Решение № 132729913, 03.11.2025, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

03.11.2025

ЄУН 389/257/25

Провадження №2/389/63/25

Рішення

іменем України

03 листопада 2025 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кондратенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 22.01.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.11.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії №00-10121203, який підписаний шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису). На виконання умов договору ТОВ «Качай Гроші» 04.11.2023 перерахувало ОСОБА_1 через банк провайдер кредитні кошти в сумі 5 000 грн за вирахуванням комісії в сумі 250 грн на платіжну картку №5168-74хх-хххх-8631. В свою чергу, всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. Надалі, 22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №22-01/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10121203 від 04.11.2023 на загальну суму 15 250 грн. Надалі, 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10121203 від 04.11.2023 на загальну суму 19 250 грн, з яких: 5250 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 000 грн заборгованість за відсотками. Оскільки ОСОБА_1 заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №00-10121203 від 04.11.2023 в сумі 19 250 грн, а також судові витрати по справі.

Відповідачка подала відзив, в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що вона не заперечує, що отримала кредитні кошти на підставі кредитного договору №00-10121203 в сумі 5250 грн, однак категорично не погоджується з розміром нарахованих сум заборгованості в сумі 19 250 грн. На її думку, зазначена сума боргу є завищеною, необґрунтованою та економічно несправедливою, оскільки містить надмірні нарахування процентів. Такі дії позивача порушують основоположні принципи справедливості та добросовісності, а надмірно високі проценти свідчать про зловживання правом кредитора та є несправедливими. При укладанні договору кредитодавець не ознайомлював її з відсотковою ставкою та з умовами кредитування, а сам договір укладено не в письмовій формі, не підписаний, електронний підпис на договорі відсутній. Крім того, первісний кредитор не надсилав їй вимогу про сплату боргу та не повідомляв про передачу майнових прав іншій установі. Також вказує на наявність форс-мажорних обставин, до яких необхідно віднести війну та введення воєнного стану, що вплинуло на її платоспроможність. Крім того, заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій, відхиляючи заперечення відповідачки, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві одночасно просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.11.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом підписання позичальницею електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії №00-10121203, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 5 000 грн на строк 120 днів, тобто до 03.03.2024 (п.1.2, 1.3 договору).

Згідно з п.1.3.1 договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 04.12.2023 протягом дії кредитної лінії.

Тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка становить 0,5% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1 даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 30 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 30 день включно (п.1.4, 1.4.1 договору).

Стандартна процентна ставка складає 2,50% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 30 дня користування Кредитом, починаючи з 31 дня користування Кредитом, по день повернення Кредиту (п.1.4.2 договору).

За надання Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 250 грн (п.1.5 договору).

Дата надання/видачі Кредиту - дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 5 000 грн. на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.8 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис (п.7.12 договору).

Сторони обумовили, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту Кредитодавцем в Особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту одержання Кредитодавцем, який направив пропозицію укласти Договір (оферту), Договору із Електронним підписом одноразовим ідентифікатором Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім у Заяві на отримання Кредиту, з боку Кредитодавця договір містить кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання підписом в електронному форматі цього Договору вважається направленням Кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Договір діє протягом строку на який відбулося оформлення Кредиту, а у випадку не виконання прийнятих Позичальником на себе грошових зобов`язань - до моменту повного виконання грошових зобов`язань за Договором, крім випадків припинення його дії за згодою Сторін, відповідно до Договору чи Закону. У будь якому разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення заборгованості.

Кредитодавець та Позичальник, укладаючи цей Договір, визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил (п.7.11 договору).

ОСОБА_1 зобов`язалася повернути вказаний кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання у строки і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Цей договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 16169 та містить всі його істотні умови.

Як слідує з переліку успішних транзакцій типу «видача» на сайті ТОВ «Качай Гроші» та інформаційної довідки №204/09, 04.11.2023 ТОВ «Качай Гроші» на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 5 000 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано підтвердження отримання кредитних коштів відповідачкою.

Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Підписання/укладення цього договору відбувалося в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Між первісним кредитором ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» 22.01.2024 укладено договір факторингу №22-01/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10121203 від 04.11.2023. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №22- 01/2024 від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15 250 грн, з яких: 5250 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 000 грн заборгованість за відсотками.

Надалі, між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 16.08.2024 укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10121203 від 04.11.2023.

Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 19 250 грн, з яких: 5250 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 000 грн заборгованість за відсотками.

Як встановлено з розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Качай Гроші», кредит ОСОБА_1 не погашався, відсотки за користування кредитом нараховувалися як первісним кредитором, так і наступним, в межах 120-денного строку кредитування.

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, матеріалами справи встановлено, що укладений кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який власноручно введений нею для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору, тобто сторони погодили усі істотні умови та уклали договір в належній формі, що відповідає ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитом. На умовах, визначених у вказаному договорі, ОСОБА_1 надавалися кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними та іншими складовими, а також зі встановленими строками їх повернення, про що ОСОБА_1 також підписані паспорт споживчого кредиту та графік платежів до вищевказаного договору.

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. При цьому, факт отримання кредитних коштів відповідачкою визнавався, а тому такі обставини додатковому доказуванню не підлягають. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося в межах 120-денного строку дії кредитного договору, підстав для нарахування іншого розміру відсотків судом не встановлено.

Крім того, належними доказами у справі підтверджується факт передання прав дійсної вимоги за спірним кредитним договором, тому суд вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки.

Доводи відповідачки про відсутність доказів на підтвердження підписання нею кредитного договору за допомогою електронного цифрового підпису не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки за нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідачки на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.

Також відповідачка вказувала, що їй не направляли вимоги про усунення порушень виконання зобов`язання, а також не повідомляли про укладення договорів факторингу та необхідності сплати боргу.

Проте, відхиляючи такі доводи, суд зазначає, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник в судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст.124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

В цій справі відповідачка не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності яких не спростована. Фактично, порушене право кредитора залишилося незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку. Та обставина, що ОСОБА_1 не отримувала від позивача досудової вимоги про необхідність сплати заборгованості не позбавляє позивача на безпосереднє звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Крім того, відповідачка заперечувала щодо розміру нарахованої заборгованості взагалі, мотивуючи тим, що сума боргу є завищеною, необґрунтованою та економічно несправедливою, оскільки містить надмірні нарахування процентів. Вважає, що такі дії позивача порушують основоположні принципи справедливості та добросовісності, а надмірно високі проценти свідчать про зловживання правом кредитора, а умови договору є несправедливими.

Проте, суд не може погодитися з такими доводами, виходячи з наступного.

Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами встановлений ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 вказаного Закону, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Водночас, позивач не нараховував відповідачці жодних штрафних санкцій, а відсотки за користування кредитними коштами не є компенсацією за невиконання позичальницею зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

В свою чергу, відповідачкою не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вищевказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Як встановлено судом, погашення за кредитом на будь-яку суму відповідачка не здійснювала взагалі.

Вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, на що також посилалася відповідачка, позивач не заявляв.

Крім того, відповідачка вказувала на наявність форс-мажорних обставин, до яких необхідно віднести війну та введення воєнного стану, що вплинуло на її платоспроможність.

Проте, доводи відповідачки щодо форс-мажорних обставин суд до уваги не приймає, оскільки посилаючись на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності, відповідачці обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.

З листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що містить у відкритому доступі на електронному ресурсі https://ucci.org.ua, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий і порядку та на підставі ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Вказаний вище лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, відповідачка ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, само по собі не є автоматичною підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатися належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість однієї зі сторін договору виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачкою ОСОБА_1 в свою чергу не доведено. При цьому, кредитний договір був укладений нею в період воєнного стану, а тому, беручи кредитні кошти, вона мала змогу оцінювати свої можливості щодо виконання зобов`язання та ризики його невиконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачкою зобов`язання, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Представник позивача у позові просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Відповідачка, в свою чергу, у відзиві просила зменшити їх розмір до 2000 грн, посилаючись на те, що вони не є співмірними зі складністю справи, не відповідають часу, затраченому на підготовку позовної заяви та обсягу виконаних робіт.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява та відповідь на відзив не потребували складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагали від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений позивачем при поданні цього позову.

Керуючись ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626-628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №00-10121203 від 04.11.2023 в сумі19250(дев`ятнадцятьтисяч двістіп`ятдесят)грн,з яких:5 250 грн заборгованість за тілом кредиту, 14000 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе,19, офіс 2005, м.Київ, 02175, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва