по 10.02.2024, тобто у період часу, коли пільги щодо сплати процентів ще не були законодавчо встановлені для дружин військовослужбовців.

За таких обставин, нарахування відсотків у період з 24.09.2023 по 10.02.2024 в строк кредитування у розмірі 1% від суми кредиту або залишку кредиту є правомірним.

Один відсоток від кредиту у 13000 грн становить 130 грн на день. За 140 днів кредитування це 18200 грн.

За пунктом 8 «заявки» позичальника, сторони погодили, що проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Залишок кредиту у період з 24.09.2023 по 08.10.2023 за 15 днів становив 13000 грн. Разом за цей період відсотки із розрахунку 1% на день становлять 1950 грн.

09.10.2023 відповідачка сплатила 3060,18 грн які позивач відніс на погашення відсотків (код «373») 2080 грн та на погашення комісії (код «376») 980,18 грн. (а.с. 12)

За пунктом 5 «заявки» (а.с. 29), період користування кредитом кожні наступні 14 днів. За графіком платежів у таблиці обчислення кредиту, перша сплата повинна була здійснитися 07.10.2023. Таким чином, сплативши 3060,18 грн 09.10.2023 відповідачка здійснила перший та єдиний платіж з порушення вказаного строку.

Згідно до п.1 ч.1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит: у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом

Як зазначено вище, комісія за договором не є обгрунтованою та доведеною, а тому відсутні підстави для зарахування сплачених відповідачкою коштів на сплату комісії.

З врахуванням п.1 ч.1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», сплачені відповідачкою 3060,18 грн 09.10.2023 повинні були бути зараховані на погашення суми кредиту та відсотків в рівних частинах. Отже, на погашення тіла кредиту мала піти половина від 3060,18 грн тобто 1530,09 грн.

Далі, відповідно пункту 8 договору, відсотки мали нараховуватися на залишок тіла кредиту, тобто на 11469,91 грн (один відсоток = 114,6991 грн) у період з 09.10.2023 по кінець кредитування 10.02.2024 за 125 днів, що дорівнює 14 337,39 грн.

Тому вірний розрахунок відсотків за період кредитування, із врахуванням часткової оплати відповідачки складатиме 16287,39 грн.

Вірним розрахунком заборгованості буде 13000 грн тіла кредиту додати 16287,39 грн відсотків та відняти 3060,18 грн сплачених відповідачкою коштів, що дорівнюватиме 26227,21 грн.

У зв`язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню у сумі 26227,21 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 26227,21 грн складає 87,17% від 30089,76 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2111,61 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 87,17% судових витрат сплаченого зі сплати судового збору, тобто 2 111,61 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

вирішив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спожичий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спожичий центр» (ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А), заборгованість за кредитним договором у розмірі 26227 (двадцять шість тисяч двісті двадцять сім) гривень 21 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спожичий центр» (ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн 61 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спожичий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков